Пархоменко А. А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім.М.Туган-Барановського

Секція“Економічні науки”,1.

Роль МВФ у переході України до інноваційної моделі розвитку економіки.

“Відшукaй у всьому початок – і багато зрозумієш”

Козьма Прутков

Міжнародні фінансові відносини, зокрема у сфері міжнародних державних кредитів, сформувалися історично. І сьогодні одним із найважливіших для економістів різних країн світу є питання розвитку міжнародного державного кредитування [2], як особливого важеля регулювання основних економічних процесів. Це викликано також необхідністю вирішення суто практичних завдань, пов'язаних з ускладненням міжнародних економічних відносин. Найвпливовішими міжнародними органами регулювання нашого часу є Міжнародний валютний фонд та Світовий банк.

Механізм фінансових відносин між державами нічим не відрізняється від фінансових відносин у середині країни, тому збереження платіжного балансу має забезпечувати вільна конкуренція (“золотий стандарт”, як фактично єдина форма організації грошово-валютних відносин). Тривають дебати щодо умов надання міжнародних кредитів та їх впливу на розвиток країн, які стали на шлях ринкових реформ. На основі річних звітів НБУ поширення набула думка, що умови надання фінансової допомоги міжнародними інститутами є надто деталізованими та численними [4]. Дані тези вміщують дослідження доцільності подальшої взаємодії України з МВФ.

Ефект від роботи з МВФ полягає не так в отриманні коштів для структурної трансформації економіки, як у створенні фондом “економічної репутації” для країни. Детально проаналізувавши діяльність міжнародних фінансових організацій та інвесторів, можна простежити певну залежність: ні великий інвестор, ні міжнародна чи регіональна організація не спрямують у країну кошти, якщо вона не має досвіду співробітництва з МВФ [5].

Систем кредитування, що використовується МВФ, включає декілька форм [1]:

1. Безпосереднє фінансування. Прямо пов'язане з квотою кожної країни і здійснюється у межах її резервної та кредитної часток. Надання кредитів обумовлюється, як правило, виконанням державою певних політичних та економічних вимог.

2. Систем поетапного фінансування. Застосовується у випадку суттєвих і тривалих проблем із платіжним балансом у країни-позичальника і є наступним етапом її взаємовідносин з МВФ.

3. Механізм пільгового фінансування. Пов'язаний із наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов катастрофічної кризи платіжного балансу.

4. Система спеціального фінансування. Використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування та фінансування у разі непередбачуваних обставин, фінансування резервних запасів, фінансування з метою скорочення й обслуговування зовнішнього боргу, фінансування системних трансформацій.

Новим механізмом спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки.

Основний потік ресурсів, наданих МВФ державам-членам, проходить через механізм стенд-байт та розширеного фінансування.

Другим основним напрямом діяльності фонду є регулювання валютних відносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль фонду полягає в узгодженні валютної політики країн – членів МВФ [4].

Як провідна міжнародна фінансова організація МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він готує значний масив інформації як щодо світової економіки в цілому, так і стосовно окремих країн. На підставі аналізу наявної інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, котрі дають змогу координувати макроекономічну політику країн – членів фонду.

Процес переходу України до інноваційної моделі розвитку актуалізує проблему накопичення золотовалютних резервів України. Необхідність створення в нашій країні довгострокових умов для стабільності фінансової системи (статус члена МВФ Україна отримала ще в 1992 р.), забезпечення стійкої зовнішньоекономічної позиції держави, недопущення надмірного зростання боргового навантаження на економіку країни, розширення інвестиційного потенціалу реального сектора економіки і повноцінної інтеграції вітчизняної економіки в світогосподарський комплекс загострюють цю проблему.

НБУ ставить перед собою задачу забезпечення прибутковості активів. Міжнародні (валові) резерви НБУ включають монетарне золото, спеціальні права запозичення (валюта МВФ), резервну позицію в МВФ, банкноти і монети іноземних валют та ін.

Накопичення достатнього об'єму міждержавних резервів створюватиме певний запас міцності для утримування фінансової стабільності в Україні у разі дії несприятливих чинників зовнішнього або внутрішнього характеру. З цим, наша держава одержить від утримування міжнародних резервів на адекватному рівні ряд переваг: зниження нестабільності динаміки обмінного курсу національної валюти; запобігання спекулятивним атакам на національну валюту і зменшення вірогідності виникнення фінансової кризи; скорочення вартості зовнішнього фінансування; зменшення потенційних втрат об'ємів випуску і споживання при дії зовнішніх шоків.

На сьогоднішній день країна знаходиться у стані політичної нестабільності, кризи західних і європейських інтересів. На відміну від МВФ Всесвітній банк з питань допомоги Україні (основними задачами якого є: досягнення макроекономічної стабільності, забезпечення економічного зростання за допомогою програми структурної реформи) запропонував стратегію на 2007-2008 фінансовий рік про надання позик, яка є досить жорсткою за своїми умовами. Було прийняте рішення, як і у минулому фінансовому році обрати кредитування “нижчого рівня” в умовах здійснення уряду нерішучих реформ передбачає реалізацію Банком нових інвестиційних проектів навіть у випадку тимчасового припинення виконання програми МВФ [5].

Тому для подальшого впровадження інноваційної моделі розвитку України важливо забезпечення альтернативних джерел дешевого довгострокового запозичення без якого Україна ніяк не зможе вийти з економічного дисбалансу, що підкреслює пріоритетність відносин нашої держави з МВФ. Слід зазначити, що кредитні відносини країни з МВФ є реформостимулюючим фактором [3]. Крім того на нинішньому етапі входження України до європейської спільноти співробітництво з МВФ потребує продовження, оскільки ця організація є провідною аналітичною установою у світі, яка “тестує” країни на предмет можливості співпраці з інвесторами.

Література:

1. Вісник національного банку України, К.:2006/4.

2. Вісник Академії Економічних наук України (науковий щорічник) 2007.

3. Міжнародні організації: Навч. посібник / за ред. Козака Ю.Г.- К.: Центр учбової літератури, 2007.-440с.

4. Вісник національного банку України, К.:2007 (щорічник).

5. www.imf.ua

6. www.imf.org