Секція Економічні науки: Зовнішньоекономічна діяльність

Якубовська О.О. асистент,

Борисенко А.Т. студентка 4 курсу

Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Інтеграція України в систему міжнародних економічних зв’язків

Одним з головних виявів глобалізації економіки виступає здійснення трансформацій в постсоціалістичних країнах, що відбуваються в процесі їх переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки. Перед цими країнами постають завдання в короткий історичний строк здійснити радикальні економічні реформи та інтегрувати у світове співтовариство.

Сьогодні вже чітко окреслились певні спільні риси, шляхи, якими йшли всі країни, що обрали ринкову модель. Це, передусім, приватна власність, конкуренція, свобода входу на ринок та виходу з нього, обмежена влада уряду та держави взагалі.

Але треба визнати, що старт реформ в Україні, як і в інших колишніх республіках СРСР, був складніший, ніж в інших європейських країнах Центральної та Східної Європи. Це є наслідком того, що Україна до недавнього часу не мала своєї державності, а отже - всіх необхідних складових соціально-економічної системи. Тому можна стверджувати, що системні трансформації в Україні носять більш глибокий характер.

За роки незалежності в Україні створено елементи нової соціально-економічної системи, такі як: інститут приватної власності і, відповідно, клас приватних власників; інфраструктура ринку; вільна конкуренція; власні банківська, фінансова та податкова системи; власні гроші і державний бюджет; прикордонна, митна системи тощо.

Трансформаційні процеси в Україні не обмежуються перебудовою її соціально-економічного устрою. У сучасному світі міжнародне економічне життя перебуває на етапі глобалізації, тобто більшість країн втягнуто в єдиний економічний простір. Тому курс України на активне входження у світогосподарські зв'язки є природнім. Практикою доведено, що країни, які активно беруть участь у міжнародному розподілі праці, неодмінно роблять успіхи в економічному і культурному розвитку.

Втім, не применшуючи значення інтеграції України в світове співтовариство, слід зазначити, що завдання входження України в економічні структури на континенті і утворення єдиного внутрішнього ринку на загальноєвропейському просторі не слід розглядати як окрему систему. Ці процеси в умовах сучасної міжнародної кооперації виробництва, розподілу праці, співробітництва у науково-технічній сфері є передусім засобом вирішення соціальних, гуманітарних, екологічних проблем, збереження та оздоровлення навколишнього середовища, встановлення необхідних пропорцій суспільного виробництва, підвищення життєвого рівня громадян. Поза таким широким смисловим контекстом інтеграційні заходи позбавлені обґрунтованої цільової спрямованості.

Політичні успіхи в сфері зовнішньої політики України, прагнення діяти згідно з міжнародними нормами, дотримання укладених угод привели до зростання авторитету і поваги до України з боку світового співтовариства. Посилюється і роль нашої держави при вирішенні глобальних і регіональних проблем, зокрема проблем європейської безпеки. Разом із тим слід визнати, що занадто оптимістичними є сподівання щодо швидкого перетворення України у рівноправного партнера розвинених країн Заходу. Цьому перешкоджає кризовий стан економіки країни, низька ефективність і культура виробництва, широке застосування застарілих технологій.

Спрямовуючи свої погляди в Європу, треба пам'ятати, що інтеграція країни у світову економіку - це послідовне вирішення завдань, що забезпечують в першу чергу загальнонаціональні інтереси країни в цілому. Ця проблема не може вирішуватись без врахування зовнішньополітичних інтересів та внутрішньо-економічних орієнтирів. І тільки після того, як будуть досить чітко визначені основні елементи національної зовнішньої та внутрішньої економічної політики, можна буде визначити масштаби інтеграції у світове господарство.

Ґрунтуючись на єдності економічних та політичних інтересів України, вже зроблених нею реальних кроків, можна говорити про цілком визначену тенденцію розширення і розвитку її інтеграції до європейських структур.

Стратегія України полягає у наближенні до загальноєвропейських структур двома паралельними курсами - безпосередньо та через членство в центральноєвропейських інституціях.

За цих умов особливого значення набуває завдання налагодження відносин з такими міжнародними економічними організаціями та угрупуваннями, як Європейський Союз (ЄС), Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Можливість вступу України до міжнародних організацій і структур їх члени пов'язують з багатьма чинниками. Одним із вирішальних серед них є визначеність нашої держави щодо таких аспектів її внутрішньої і зовнішньої політики, як національні інтереси, реальні і потенційні загрози, основні напрями і сформованість системи національної безпеки в цілому, зокрема економічної безпеки.

Для активізації інтеграції України у світове господарство, необхідно:

- подолати застарілі догми і стереотипи міркувань минулого щодо світового співтовариства і місця України в ньому;

- розробити нову ґрунтовну теоретичну базу, наукові концепції подальшого прогресу як надійного фундаменту стратегії і тактики загальнодержавної політики;

- вдосконалити законодавчу базу щодо розвитку інтеграційних процесів і їх впливу на національну економіку.

Застосування цих заходів дозволить Україні використовувати переваги світового господарства, що є позитивним фактором для розвитку економіки