Секція «Економічні науки», №15

Тімохіна Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми та перспективи розвитку нафтопереробної галузі України

Нафтова промисловість відіграє значущу роль в економіці країни, адже вона забезпечує більшість галузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки. Нафта була і залишається стратегічною сировиною і одним з найважливіших факторів економічної незалежності будь-якої держави.

Дослідженнями ринку нафти та нафтопродуктів України займалися такі сучасні науковці: О. Соскін, І. Барабаш, В. Ніколаєв, В. Дутчак, В. Саприкін, К. Бородін, Ю. Березовська та інші.

Необхідність підвищення ефективності української нафтопереробної промисловості зумовлює об’єктивно нагальну потребу в подальших спеціальних економічних дослідженнях. В Україні досі немає фундаментальних досліджень з цієї теми. Раніше виконані роботи, в тому числі державні програми, носять переважно технологічний характер, тоді як їх економічні аспекти базуються переважно на постулатах централізованої економіки і не повністю враховують особливості ринкових відносин. Отже, дослідження джерел формування інвестиційних ресурсів, факторів їх ефективного використання, аналіз сучасного стану нафтопереробної промисловості України і визначення перспектив її розвитку в умовах ринкової економіки є досить актуальним науковим завданням, вирішення якого має практичне значення.

На сьогодні Україна посідає 19 місце в світі з видобутку нафти при щорічному видобутку 3-4 млн. тонн. Потреби країни в нафті становлять 35-40 млн. тонн на рік. Забезпечуючи їх лише на 10% за рахунок власного видобутку, Україна залишиться імпортером нафти, навіть якщо справдяться найоптимістичніші прогнози щодо власного видобутку цих ресурсів.

Рівень технічної оснащеності вітчизняних підприємств надзвичайно низький, про що, передусім, свідчить якісний бік – глибина переробки нафти і процент відбору світлих нафтопродуктів. Зношення основних фондів більшості технологічних установок нафтопереробних заводів України становить до 58%, відносно низьке завантаження виробничих потужностей підприємств (у середньому 40%) і недостатня глибина переробки нафти (67% проти 86-94% у технічно розвинених країнах США і Західної Європи та 71,6% у Російській Федерації). Відсутність або недостатня потужність установок з вторинної переробки нафти, процесів із поліпшення фракційного складу нафтопродуктів та гідроочищення дистилятних фракцій на більшості підприємств є причиною гірших експлуатаційних і екологічних показників якості моторних палив від зарубіжних аналогів. Ці фактори і визначають неконкурентноздатність підприємств і продукції, що вони випускають. З огляду на стрімке зростання світових цін на нафту (за останні два роки – у 2,5 рази) серед виробників нафтопродуктів йде напружена боротьба за кожний відсоток збільшення глибини переробки нафти.

Внаслідок низького рівня завантаження виробничих потужностей, собівартість української переробленої нафти є дуже високою. Україні необхідно вирішувати проблему із завантаженням виробничих потужностей нафтопереробних заводів.

Практика підтверджує, що собівартість нафти ВАТ «Укрнафта» як основного продукту, на якому, головним чином, ґрунтується грошовий потік компанії, значно перевищує собівартість 1 тонни нафти основних конкурентів в Україні – «Лукойл» та «ТНК».

Досягнення суттєвого прогресу в залученні коштів для перебудови вітчизняної нафтопереробної галузі можливе лише завдяки створенню певних умов, зокрема: податкових та кредитних стимулів для конкретних інвесторів; проектів реконструкції та модернізації діючих нафтопереробних заводів.

Фінансування розвитку галузей ПЕК може здійснюватись за рахунок таких заходів: оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів; законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду; залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов’язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. №2711-IV; державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік; створення умов для збільшення доходності та підвищення рівня капіталізації прибутку енергетичних підприємств.

Нафтовий сектор виявися нездатним відреагувати на зміни в соціально-економічному становищі України, а ринкові реформи, які проводились в галузі, не є ефективними. З урахуванням великих потенційних можливостей підвищення ефективності і впливу на економіку, розвиток нафтопереробної промисловості слід вважати одним з основних пріоритетів структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу і інвестиційної політики в Україні.

Для виводу української нафтопереробки на рівень країн Заходу варто, з урахуванням поточної ціни світового ринку нафти, модернізувати діючі НПЗ з метою збільшення показників переробки нафти до рівня глибокої схеми, тобто до 90-95 %. З цією метою доцільно за допомогою провідних західних нафтових компаній визначити принципово нові інноваційні для вітчизняної нафтопереробки схеми розвитку НПЗ.

Для економіки України можлива велика кількість варіантів розвитку нафтопереробної галузі. Необхідно зазначити, що розвиток галузі може бути досить ефективним як при передачі підприємств галузі приватним компаніям (як було зроблено в Польщі) так і при повному контролі галузі державною компанією, але обов’язковою умовою розвитку галузі при цьому є стабільність законодавства в країні.