Економічні науки / 15.Державне регулювання економіки

Денисюк О.М., Коцеруба Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Накопичувальний пенсійний фонд – крок до підвищення ефективності пенсійного забезпечення в Україні

На сьогодні в Україні постала необхідність реформування пенсійного забезпечення, що зумовлене соціально-економічними та політичними змінами в суспільстві. Але основною причиною залишається застарілість існуючої системи пенсійного забезпечення населення. Економічно розвинені країни вже давно перейшли на загальнообов’язкову накопичувальну систему та добровільні недержавні пенсійні фонди.

Пенсійна система України є недосконалою та малоефективною, адже, ставки податків високі, а рівень пенсій низький.

Накопичувальна система вимагає від громадян певної економічної самосвідомості, адже переважна більшість людей не замислюються над результатами своєї діяльності. Загальнообов’язкова накопичувальна система дасть змогу проконтролювати рух своїх внесків, але існують і певні труднощі щодо її запровадження. Слід сказати про нестабільність економічних відносин в країні, недовіру громадян до реформ у державі, відсутність досвіду.

Дане питання досліджують ряд вчених, зокрема такі українські дослідники, як: Зайчук Б.О., Лазебна М.В., Леонов Д.А., та Федоренко А.А. Але ряд особливостей запровадження Накопичувальних пенсійних фондів в Україні залишаються малодослідженими,оскільки питання є новим для країни.

Метою статті є з’ясування правового статусу Накопичувальних пенсійних фондів, а саме правового регулювання їх утворення, управління та використання коштів даного публічного фонду, а також його переваг в процесі переходу від державного пенсійного забезпечення до пенсійного страхування.

Питання перебудови пенсійної системи України постало досить давно. Але низка об’єктивних причин загальмувала цей процес. Правовим підгрунттям запровадження недержавних пенсійних фондів є Конституція України, Концепція соціального забезпечення населення України, схвалена ВРУ 21.12.1993р., Указ Президента України «Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 13.04.1998р. №291 / 98, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 – IV та Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003р. №1057 – IV. Дані законодавчі акти закріпили основні аспекти пенсійної реформи: забезпечення фінансово-економічної стабільності пенсійної системи України, підвищення рівня життя пенсіонерів, заохочення громадян збільшувати трудовий стаж та створення своєрідного «резерву» на старість і т.д.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено нову структуру системи пенсійного забезпечення в Україні, що складається з трьох рівнів [1]:

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі ромадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Функціонування такої системи пенсійного забезпечення дає змогу чітко визначити суб’єктів, які братимуть участь у пенсійному страхуванні, а також нестимуть відповідальність за діяльність даної системи:

1. Суб'єктами солідарної системи є:

· застраховані особи, або члени їхніх сімей та інші особи;

· страхувальники;

· Пенсійний фонд;

· уповноважений банк;

· підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій,

2. Суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є:

· особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення та інвестування коштів;

· підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення;

· Накопичувальний фонд;

· недержавні пенсійні фонди;

· юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами;

· зберігач;

· страхові організації.

Таким чином, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає:

· страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законодавством;

· права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

· заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

· рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і т.д.

Друга частина закону регулює відносини, що виникають з приводу утворення, накопичення, управління та контролю за коштами Накопичувального пенсійного фонду України.

Накопичувальний пенсійний фонд – цільовий позабюджетний фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам.

Особа, що здійснює платежі до накопичувального пенсійного фонду у разі досягнення свого пенсійного віку має право на отримання довічної пенсії, або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковані на її накопичувальному пенсійному рахунку. Але для здійснення такого платежу застрахована особа повинна обрати страхову організацію, яка здійснить виплату пенсіонеру, а в разі його смерті іншим членам родини (спадкоємцям), згідно законодавства. Страхові організації створюють Централізований страховий фонд, виплата з якого здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду. Крім того, такі пенсійні виплати будуть підлягатись оподаткуванню [2].

