“Економічні науки”

Підсекція №15

Лоєвська Сніжана Анатоліївна, Чаплигіна Олеся,

м. Вінниця, Вінницький національний технічний університет

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Розвиток системи державного регулювання фондового ринку, процес становлення державних органів, які здійснюють його регулювання в Україні, визначення їх повноважень та компетенції відбувався одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економіки в цілому.

Нормально Фондовий ринок може функціонувати лише тоді, коли виконуються щонайменше дві основні умови. Перша: продавці і покупці вільні у своїх діях, виступаючи власниками товарів, які продаються та купуються. Друга: достатня кількість тих та інших — для того, щоб кожний з учасників ринку міг мати вибір для укладання ринкової угоди, а також щоб підтримувалося конкурентне середовище. Наявність цих двох умов у кінцевому результаті веде до задоволення потреб суспільства та його подальшого розвитку.

Головний недолік розвитку Фондового ринку України полягає в тому, що нема достатнього наповнення цінними паперами, перш за все акціями та облігаціями стабільно прибуткових компаній та підприємств. Фондовий ринок в Україні на сьогодні не дає мобілізаційного ефекту для збільшення інвестицій у промисловість і, таким чином, не відповідає тим завданням, що ставилися перед ним на початку його створення. По суті, на ринку цінних паперів відсутній зв’язок між виробництвом та його динамікою.

Досвід функціонування розвинених ринкових економік вказує на те, що Фондовий ринок взагалі є одним з найбільш регульованих, що пов’язано із його особивістю, яка полягає у тому, що рух капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів та їх похідних, не існує відірвано від законодавчої бази та системи правовідносин власності, що склалися у державі.

Стан Фондового ринку визначається, перш за все, позицією держави, яка виконує подвійну роль: з одного боку, забезпечує на ринку пропозицію різних державних цінних паперів, а з другого, — виконує роль регулятора ринку. Іншими словами, держава встановлює “правила гри”, мета яких — захист стратегічного інвестора.

Необхідність державного регулювання Фондового ринку обумовлюється такими причинами:

по-перше, на Фондовому ринку значною мірою реалізуються національні інтереси держави, під якими розуміється комплекс макроекономічних та макрополітичних пріоритетів на сучасному етапі розвитку;

по-друге, на Фондовому ринку постійно присутні та активно збігаються взаємодіють інтереси різних учасників ринку — емітентів цінних паперів, інвесторів, професійних учасників ринку. Ці інтереси можуть вступати у протиріччя між собою і для забезпечення стабільності та правової упорядкованості ринку, регламентації взаємовідносин між усіма його учасниками держава запроваджує відповідну систему регулювання;

по-третє, головною діючою особою на Фондовому ринку виступає інвестор — вітчизняний або іноземний, юридична або фізична особа. Найбільш масовими інвесторами на будь-якому ринку цінних паперів є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань діяльності Фондового ринку. Без створення надійної системи захисту прав та майнових інтересів інвесторів на ринку цінних паперів, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший розвиток ринку капіталів. У створенні такої системи і полягає головний обов’язок держави перед своїми громадянами.

Головним елементом структури державного регулювання є законодавче регулювання ринку цінних паперів, що забезпечує загальнообов’язковий регулятивний вплив на діяльність та поведінку всіх учасників ринку. Цей елемент утворює необхідний нормативно-правовий базис, на якому учасники ринкових взаємовідносин, у тому числі держава та її уповноважені органи, реалізують свої права, інтереси, обов’язки та повноваження.

На нашу думку, на державному рівні необхідно також вирішити питання щодо поліпшення фінансового стану компаній, що приведе до підвищення дивідендних та процентних ставок, зменшення витрат акціонерного капіталу, вдосконалення керівництва корпораціями шляхом розширення кола осіб, які беруть участь в управлінні, підвищення професіоналізму менеджерів, до зменшення концентрації економічної влади шляхом збільшення числа акціонерів. У результаті це зумовить підвищення ефективності ринку цінних паперів, зростання його кількісних та поліпшення якісних показників.

При визначенні міри втручання держави в ділове життя учасників фондового ринку слід уникати екстремальних позицій і знаходити виважений стан, оскільки, як переконує світовий досвід, надмірне втручання обмежує свободу підприємництва, а надмірне невтручання створює середовище для зловживань.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 р.

2. І.Міхасюк, А.Мельник, М.Крупка, З.Залога. “Державне регулювання економікий” - К.: 2002р.

3. Волинський Т. “Державне регулювання ринкової економіки // Економіка України.” – К.: 2003р.