Секція «Економічні науки»,

підсекція 16 «Макроекономіка»

Шмигирьова О. О.

Озаріна О.В., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського

Таргетування як метод керування інфляцією

Невеликі темпи інфляції позитивно впливають на економіку, ведуть до підвищення обсягу інвестицій, а, отже, до нарощування обсягів виробництва, збільшенню доходів фірм і працівників. Однак, прискорюючись, інфляція перетворюється в серйозне гальмо економічного розвитку, різко загострюючи соціальну ситуацію в суспільстві. [1]

Інфляція – це знецінювання грошей, яке проявляється як постійне підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченої матеріальними цінностями. Серед негативних наслідків, викликаних інфляцією, виділяють такі, як зниження рівня життя населення; зниження реальної вартості накопичених грошей; падіння виробництва; погіршення умов життя переважно в представників соціальних груп із твердими доходами та інші. [1]

Серед ефективних методів боротьби з інфляцією виділяють наступні: контроль за грошовою масою; стабілізацію інфляційних очікувань населення; збільшення ступеня товарності економіки; зменшення податків; регулювання валютного курсу. Стримувати інфляцію можна так само за допомогою таргетування, сутність якого полягає у визначенні цільового показника або таргета, досягнення якого призведе до стабільності цін у країні. [1]

Центральні банки у всьому світі використають три базових монетарних режима: [2]

1. Таргетування обмінного курсу, якого де-факто зараз намагається дотримуватися й Україна. У цьому режимі якорем макроекономічної стабільності є курс долара (рідше - євро або іншої валюти).

2. Монетарне таргетування. Його можуть застосовувати Центробанки розвинених країн, у яких ріст економіки й попит на гроші стабільний. У таких умовах рівень цін регулюється грошовою пропозицією. Тому ціновим якорем стає один із грошових агрегатів, яким управляє Центробанк.

3. Пряме інфляційне таргетування. Взявши на озброєння таку модель, Центробанк за допомогою дисконтної ставки регулює вартість грошей в економіці. А цим, за допомогою механізму монетарної трансмісії, впливає на рівень інфляції й темпи росту економіки.

Інфляційне таргетування — це такий монетарний режим, яким установлюється однозначний пріоритет інфляції перед будь-якими іншими цілями грошово-кредитної політики (у т.ч. перед курсовими), а також підвищена відповідальність органів грошово-кредитного регулювання за виконання інфляційних цілей. Режим інфляційного таргетування з'явилася як альтернатива монетарному таргетуванню наприкінці 80-их років й одержав бурхливий розвиток у наступне десятиліття. Більшість країн, що перейшли до інфляційного таргетування, зробили це через низьку ефективність грошово-кредитної політики, спрямованої на таргетування валютного курсу або пропозиції грошей. Таргетування інфляції було перший раз застосовано у Новій Зеландії в 1990 році. Відтоді цю стратегію пробувало впровадити близько 30 країн, більшість із них - успішно. [2]

Щодо основних характеристик режиму інфляційного таргетування, то зазвичай потрібно досягти інституціональної домовленості між урядом та центральним банком (потрібен відповідний закон) про підтримання цінової стабільності як пріоритетної цілі монетарної політики. Адже рішення про перехід до інфляційного таргетування не повинно ухвалюватись лише центральним банком, воно має бути погодженим з урядом, на якому лежить значна частина відповідальності за динаміку рівня цін. [2]

Серед позитивних сторін інфляційного таргетування наступні: [2]

1. Допомагає, у більшості випадків, швидко знизити інфляцію;

2. Зміцнює фактичну незалежність центрального банку, чітко орієнтуючи його на одну мету (зниження інфляції і її стабілізація на низькому рівні);

3. Сприяє підвищенню професійного рівня, прозорості й довіри грошовій політиці, а також підвищенню професійного рівня макроекономічних аналізів і дебатів у даній країні

Про необхідність корекції діючого монетарного режиму в Україні багато експертів і держчиновники говорять не перший рік. Причина, на їхню думку, полягає в тому, що режим уже давно не відповідає вимогам сучасної економіки через непрозорість грошово-кредитної політики й відсутності чітких довгострокових орієнтирів зміни вартості національної валюти. Однак насправді Україна як і раніше далека від виконання умов для початку ефективного контролю над інфляцією. Політика таргетування валютного курсу вже не спрацьовує й гальмує залучення іноземних інвестицій.

Щоб увести в Україні механізм фіксування інфляції, необхідно виконати три головних вимоги: [2]

1. Відмовитися від фіксування яких-небудь інших показників, крім інфляції (наприклад, валютного курсу, заробітної плати, рівня безробіття).

2. Центральний банк повинен бути незалежний від уряду.

3. Необхідно впровадити відповідні монетарні інструменти (дисконтна ставка, операції на відкритому ринку й резервні вимоги).

Для економіки пропонована НБУ політика, що орієнтована на інфляційне таргетування, більш краща, тому що вона буде більш гнучкою для рішення макроекономічних проблем, ніж просте втримання валютного курсу на стабільній величині. [2]

Використана література:

1. Алєксєєв І.В. та ін. Гроші та кредит. – Навч.посібник. – Львів, 2004.

2. О.Петрик. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи.// Вісник НБУ, 2007 - №3. – с. 2-8.