Донецький національний університет економіки і торгівлі

Ім. М. Туган-Барановського

Група ОА-06-Б

Басок Ірина Леонідівна

Наслідки вступу України до СОТ

У співробітництві України з міжнародними організаціями одним з основних напрямків є стосунки з СОТ. Процес двосторонніх переговорів України з країнами-членами СОТ, щодо її приєднання продовжується з 1997 року. За цей час вже розглянуто такі питання: моніторинг стану економічних реформ і процесу реформування зовнішньоторговельного режиму в Україні відповідно до норм і принципів СОТ, стан і перспективи реформування ринку послуг і системи охорони інтелектуальної власності, відповідність інвестиційного режиму в Україні вимогам Угоди про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею; відповідність вимогам СОТ зовнішньоторговельного законодавства та двосторонніх торговельно-економічних угод України, аналіз систем стандартів і сертифікації товарів, правил визначення країни походження товарів, преференційних торговельних угод України, системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Митного Кодексу, податкового законодавства України тощо.[4]

13 листопада 2007 року Україна підписала двосторонній протокол з Киргизстаном про вступ до СОТ і до кінця року повинна одержати членство в цій організації, повідомив Президент України Віктор Ющенко під час візиту до Ізраїлю. Ющенко відзначив, що, підписавши фінальний протокол з Киргизстаном, Україна вирішила питання вступу у СОТ. "Таким чином, всі процедурні моменти зняті", сказав Президент, виразивши упевненість, що на наступній Раді СОТ, яка відбудеться 15-20 грудня, Україна офіційно буде прийнята в цю організацію. Але політики так і не змогли дійти згоди щодо необхідності вступу України до СОТ. Прихильники членства у СОТ приводять аргумент, що покращають умови доступу на ринки ЄС і Південної Америки таких українських товарів як сталь, продукції сільського господарства і хімічної промисловості, і це збільшить прибуток експортерів. Також вони указують на підвищення ефективності бізнесу через зниження імпортних тарифів, наприклад, на машини і устаткування або продукти харчування. Критики ж СОТ говорять про посилення конкуренції на внутрішньому ринку, скорочення внутрішнього ринку збуту для вітчизняних товаровиробників, їх недостатню конкурентоспроможність. І взагалі супротивники СОТ сумніваються в здатності української економіки повною мірою скористатися перевагами членства в цій організації. [2]

Членство України в СОТ сприятиме додатковому зростанню реального ВВП за рахунок додаткового збільшення експорту української продукції в обсязі щонайменше 1,5-2 млрд. дол. США, що буде пов’язане, насамперед із зменшенням втрат від антидемпінгових розслідувань та послабленням тарифних на нетарифних бар’єрів для експорту вітчизняної продукції на зовнішні ринки. Крім того вступ до СОТ стимулюватиме додаткове залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України щонайменше до 500 млн. дол. США щорічно, що сприятиме економічному зростанню, структурній перебудові економіки України, насичення внутрішнього ринку виробничого та невиробничого споживання за рахунок українських товарів, зростання ВВП шляхом природного заміщення імпортних товарів народного споживання тривалого користування на українські і, відповідно, додаткового зростання ВВП за рахунок скорочення імпорту. (Вищесказане підтверджується досвідом європейських країн, які порівняно недавно стали членами СОТ). [3]

Розглядаючи негативні наслідки, можна виділити наступні:

1. Українська промисловість не захищена від впливу дешевої конкурентної продукції з зовні. Це призведе до того, що доведеться перепрофілювати українські промислові підприємства.

2. Дуже серйозним моментом є і накладення деяких обмежень на проведення економічної політики. Угоди СОТ прямо забороняють країні використання певних інструментів, що звужує можливості одних механізмів, але разом з тим примушує шукати певні компенсаційні механізми.

