Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность
Чужикова Т.С.
Донецький національний університет економіки й торгівлі
ім. М.Туган-Барановського
Зовнішньоторговельна
діяльність України: динаміка та чинники розвитку
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилась у важливу сферу економіки
будь-якої країни. Активне використання
зовнішньоекономічного чинника сприяє подоланню негативних процесів у економіці
і подальшому розвитку ринкових відносин. Що стосується зовнішньоторговельної
діяльності нашої країни, то треба відзначити, що Україна належить до країн із високою
експортною квотою у ВВП, у 2006 році обсяг експортної квоти склав майже 47,2%.
В середньому кожний третій український продукт чи послуга реалізуються за
допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у
національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного
зростання. Це зумовлює необхідність більш детального розгляду української
зовнішньої торгівлі.
Метою даної статті є дослідження зовнішньоторговельної
діяльності України в сучасних умовах. Для цього необхідно простежити динаміку основних показників зовнішньої
торгівлі України, визначити особливості
структури вітчизняного експорту та імпорту та виявити вагомі чинники,
що впливають на зовнішньоторговельну діяльність країни в цілому.
Загальний аналіз динаміки основних показників зовнішньої торгівлі України, показує
що за 2006 р. експорт українських товарів склав 38368,0 млн. дол., а імпорт –
45038,6 млн. дол. Порівняно з відповідним періодом минулого року експорт
збільшився на 12,1%, імпорт – на 24,6%. Від'ємне сальдо становило - 6670,6 млн.
дол. (у 2005р. – 1907,9 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту
складав 0,85 проти 0,95 у 2005 році[4].
На основі даних Держкомстату України основні показники динаміки експорту та
імпорту за останні роки наведено у табл. 1.
Таблиця 1
Динаміка зовнішньої торгівлі
України за 2003-2006 рр. (млн. дол.)
|
Показники |
2003 р. |
2004 р. |
Темп росту, у % до 2003р. |
2005р. |
Темп росту, у % до 2004р. |
2006 р. |
Темп росту, у % до 2005р. |
|
Експорт |
23066,80 |
32666,10 |
1,42 |
34228,40 |
1,05 |
38368,00 |
1,12 |
|
Імпорт |
23020,10 |
28996,80 |
1,26 |
36136,30 |
1,25 |
45038,60 |
1,25 |
|
Сальдо |
46,70 |
3669,30 |
78,57 |
-1907,90 |
-0,52 |
-6670,60 |
3,50 |
|
Зовнішньоторговельний
обіг |
46086,90 |
61662,90 |
1,34 |
70364,70 |
1,14 |
83406,60 |
1,19 |
Отже
бачимо, що у номінальному, тобто, доларовому вираженні, імпорт товарів в Україну
постійно росте. Найбільший приріст експорту та імпорту відзначився у 2004 році
і склав відповідно 42% та 26% у порівнянні з попереднім 2003 роком. Також необхідно
відмітити, що позитивне сальдо країни істотно зросло у 2004 року, що вказує на більш
прогресивний ріст експорту над імпортом країни. Але цей ріст змінився на
протилежний у 2005 році. Негативний показник сальдо у 2005 році, який склав
-1907,90 млн. дол., свідчить про перевищення обсягів імпорту країни над її
експортом, але причиною цього насамперед є зниження темпів росту експорту, а не
зростання імпорту. Це означає, що рівень конкурентноздатності вітчизняних
виробників на зовнішніх ринках знижується, а сировинна орієнтація української
економіки не дає можливості швидко переспрямовувати збутові потоки на
внутрішній ринок, коли ціни на світовому ринку знижуються.
Необхідно відзначити, що зростання
обсягів імпорту може негативно позначитися на фінансових показниках вітчизняних
виробників й економіці в цілому. По-перше, це зумовлено тим, що за імпорт
необхідно платити валютою, що потребуватиме компенсації припливу іноземних товарів за рахунок
зниження міжнародних резервів НБУ, або приростом прямих іноземних інвестицій,
обсяги яких поки далекі від бажаних урядом. По-друге, негативне торговельне
сальдо негативно позначається на рості ВВП країни. У третіх, теоретично зростання
імпорту веде до ослаблення позицій вітчизняних виробників на місцевих ринках. І
нарешті, збільшення обсягів імпорту означає посилення залежності країни від її
торговельних партнерів і від ситуації на зовнішніх ринках[2].
Використання вигод від
участі у міжнародному поділі праці дозволяє кожній країні постійно підвищувати
свою економічну ефективність і результативність, даючи їй можливість
зосереджуватись на тих товарах та послугах, у виробництві яких вона має
переваги у конкурентоспроможності у порівнянні з іншими країнами. Збільшення
частки країни у світовому експорті спричиняє покращення її економічного стану,
якщо зростання експорту продукції галузей з високою продуктивністю
супроводжується підвищенням питомої ваги цієї продукції в загальному обсязі
виробництва даної країни [1]. Але, насамперед, дуже важливим є не сама частка країни у світовому
експорті, а те, що саме країна експортує. Перехід на експорт більш складних
наукомістких товарів підтримує зростання продуктивності у країні, навіть якщо
обсяг її експорту зростає повільно.
