Викладач Подік Іванна Іванівна

Київський фінансово-економічний коледж Національного університету ДПС України, Україна

Нормативно-правове забезпечення економічної безпеки України

Невід'ємною складовою національної безпеки держави, що визначається як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України»), є її економічна безпека.

Забезпечення достатнього рівня захищеності економічних інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, що є передумовою стабільного, прогресивного розвитку суспільства, може бути досягнуто, насамперед, шляхом: створення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможної національної економіки; прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці; забезпечення продовольчої безпеки; захисту внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту - поставок продукції, яка може завдавати шкоди національному виробнику, здоров'ю людей та навколишньому середовищу; поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізації участі в міжнародних економічних та фінансових організаціях.

Однією з найбільш гострих проблем сучасного державознавства у даному аспекті є розбудова дієвого конституційно-правового механізму забезпечення економічної безпеки країни. Ураховуючи наявні у вітчизняній юриспруденції концепції механізму правового регулювання та забезпечення основних прав і свобод громадян, можна стверджувати, що конституційно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки має включати принаймні чотири основні елементи:

- нормативно-правову основу;

- функціональний механізм публічної влади;

- систему суб'єктів господарювання;

- суспільно-політичну інфраструктуру.

Нормативно-правова основа забезпечення економічної безпеки нині в цілому створена і складається з кількох рівнів правових актів: Конституції України, базового Закону «Про основи національної безпеки України», статутних і галузевих законів, підзаконних нормативних актів, а також деяких політико-правових документів декларативного характеру. Проте вона потребує вдосконалення через прийняття Закону «Про економічну безпеку України» і запровадження практики схвалення парламентом Стратегії економічної безпеки, яка б узгоджувалася зі Стратегією соціально-економічною та культурного розвитку України.

Функціональний механізм забезпечення економічної безпеки складається з трьох елементів: 1) державний апарат; 2) система місцевого самоврядування; 3) органи влади Автономної Республіки Крим.

Провідну роль у цьому механізмі мають відігравати: 1) Верховна Рада України - як єдиний орган законодавчої влади, покликаний сформувати належну законодавчу базу економічної безпеки; 2) Президент України - як гарант Конституції, прав і свобод громадян; 3) Кабінет Міністрів України - як вищий орган у системі органів виконавчої влади; 4) Міністерство економіки - як провідний центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну політику в даній сфері; 5) Рада національної безпеки та оборони України - як головний координаційний орган з питань національної (а в тому числі й економічної) безпеки. У статутних актах цих органів мають бути чітко визначені їх завдання, функції, компетенція, а також форми і методи здійснення повноважень щодо забезпечення економічної безпеки України.

Конституційно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки не може бути ефективним без активної участі в ньому самих суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій тощо), пов'язаних з ними інститутів громадянського суспільства (зокрема, політичних партій, профспілок, громадських організацій підприємців тощо), а також самих громадян. При цьому важливо забезпечити постійний, оперативний та ефективний зв'язок названих суб'єктів з функціональним механізмом публічної влади, відповідно, треба розвивати належну суспільно-політичну інфраструктуру у вигляді дорадчих, консультативних та інших допоміжних органів при органах публічної влади, які б складалися з представників бізнесових кіл, профспілкових організацій, фахівців у галузі економіки, правознавства, менеджменту тощо. У нагоді могли б стати й різного роду форми політичної активності громадян, наприклад, громадські слухання чи всенародні обговорення найбільш принципових питань економічної безпеки.

Отже, бажано, щоб нормативно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки всебічно і повно був закріплений у Законі «Про економічну безпеку України» і врахований при вдосконаленні статутного та галузевого законодавства.

Література

1. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-ІУ // ВВР України. - 2003. - № 39. - Ст. 351.

2. Державне управління: Навч. посіб./ А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Расіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник – 2-ге вид., виправлене і доповнене, К.: Знання, 2004. – 342 с. – (Вища освіта ХХІ століття).