3. Подальша лібералізація торгівлі поступово підсилить вплив світової кон'юнктури на економіку України, зумовить підвищення економічних ризиків в періоди глобальної економічної нестабільності. Ці ризики можуть неадекватно компенсуватися позитивним впливом світової кон'юнктури в періоди її сприятливого розвитку, - враховуючи те, що лібералізація і включення в глобальні процеси автоматично не приводять до виправлення структурних недоліків менш розвинених країн. [1]

4. Цілком можливі тимчасові ускладнення у сфері державного регулювання економічного розвитку, викликані необхідністю переходу на нові, міжнародно-узгоджені умови державного регулювання економіки і відмови від використовування традиційних важелів економічної, і перш за все вертикальної промислової політики, а саме: можливості застосовувати пільги до оподаткування, мита і інших платежів, списувати заборгованість підприємств перед державою, використовувати державні закупівлі як інструмент стимулювання вітчизняного виробництва, контролювати і регулювати фінансові потоки, висувати до іноземних інвесторів вимоги з приводу джерел придбання ними комплектуючих (вимога місцевого компоненту виробництва) і напрямів збуту товарів. Потрібно буде відмовитися від багатьох положень, закріплених в існуючих галузевих програмах (зокрема, відповідно до законів про підтримку вітчизняних гірничо-металургійного комплексу, суднобудування, автомобілебудування, літакобудування), несумісних з нормами СОТ. І хоча в більш довгостроковому контексті всі ці зрушення можна розглядати як позитивний чинник, в короткостроковому це може викликати проблеми для секторів, що користуються значними державними субсидіями.

Зарубіжні експерти вважають, що Україні властиві гіпертрофовані очікування негативних наслідків вступу у СОТ. Так, керівник проекту USAID з питань інтеграції у СОТ Йоваким Фархат відзначає, що принцип СОТ - це не ліквідація митних бар'єрів взагалі, а встановлення граничне допустимих ставок ввезення товарів. При цьому можливі виключення як для окремих товарних груп, так і для окремих підприємств. У першому випадку мита можуть бути тимчасово збільшені, якщо імпортний товар став різко домінувати на ринку. У другому - якщо місцевий виробник може довести, що імпорт завдав йому істотного збитку. Що стосується бюджетного субсидування, то, за словами пана Фархата, відносно промислових товаровиробників вони заборонені тільки у разі доказу якою-небудь країною-учасницею СОТ факту утиску її представників по аналогічному виду бізнесу або товару. Відносно АПК максимальний рівень держпідтримки у принципі не обмежується. Але є ряд умов - наприклад, уряд не має права дотувати експортерів продукції АПК. [1]

Зважаючи на наведені аргументи можна з впевненістю сказати, що при вступі до СОТ Україна отримає набагато більше позитивних наслідків ніж негативних. Але ці негативні наслідки можуть призвести до занепаду вітчизняного виробництва, чого не можна допустити. Тому необхідно, щоб держава проаналізувала наслідки по кожному сектору економіки окремо і прийняла усі можливі міри для захисту національних виробників.[3]

Аналізуючи усі за та проти можемо зробити висновок, що вступ України до СОТ, в цілому, є стимулюючим чинником для економіки та суспільства України, особливо для харчової та легкої промисловостей, телекомунікації, туристичних послуг, фондових ринків, трубопровідного транспорту, страхування, поштового зв’язку, банківських послуг. Але також існує висока вірогідність переважання негативних наслідків: автомобілебудування, вугледобувна промисловість, радіоелектронна промисловість, сільськогосподарське машинобудування, сільське господарство.

Список літератури

1 .http://www.wto.in.ua;

2. http://www.wto.org.ua;

3. Дорофієнко В. – Про деякі аспекти економічних наслідків приєднання України до СОТ// Економіст - №8 – 2007.// стор.66-70;

4. Цибанкова Т. М. – Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ// Монографія – видавництво 2-ге, без змін – Київ: КНЕУ, 2006// 660 стор.