Економічні науки/3.Фінансові відносини
Винниченко Н.В.
Українська
академія банківської справи
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ РОЗВИТКУ
Однією з проблем, що потребують негайного вирішення в
умовах реформування сучасної соціально-економічної політики України, є проблема
ефективного управління місцевим бюджетом. За законодавством України у
видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного
бюджету і видатки бюджету розвитку. Кошти
поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ i закладів, що
утримуються за рахунок бюджетних асигнувань i не належать до бюджету розвитку.
Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалiзацiю програм соціально-економічного
розвитку вiдповiдної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та
інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків,
пов'язаних з розширеним відтворенням [4].
Так на сьогодні існує декілька підходів до розуміння
сутності бюджету розвитку. В роботі [3] автор під бюджетом розвитку розуміє
складову частину спеціального фонду місцевих бюджетів, в якому зосереджуються
бюджетні ресурси, призначені для проведення інвестиційної та інноваційної
діяльності.
В закордонній практиці під бюджетом розвитку розуміють
складову частину державного бюджету, що формується в складі його капітальних
витрат і використовується для кредитування, інвестування та гарантійного
забезпечення інвестиційних проектів [1].
В рамках українського законодавства в якості складових
бюджету розвитку місцевих бюджетів виділяються наступні витрати:
§
Погашення основної суми боргу Автономної
Республіки Крим та місцевого самоврядування (крім боргу за короткостроковими
позичками, отриманими на покриття тимчасових касових розривів у процесі
виконання місцевих бюджетів);
§
Капітальні вкладення;
§
Внески органів влади Автономної
Республіки Крим та місцевого самоврядування у статутні фонди суб’єктів
підприємницької діяльності [2].
Сьогодні, видатки місцевих бюджетів використовуються за
класичними схемами, але, нажаль, при цьому абсолютно відсутні новаторські
підходи до підвищення ефективності їх використання. Але слід
враховувати, що всі пропозиції щодо реформування місцевих бюджетів повинні бути
узгоджені з чітко визначеним обсягом ресурсів, передбачати якомога точніший
результат та відповідно бути забезпечені чіткими плановими заходами. Відносно видатків розвитку на інвестиційну
діяльність в соціальну сферу цієї вимоги не завжди дотримуються, оскільки ці
кошти часто використовуються на покриття основної суми боргу.
Виходячи з зазначеної вище структури видатків бюджету
розвитку, можна зробити висновок, що сьогодні, нажаль, майже відсутня система
стратегічного мислення при управлінні такими видатками, існуюча структура
видатків, не сприяє вирішенню стратегічних питань на місцях і не є
безпосередньо засобом реалізації інвестиційно-інноваційної політики.
Стосовно перспективи використання коштів місцевих
бюджетів розвитку, слід зазначити, що з кожним роком роль коштів на реалізацію
соціально-економічних проектів зростає. Так
в 2007 році збільшилися планові обсяги субвенцій з Державного бюджету
України місцевим бюджетам на реалізацію інвестиційних проектів. Обсяги таких
субвенцій становитимуть близько мільярда гривень. І хоча більша частина таких субвенцій
буде спрямована на розвиток сільського господарства, досить значну кількість
коштів планується виділити і на соціальну сферу.
На сьогодні постає єдине питання: хто виступить гарантом
забезпечення ефективності використання коштів бюджету розвитку? При цьому
відповідь одна: виникає необхідність створення нових сильних інститутів, що не
тільки будить гарантами ефективного використання таких коштів, а й візьмуть на
себе відповідальність за управління ними.
Література:
1.
Большой
экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна.-5-е изд.,
доп. и перераб. – М., 2002 – 645 с.
2.
Бюджетний кодекс України від 21.06.2001
№ 2542-ІІІ із змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua.
3.
Кириленко О.П.
Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2004. – 192 с.
4.
Про місцеве
самоврядування в Україні: Закон
України від 21.05.1997 №280/97 – ВР