«ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ»

14.Економічна теорія

Коляда О.В.

Національний університет ДПС України

СУЧАСНА ВИЩА ОСВІТА, ЯК ЧИННИК СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ

В постіндустріальному суспільстві, в якому становлення середнього класу є необхідною умовою соціально-економічного зростання, рівень освіти стає одним з найважливіших чинників. Відбувається зміна орієнтації в бік задоволення індивідуальних потреб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими серіями, одночасно формується новий тип працівника. В таких умовах рушійною силою стає інтелектуальна, творча праця людини. У свою чергу це сприяє подоланню індустріальних форм відчуження людини, веде до визнання людської особистості основним багатством суспільств. За словами Д. Белла економіка індустрії перетворилась на «економіку знань», а гуманітарний капітал перетворився на основний виробничий ресурс інформаційно-технологічного укладу.

В постіндустріальних умовах зародилась і розвивається тенденція до максимального використання наукових здобутків і значного підвищення рівня освіти. Вже у 60-ті роки деякі дослідники звертали увагу на необхідність у процесі модернізації суспільства пріоритетного розвитку сфери освіти, розглядаючи її як передумову прискорення процесу вдосконалення людського потенціалу. Академік С. Г. Струмилін, ще у 1957 році, зазначив, що внесок освіти в темпи зростання національного доходу становить близько 30-40%. Підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва також є наслідком розширення людського капіталу за допомогою освіти.

Теоретичні знання і рівень освіти розглядаються як джерело інновацій, зокрема удосконалення соціального і політико-правового простору. Все це пов’язано не лише зі зміною характеру виробництва, а й із зростанням ступеня залежності суспільства від фундаментальних соціально-гуманітарних наукових досліджень та політики їх реалізації.

Необхідно зауважити на тому, що в сучасних умовах не тільки зростає значення освіти, а й змінюється її зміст, форми і методи. Освіта стає безперервним процесом, який супроводжує людину упродовж всього життя, забезпечує постійне оновлення та поповнення знань і вмінь. Неможливість створення високоякісної конкурентоспроможної продукції без високоосвіченого людського капіталу зумовило необхідність модернізації сфери освіти, яку майже у всіх провідних капіталістичних країнах було проведено ще у 70-80-х роках.

В розвинених країнах світу постійно зростали обсяги витрат на освіту. На початку 80-х років у Великобританії і США вони збільшились в 3 рази, у ФРН, Японії – у 4 рази, у Франції – у 5 разів. І як наслідок відбулося збільшення чисельності висококваліфікованих інженерів, техніків, вчених, а отже – середнього класу. Особливо швидкими темпами відбувалось збільшення працівників у галузі інформації. Відбулася поступова зміна суспільної ролі університетів і вищих навчальних закладів, вони перетворились в центри масової підготовки спеціалістів.

Яскравим прикладом збільшення, впродовж 90-х років, чисельності молодих спеціалістів вищої кваліфікації, які свого часу здобули освіту в США та Західній Європі, стало економічне зростання Східної Азії. Імпорт передових західних технологій та залучення іноземних інвестицій забезпечили створення та експортування конкурентоспроможної продукції Східної Азії, що в подальшому сприяло інвестуванню в економіку цих країн.

Отже, враховуючи світовий досвід, необхідно наголосити на тому, що головною передумовою входження України в постіндустріальне суспільство і створення потужного середнього класу є впровадження інтелектуального компонента в усі сфери економіки, управління та суспільного життя. Оскільки чим вищий інтелектуальний потенціал суспільства тим могутніша країна, тим сильніша її економіка. Як зазначають науковці, в країнах з перехідною економікою економічне зростання зумовлено на 16% фізичним капіталом, 20% - природним капіталом інші 64% пов’язані з людським і соціальним капіталом. Тому важливе значення набуває необхідність збереження та підвищення освітнього рівня населення України, оскільки освіта – це підґрунтя інтелектуального потенціалу суспільства, а отже середнього класу.

Ще на початку 50-х років за рівнем інтелектуального потенціалу Україна займала місце в першій десятці країн світу. Сьогодні вона відійшла до п’ятого десятка. Така ситуація стала наслідком ряду причин і фактично всіх їх спричинила економічна криза, яка вразила суспільство і найважливіші галузі відтворення – освіту, охорону здоров'я та культуру.

Вищі навчальні заклади нашої держави щорічно випускають велику кількість фахівців. Однак, рівень їх підготовки не відповідає вимогам сьогодення:

Ø Зростає кількість випускників ВНЗ, які не можуть знайти роботу (зростає молодіжне безробіття);

Ø Переважна більшість випускників не може реалізувати свій потенціал та побудувати кар’єру професійного зростання;

Ø Практично відсутні випадки, коли випускники ВНЗ започаткували власний бізнес, створили нові робочі місця і успішно працюють;

Ø Значна кількість випускників ВНЗ не пов’язують своє майбутнє з нашою державою.

Натомість, все більше зростає кадровий дефіцит, а іноді і відсутність висококваліфікованих молодих спеціалістів із сучасним ринковим мисленням, здатних самостійно вирішувати проблеми, що виникають в процесі підприємницької діяльності. Постійно зростає протиріччя між рівнем підготовки молодих спеціалістів у ВНЗ та вимогами ринку праці.

Все це обумовлює необхідність радикальних реформ в системі вищої освіти. Головною метою модернізації освіти повинно стати залучення якомога більшої кількості громадян до отримання освіти. Держава має сприяти розвитку якісної регіональної освіти. Необхідно також наголосити на потребі збільшення державного фінансування освіти, оскільки, задекларована в Законі України «Про освіту» величина фінансування у розмірі 10% ВВП не досягалась. Пріоритетним напрямком модернізації освіти в Україні також має стати її інформатизація.

На сьогоднішній день освіта в нашій країні зорієнтована, головним чином, на забезпечення комплексності наданих знань та їх рівень, ніж на підготовку випускників до конкурентної боротьби на ринку праці, забезпечення їхньої зайнятості, зростання професійних можливостей, сприяння структурним перетворенням в економіці, ефективне використання бюджетних коштів та забезпечення платоспроможного попиту підприємств і сімей на освітні послуги. Тому необхідно при підготовці фахівців поєднувати теоретичні знання з реальним досвідом роботи.

Важливим чинником, що визначає якість освіти є кадрове забезпечення і матеріально-технічна база навчальних закладів. Оскільки якісна підготовка фахівців багато в чому залежить від забезпечення навчального процесу відповідним оснащенням лабораторій, кабінетів, впровадження новітніх технологій, комп’ютеризації, видавничої діяльності, формування бібліотечних фондів тощо. Недооцінка даного чинника може негативно вплинути на якість підготовки спеціалістів.

Отже, підсумовуючи вищерозглянутий матеріал можна зробити висновок про необхідність реформування української системи освіти. Оскільки лише за умови освіченого суспільства можливо вирішити пріоритетні завдання розвитку держави. Саме через систему освіти можливе забезпечення відтворення і розвитку інноваційного потенціалу економіки, формування кадрової інфраструктури, яка відповідала б сучасним технологіям, становлення потужного середнього класу.