Студентка Бауліна Д.М.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Необхідність стратегічного планування в Україні

Перехід від планової економічної системи в Україні до ринкових відносин викликав зміни умов функціонування підприємств та організацій як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях, розширення їх самостійності, повну відповідальність за результати діяльності. Неприйнятними стають жорстке адміністрування, традиційно «соціалістичні» методи планування на перспективу, орієнтація не на ринкові потреби, а лише на можливості виробництва.

Ця трансформація в економіці висунула свої вимоги до суб’єктів господарювання, що диктуються не тільки могутньою ринковою конкуренцією і високими стандартами якості товарів, що випускаються підприємством, але і необхідністю гнучкої реакції фірми на швидкомінливі ринкові і виробничі ситуації. Вони тепер змушені самостійно розв’язувати проблеми, які раніше або не виникали, або розв’язувалися на іншому рівні.

Підприємство стає самостійним ключовим, центральним елементом економічної діяльності держави [7].

Тепер будь-якому суб’єкту господарювання доводиться діяти у досить динамічному конкурентному середовищі, в якому змінюються пріоритети держави, оновлюються технології, асортимент продукції, потреби, інтереси і смаки споживачів, набирають сили і множаться конкуренти або, навпаки, економічно слабнуть і переорієнтовуються на інші ринки.

У цих умовах жодне підприємство не зможе досягти успіху в конкурентній боротьбі, якщо не відстежуватиме далекосяжні тенденції розвитку ринку і не вироблятиме на цій основі бачення свого майбутнього, не моделюватиме способів його досягнення. тобто не матиме ефективної стратегії своєї діяльності. Підприємство повинно мати мобільний та ефективний набір видів діяльності, асортимент продукції, форм і методів поведінки, які б вигідно позиціонували його в конкурентному середовищі, завдяки якому воно б досягало близьких і віддалених цілей. Цей набір формується на основі концепції розвитку підприємства і називається його стратегією[3;7-8]. Отже, з переходом від планової до ринкової економіки в Україні виникла необхідність стратегічного планування.

Стратегічне планування – дії й рішення, що приймаються керівництвом та призводять до розробки специфічних стратегій, призначених для досягнення цілей підприємства. Основними його завданнями є:

- адаптація до зовнішнього середовища;

- внутрішня координація;

- формування стратегічного бачення [2;27].

Що ж саме зумовлює виникнення потреби у стратегічному плануванні?

До основних чинників, що обумовлюють необхідність стратегічного планування перш за все належать:

1. Необхідність виявлення потреб споживача для забезпечення існування підприємства у довгостроковій перспективі. Підприємство не буде існувати довго, якщо не буде попиту на його продукцію, тобто виникає необхідність прогнозування попиту споживачів на його продукцію у майбутньому.

Одним із завдань підприємства є подовження життєвого циклу товару на стадії розвитку, тобто забезпечення зростання попиту на товар, а отже і обсягів його реалізації продовж тривалого часу.

2. Нестабільність зовнішнього середовища, що зумовлює необхідність вчасного розпізнавання та адекватного реагування на зміни в зовнішньому середовищі, ідентифікації нових можливостей та потенційних загроз. Стратегічне планування робить підприємство більш підготовленим до раптових змін у зовнішньому середовищі, дає змогу вчасно нейтралізувати загрози та використати можливості.

3. Необхідність забезпечення конкурентоспроможності підприємства, що зумовлює необхідність досягнення конкурентних переваг, розроблення конкурентної стратегії відповідно до поставлених цілей .

4. Необхідність визначення оптимального кадрового складу з конкретними кількісними та якісними характеристиками.

Під час підбору кадрів використовують посадові інструкції, специфікація особистості – діловий портрет особистості – потенціального претендента на посаду, контракт найму робітників, у якому зазначені умови найму. Але відповідно до чого повинні бути написані ці документи? Звісно, відповідно до стратегічного плану підприємства.

Також необхідність стратегічного планування виникає під час розробки внутріорганізаційної системи оплати праці. Для розробки даної системи необхідно оцінити цінність кожної посади для підприємства, це допомагає зробити стратегічний план [8].

Отже, без стратегічного плану неможливо ефективно управляти персоналом. Стратегічне планування допомагає приймати рішення з підбору персоналу, його оцінки та атестації, підготовки і підвищення кваліфікації.

Крім цього стратегічне планування має велику кількість переваг, до основних з яких належать:

- зв'язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;

- стратегічне планування веде до більш чіткої координації зусиль, що докладаються підприємством;

- воно змушує підприємство чіткіше визначити свої завдання і політичні установки;

- орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей. тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;

- свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

- розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю [7;253].

Отже, взаємовідносини у діловому світі все більш ускладнюються: змінюється масштаб конкуренції, умови конкурентної боротьби, усе скоріше оновлюються технології, змінюються потреби та смаки споживачів. У цих умовах забезпечення ефективної діяльності підприємства без стратегічного планування стає неможливим.

Література:

1 Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління підприємством: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, випр. і доп. За ред. Василенка В.О. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 – 400с.

2 Володькина М.В. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. -К.: Знання-Прес, 2002. - 149 с.

3 Клівець П. Г. Стратегія підприємства: Навч. посб. - К.: Академвидав, 2007 - 320 с.

4 Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент : Навч. посібник. – К: Знання, 2000 -366с.

5 Н.Н. Смирнов. Стратегический менеджмент – СПб.: Питер, 2002. – 128с.

6 Федулова Л.І., Захарова О.В. Особливості концепції стратегічного планування в сучасних умовах розвитку економіки// Проблеми науки. – 2003№1 – с 42-46.

7 Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 1999. 384с.

8 www.ukr.net