У зв'язку з цим не можна
визначити раціональною структуру вітчизняного експорту, в якій домінують
сировина та продукція з низьким рівнем переробки. Експортний профіль України
визначають продукти з низькою часткою доданої вартості, а також товари, випуск
яких пов'язаний з шкідливим, екологічно небезпечним виробництвом (продукція
чорної металургії та основної хімії). Необхідно відзначити, що подібна
експортна спеціалізація України склалася ще за радянських часів та певною мірою
визначається наявністю відповідних природних ресурсів (вугілля, залізна і
марганцева руда тощо). До того ж виробництво та експорт цих товарів є значно простішим,
ніж виробництво і реалізація на зовнішньому ринку продукції високотехнологічних
галузей економіки. Цим зумовлена переважно сировинна спрямованість вітчизняного
експорту, що призводить до невигідних пропорцій міжнародного товарообміну.
Динаміка товарної структури України за 2006 рік наведена у табл. 2.
Таблиця 2
Динаміка
товарної структури за 2006 р. (тис. дол. США) [4]
|
Найменування товарів |
Експорт |
Імпорт |
||||||
|
2005р. |
2006р. |
у % до 2005р. |
% у заг. обсязі |
2005р. |
2006р. |
у % до 2005р. |
% у заг. обсязі |
|
|
Усього |
34228,4 |
38368,0 |
112,1 |
100,00 |
36136,3 |
45038,6 |
124,6 |
100,00 |
|
1. Живі тварини й продукти тваринного походження |
732,0 |
396,5 |
54,2 |
1,03 |
499,6 |
648,9 |
129,9 |
1,44 |
|
2.Продукти рослинного походження |
1694,8 |
1950,5 |
115,1 |
5,08 |
525,5 |
671,7 |
127,8 |
1,49 |
|
3.Жири й масла тваринного або рослинного походження |
587,2 |
971,4 |
165,4 |
2,53 |
204,1 |
191,1 |
93,6 |
0,42 |
|
4.Готові харчові продукти |
1290,8 |
1394,2 |
108 |
3,63 |
1454,7 |
1654,5 |
113,7 |
3,67 |
|
5.Мінеральні продукти |
4705,4 |
3871,6 |
82,3 |
10,09 |
11567,3 |
13506,2 |
116,8 |
29,99 |
|
6.Продукція хімічної й пов'язаних з нею
галузей промисловості |
2988,3 |
3387,2 |
113,4 |
8,83 |
3097,0 |
3888,6 |
125,6 |
8,63 |
|
7.Пластмаси й каучук |
575,0 |
803,3 |
139,7 |
2,09 |
1937,8 |
2527,5 |
130,4 |
5,61 |
|
8. Шкіряна сировина, хутро й вироби з них |
210,6 |
306,4 |
145,5 |
0,80 |
111,2 |
136,3 |
122,6 |
0,30 |
|
9.Деревина й вироби з деревини |
533,5 |
603,0 |
113 |
1,57 |
199,9 |
265,0 |
132,6 |
0,59 |
|
10.Паперова маса з деревини або з інших
рослинних матеріалів |
454,3 |
596,2 |
131,2 |
1,55 |
1003,9 |
1173,3 |
116,9 |
2,61 |
|
11.Текстиль і текстильні вироби |
913,9 |
915,3 |
100,2 |
2,39 |
1406,2 |
1365,5 |
97,1 |
3,03 |
|
12.Взуття, головні убори, парасолі |
107,7 |
130,2 |
120,9 |
0,34 |
279,3 |
269,6 |
96,5 |
0,60 |
|
13.Виробу з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, скла |
218,5 |
255,5 |
116,9 |
0,67 |
516,2 |
738,1 |
143 |
1,64 |
|
14. Дорогоцінні й напівкоштовні
камені, дорогоцінні метали й вироби з них |
99,4 |
124,0 |
124,7 |
0,32 |
224,3 |
173,5 |
77,3 |
0,39 |
|
15.Недорогоцінні метали й вироби з них |
14008,6 |
16426,2 |
117,3 |
42,81 |
2468,7 |
3327,4 |
134,8 |
7,39 |
|
16. Машини, устаткування й
механізми |
2838,7 |
3328,5 |
117,3 |
8,68 |
6340,0 |
7877,7 |
124,3 |
17,49 |
|
17. Засоби наземного, повітряного й водного транспорту |
1648,0 |
2078,5 |
126,1 |
5,42 |
3219,5 |
5147,3 |
159,9 |
11,43 |
|
Різне |
621,8 |
829,4 |
75,0 |
2,16 |
1081,0 |
1476,4 |
73,2 |
3,28 |
Політичних чинником, який впливає на товарну
структуру зовнішньої торгівлі України, є протекціонізм. Він призводить
до неефективного розподілу ресурсів: зростає виробництво та споживання товарів,
щодо яких Україна не має конкурентних переваг. Прикладом такого неефективного
розподілу можна представити відмінності у співвідношенні середньої заробітної
плати й продуктивності праці в галузях промисловості: найбільше співвідношення
зафіксовано у вуглевидобувній промисловості, що вказує на викривлення системи
відшкодування внесків факторів виробництва.
