Секція «Економічні науки»

Підсекція №3 «Фінансові відносини»

Рубан Л.О., Рудченко І.М.

Харківський торговельно-економічний

інститут Київського національного

торговельно-економічного університету

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Будь-яке підприємство, яке веде виробничу або іншу комерційну діяльність, має володіти реальним, тобто діючим, функціонуючим майном або активним капіталом у вигляді основного та оборотного капіталу. Поняття «оборотний капітал» тотожне поняттю «оборотні кошти підприємства».

Оборотний капітал – це кошти, що обслуговують процес господарської діяльності, беруть участь одночасно і в процесі виробництва, і в процесі реалізації продукції [1,c.147]. У забезпеченні безперервності та ритмічності процесу виробництва й обігу полягає основне призначення оборотного капіталу підприємництва.

Економічна ситуація оборотного капіталу визначається його роллю в забезпеченні безперервності процесу відтворення, в ході якого він проходить як сферу виробництва, так і сферу обігу [1,c.147].

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу – це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Оборотний капітал підприємства класифікується за трьома ознаками : залежно від участі його у кругообігу коштів; за методами планування, принципами організації та регулювання; за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотний капітал поділяється на оборотний капітал, авансований в оборотні виробничі фонди, та оборотний капітал, авансований у фонди обігу.

Залежно від методів планування, принципів організації та регулювання оборотний капітал поділяється на нормований та ненормований.

До нормованого оборотного капіталу належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств.

Ненормований оборотний капітал включає фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотний капітал поділяється на : власний та прирівняний до власного; залучений; інший [4,c.183]. Власний оборотний капітал – це капітал, який постійно перебуває у розпорядженні підприємства і формується за рахунок власних ресурсів. У процесі виробництва потреби у власному оборотному капіталі можуть зменшуватись за рахунок застосування так званого прирівняного до нього капіталу, який, що суті, є частиною власного, авансованого на оплату праці, але тимчасово вільного (у зв’язку з одноразовістю виплати по заробітній платі, оплаті відпусток). Прирівняний до власного оборотний капітал називають стійкими пасивами.

Залучений оборотний капітал – кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви [3,c.208].

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну.

На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції : у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю «Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетворюється на грошову. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообігу, водночас є і початковою стадією паступного створення нової вартості [5,c.187].

Основну увагу при управлінні оборотним капіталом зосереджують на формуванні оптимальних для підприємства обсягу та структури оборотних активів. Обсяг оборотних активів має бути достатнім для забезпечення в довгостроковому періоді стабільної виробничої та фінансової діяльності підприємства. Крім того, він повинен бути оптимальним у комплексі управління поточною діяльністю підприємства, тобто забезпечувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб’єкта на належному рівні [2,c.323].

У процесі реалізації будь-якої політики управління оборотним капіталом підприємства повинні намагатись прискорити оборотність оборотних активів з тим, щоб вивільнити частину оборотних коштів та поліпшити ефективність їх використання.

Підвищення оборотності обігових коштів дає змогу збільшити обсяги виробництва й реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів [2,c.325]. Отже, ефективне використання оборотного капіталу є одним із першочергових завдань підприємства в сучасних умовах.

Список літератури

1. Гроньова В.М. , Коюда В.О. Фінанси підприємств. – Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2004.- 432с.

2. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент – К.: “Знання”, 2006.-439с.

3. Економіка підприємства. Навчальний посібник / За ред.. А.В. Шегди. – К.: Знання, 2005.-432с.

4. Шваб Л.І. Економіка підприємств. Друге видання. – К.: Каравела, 2005.-568с.

5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К. : 2005.-460с.