Даний закон закріпив собою основну нормативну базу діяльності недержавних пенсійних фондів, але безпосереднє запровадження таких фондів можливе за умови економічного зростання країни, збільшення рівня заробітної плати громадян, життя населення, зменшення тінізації економіки і легалізації доходів громадян [3].

Держава повинна здійснювати контроль порядку реформування пенсійної системи України, зокрема через надання повноважень різним органам влади:

1) щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду - центральний орган виконавчої влади у сфері фінансів і його територіальні органи та Рахункова палата;

2) щодо дотримання норм цього Закону суб'єктами накопичувальної системи пенсійного страхування - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

3) за діяльністю компаній з управління активами в частині управління пенсійними активами, радника з інвестиційних питань - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

4) за діяльністю зберігача та уповноваженого банку - Національний банк України і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення органів державного регулювання та нагляду є обов'язковими для виконання Пенсійним фондом, компаніями з управління активами, уповноваженим банком, зберігачем, страховими організаціями, якщо такі рішення прийняті в межах повноважень цих органів, визначених законодавством. Дії органів державного регулювання та нагляду можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Слід сказати про склад пенсійних виплат. Пенсія із солідарної системи залежить від трудового внеску, тоді, як довічна пенсія із накопичувальної системи залежить від накопичених внесків. Пенсійний вік осіб, що йдуть на заслужений відпочинок зберігається і відповідно становить: чоловіки – 60 років; жінки – 55 років.

Пенсійне страхування значно розширить коло своїх платників. Крім обов’язкового пенсійного страхування для всіх працюючих та самозайнятих, можлива і добровільна участь особами, що досягли повноліття та навчаються у вищих навчальних закладах, професійно-технічних училищах, в аспірантурі, ординатурі та ін.

Накопичувальна система розпочне свою роботу із залучення частини пенсійних внесків до накопичувальних публічних фондів. За підрахунками фахівців сьогодні внески до солідарної системи становлять 34% заробітку. У майбутньому відсоток сплати до солідарної та накопичувальної систем відповідно становитиме 27% та 7% заробітку громадян [4].

Кошти, що з часом акумулюються в Накопичувальному пенсійному фонді будуть інвестуватися радником з інвестиційних питань у національний та зарубіжний ринки з метою збільшення доходів, за умов мінімального ризику втрати коштів. Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок прибутку від інвестиційної діяльності, відсотків, нарахованих на пенсійні активи, що розміщені на банківських депозитних рахунках. Інвестиційний дохід визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов’язаних з їх управлінням, і підлягають розподілу між учасниками Накопичувального пенсійного фонду. Кошти даного фонду буде повністю відокремлено від коштів солідарної системи. Це дасть змогу Пенсійному фондові здійснювати лише функції адміністративного управління, уникаючи дублювання повноважень фондів. Учасники Накопичувального фонду значно розширять свої права у сфері пенсійного забезпечення. Вони матимуть право на отримання щорічної звітності про стан коштів на індивідуальному рахунку, зокрема: фактичну суму внесків, нарахований інвестиційний дохід, суму і види відрахувань і т.д. Крім того, пенсіонер зможе обрати зручний варіант виплат, або довічну пенсію (ануїтет) визначеного розміру, або пенсію, що індексується відповідно до рівня інфляції.

Отже, накопичувальна складова загальнообов’язкової пенсійної системи буде запроваджена лише за умови економічного зростання нашої країни. Пенсійні відрахування будуть спрямовуватись до Накопичувального фонду з подальшим інвестуванням в українську економіку. Даний фонд є недержавним пенсійним фондом, а його кошти – власністю застрахованих осіб.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є неповним з питань публічного накопичувального фонду, захисту прав страхувальників та відшкодування завданих їм збитків. Але це перший крок до створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Література:

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 – IV.

2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003р. №1057 – IV.

3. Ємець В. Роль недержавних пенсійних фондів у забезпеченні економічного розвитку країни: Світовий досвід та українські реалії // Економіст. – 2006. - №11. – C.37-39.

4. Кременчук І. Накопичувальний Пенсійний фонд як одна із складових пенсійного забезпечення в Україні // Підприємство, господарство, право. – 2007. - №5. – C.100-103.