Але не
зважаючи на це, необхідно відзначити, що Україна
все ж таки має великі потенційні можливості в сфері експортної діяльності, про
це наочно свідчить той факт, що у 2006 р. вона здійснювала зовнішньоторговельні
операції з партнерами із 213 країн світу[3]. Крім того, Україна має
конкурентоспроможні технології аерокосмічної галузі, суднобудування,
виробництва нових матеріалів, біотехнології, регулювання хімічних, біохімічних
та біофізичних процесів. Також Україна
володіє значним експортним потенціалом, що зосереджений у видобувних й обробних
галузях промисловості, та в агропромисловому й енергетичному комплексах країни,
однак використовується він, на жаль, недостатньо й неефективно.
Значущість
експорту, як чинника підвищення вітчизняного виробництва і основного джерела
валюти для першочергових потреб народного господарства, особливо зростає в
умовах неухильного звуження внутрішньої потреби на продукцію українських
товаровиробників, коли приблизно 39% ВВП країни реалізується на зовнішніх
ринках (у Російській Федерації близько 20% ВВП)[3].
В зв'язку з
цим цілком закономірно, що подальший розвиток експорту, особливо продукції
обробних галузей промисловості з високим ступенем обробки, повинен стати
важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного
господарства країни. Незважаючи на це, успіхи України в нарощуванні обсягів
експорту в теперішній час доволі посередні. Український експорт розвивається
значно повільніше ніж світовий, що призводить до скорочення його питомої ваги в
міжнародному обсязі.
У підсумку треба
зазначити, що стримуючий вплив на український експорт справляє комплекс
ендогенних і екзогенних факторів, серед яких можна виділити такі найважливіші:
-
низька
конкурентоспроможність вітчизняної промислової продукції, насамперед,
машинотехнічних виробів;
-
важкий
фінансовий стан більшості підприємств обробної промисловості і конверсійних
виробництв, що робить практично неможливим інвестування у перспективні,
орієнтовані на експорт проекти за рахунок внутрішніх ресурсів;
-
штучне
стримування курсу гривні в рамках "валютного коридору";
-
недостатній
розвиток вітчизняних систем сертифікації і контролю якості експортної продукції
на фоні значного підсилення в останній час вимог до споживчих і екологічних
характеристик, а також до безпеки продукції, яка реалізується на ринках
промислово розвинутих країн;
-
недостача
спеціальних знань і досвіду роботи в сфері експорту у більшості українських
підприємців, а також недостатня координованість їх діяльності на зовнішніх
ринках;
-
збереження
елементів дискримінації українських експортерів за кордоном, застосування
методів обмежувальної ділової практики, зокрема картельних угод для витіснення
чи недопущення України на перспективні, ємні ринки;
-
низький
світовий рейтинг надійності України для кредитів та інвестицій, що ускладнює
використання іноземних фінансових ресурсів для розвитку експортного потенціалу
країни.
Таким чином, необхідно зробити
наступні висновки, що:
1.
Торгівельне
сальдо України починаючи з 2005 року має негативне значення, що свідчить
про перевищення об’ємів імпорту країни над її експортом, тобто конкурентноздатність вітчизняних
виробників на зовнішніх ринках знижується. У зв’язку зі зниженням обсягу українського експорту, який є
важливою складовою частиною ВВП нашої
країни, необхідно формування системи заходів, щодо його державного
стимулювання. Тобто необхідна ефективна урядова державна програма розвитку і
реалізації експортного потенціалу України.
2.
У структурі
експорту України, домінують сировина та продукція з низьким рівнем переробки,
що призводить до невигідного міжнародного товарообміну.
Основними шляхами забезпечення високих обсягів експорту України є зміна
товарної структури експорту з сировинної орієнтації у бік високотехнологічних
та наукоємних товарів.
3.
Використання політики протекціонізму
веде до зростання виробництва та споживання товарів, щодо яких Україна не має
конкурентних переваг. Саме тому потрібно забезпечення стабільного макроекономічного, інституційного і політичного
середовища та послаблення дії політичних факторів, а саме протекціонізму.
Література:
1. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. За ред.
д.е.н.,проф.. І.І. Дахна. –К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 360
с.
2.
Шкарпова Е., Дубогрыз Е. Враг у ворот //
Украинский
деловой еженедельник "Контракты". - № 31. – 2006. // www.kontracty.com.ua
3.
Звіт про діяльність України у 2006 році
//www.me.gov.ua