Економічні науки /2.зовнішньоекономічна
діяльність
Сковородько С.В., к.е.н. – Сисюк Л.В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Участь України у глобальних світових міграційних процесах
Сьогодні таке явище як глобалізація охопило всі сфери людського життя. В
першу чергу слід відмітити глобалізацію в економічній сфері, яка досягла
небаченого розмаху і продовжує розвиватися. Поряд з глобалізацією в економічній
сфері, глобальні процеси торкнулися і демографічної ситуації в багатьох країнах
світу. Це зумовлено в першу чергу міграційними процесами з країн, що
розвиваються, в розвинені країни в пошуку роботи.
Міграція як явище виникла одночасно із самим людством. Немає жодної країни
у світі, котра б на різних етапах свого розвитку тією чи іншою мірою не була
задіяна у світових міграційних процесах: чи то у ролі країни-донора –
постачальника трудових ресурсів, чи то у
ролі країни-реципієнта.
Очевиднішим це стало в умовах формування сучасної глобальної економічної
системи, коли посилюється взаємозалежність і взаємозв’язок між усіма країнами
світу. Сучасні світові тенденції засвідчують, що проблеми міграції
продовжуватимуть зростати, стаючи одним із найважливіших факторів глобальних
змін.
Сьогодні у світі нараховується від 150 до 175 млн. осіб, які мешкають за
межами країн свого походження (понад 3% населення світу), з них понад 65% -
мігранти. Щороку ця цифра зростає в середньому на 3-5 млн. чол. [1;5].
Участь українців у глобальних світових міграційних процесах вражає. Понад
30% етнічних українців (приблизно 20млн.) живуть за межами України, є
громадянами інших держав і глибоко інтегровані в їхнє суспільство. Тобто наші
мігранти становлять приблизно 20% громадян України і понад 10% від загальної
кількості мігрантів у світі.
На початок 2006 року за кордоном
перебувало понад 7 млн. українців. Основна їх кількість працює у країнах Європи
та Америки: в Аргентині – 100 тис., Бразилії – 150, Великій Британії – 70,
Греції – 200, Ізраїлі – 150, Іспанії – 400, Італії – понад 500, Канаді – 150,
Молдові – 50, Росії – 3 млн.,
Словаччині – 50, США – 500, Туреччині – 30, Чехії – 400 тис. чоловік. З
усіх громадян, які мешкають за кордоном, владою країн перебування легалізовано
близько 500 тис. Решта там перебуває нелегально.
Основною причиною міграції є соціально-економічна,
а саме різниця в рівні доходів в країні, з якої відбувається міграція, та в
країні куди мігрують. Саме можливість заробити більше, аніж у власній країні, є
однією з причин, яка спонукає сотні тисяч мігрантів щороку залишати рідні місця
в пошуках кращої долі за кордоном.
Одним з основних центрів, куди здійснюється міграція є Сполучені Штати
Америки та Канада. В цих країнах частка мігрантів серед населення становить
близько 10% і перебуває в межах 20 млн. чол. Основними джерелами мігрантів є країни
Латинської Америки та країни Південно-Східної Азії. Це зумовлено тим, що США та
Канада, за рахунок зростання економіки, не можуть забезпечити себе робочою
силою повністю, а тому країни потребують додаткової, в першу чергу дешевої
робочої сили, джерелом якої і виступають країни Латинської Америки та країни
Південно-Східної Азії, в яких рівень доходів є значно нижчим та приріст
населення є високим.
Іншим регіоном, де спостерігаються найбільші міграційні процеси є Європа,
де кількість працюючих мігрантів складає 20 млн. чол. Особливістю цього регіону
є подвійна міграція: з країн Центральної Європи у Західну Європу та з країн
Східної Європи у Центральну. Західна Європа завдяки високому рівню доходів та
постійній потребі у додатковій робочій силі завжди була одним з основних
напрямків міграційних процесів як з Центральної, так і з Східної Європи. Після
розширення Євросоюзу у 2004 та 2007 роках країни Центральної Європи отримали
можливість безперешкодного переміщення у країни Західної Європи [3;140]
Внаслідок міграційних процесів у Центральній Європі з’являються вільні робочі
місця, але з нижчим рівнем доходів. Ці робочі місця заповнюються мігрантами з
Східної Європи, в першу чергу з України, де рівень доходів є ще нижчим ніж у
Центральній Європі. При цьому слід враховувати, що на практиці мігрант отримує
набагато менше за свою роботу, аніж громадянин відповідної країни тієї ж
кваліфікації, і ще менше, якщо він працює нелегально.[1;6] Більшість
українських мігрантів працює у Європі нелегально. Як приклад можна привести
щоденні черги мікроавтобусів на пунктах перетину кордону, де більшість заявляє,
що їде на екскурсію в Європу, хоча насправді майже всі вони заробітчани і не
скоро повернуться назад в Україну.[2;63] Якщо проаналізувати вплив цих
міграційних процесів на демографічну ситуацію, то висновки невтішні, в першу
чергу для України. Як відомо Європа належить до країн, де вже давно
спостерігається негативний приріст населення. Але у Західній та Центральній
Європі він заповнюється за рахунок мігрантів, тоді як Україна виступає лише в
якості постачальника трудових ресурсів на світовий ринок. При цьому
відбувається катастрофічне зменшення населення України, яке насьогодні складає
близько 46 млн. чол. і продовжує зменшуватись, а ще не так давно нас було 52
млн. В Україні є однією з найвищих частка пенсіонерів, тобто відбувається
старіння нації.
В той час, як інші країни отримують вигоду від дешевої робочої сили,
Україна, в якості одного з найбільших донорів робочої сили (близько 20 млн.
чол.), найбільше потерпає, а тому уряду України потрібно серйозно задуматись
над покращенням демографічної ситуації в Україні в умовах того глобального
суспільства, в якому ми живемо[2;63].
Список використаних джерел:
1.
Карпачова Н.І. Трудова міграція з
України в контексті загальносвітових міграційних процесів // Безпека
життєдіяльності. – 2007. – №7. – С. 5-8
2.
Гульман М. Як „відпочивають ” українські
заробітчани // Вісник податкової служби України. – 2007. – №14. – С. 63-64
3.
М.М. Відякіна Перспективи міграції
сільськогосподарських працівників у розширеному ЄС // Економіка АПК. – 2006. – №12.
– С. 140-145