Економічні науки: 3. Фінансові відносини

Є. А. Бароян

Донецький національній університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Особливості фінансового менеджменту в транснаціональних корпораціях

Третє тисячоліття характеризується стрімкими процесами глобалізації та інтеграції господарської діяльності, що є передумовами формування єдиного глобального світового господарства, одним з основних суб’єктів якого виступає транснаціональна корпорація (ТНК), а отже, набуває актуальності й проблема фінансового менеджменту на цьому рівні.

Слід зазначити, що в ТНК управлінська діяльність відрізняється певною специфікою, хоча суть її, як і в національних компаніях, зводиться до налагодження ефективної співпраці співробітників компанії.

Таким чином, ціллю даного дослідження є виявлення та характеристика особливостей фінансового менеджменту в сфері міжнародного бізнесу на рівні ТНК.

Сутність фінансового менеджменту у міжнародних корпораціях полягає в тому, що він є процесом застосування управлінських концепцій та інструментів у міжкультурному середовищі та одержанні, завдяки цьому, додаткових вигід і економії часу. Завдяки більш досконалому менеджменту, порівняно з національними компаніями, транснаціональні не тільки нарощують свою присутність на міжнародних ринках, але й активно впливають на розвиток міжнародного бізнесу, діяльність національних фірм на світових ринках.

Таким чином, фінансовий менеджмент формується на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою виступає система управління корпорацією, оскільки фінанси ТНК є лише частиною всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження і розробка, персонал. Тому управління фінансовими потоками міжнародної компанії випливає із загально-корпоративного планування, організаційної структури, керівництва та ін.

З іншого боку, фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою міжнародних фінансових ринків. У зв'язку з цим управління грошовими потоками ТНК залежить від загальної системи міжнародних фінансів, ланками якого є не тільки інші ТНК, але й держави, фізичні особи, міжнародні організації, валюти різноманітних країн.

Відмітимо, що управління внутрішніми фінансовими потоками ТНК є, по суті, оперативним фінансовим менеджментом компанії або управлінням її грошовими потоками. Для цього ТНК використовують певні специфічні моделі та структури, які обираються з огляду на досягнення оптимального розміщення та управління фінансовими ресурсами у глобальному масштабі.

Найменш поширеним (переважно у глобальних торговельних ТНК) є децентралізований фінансовий менеджмент. У цьому випадку кожна філія самостійно приймає рішення і здійснює управління всіма фінансовими трансакціями.

Система централізованого депозитарію у ТНК характеризується тим, що кожна філія підтримує мінімальний фінансовий баланс лише на невідкладні виробничі потреби. Всі інші грошові кошти централізуються та управляються на рівні ТНК (або регіональної управляючої компанії ТНК). Це дає змогу мінімізувати валютні ризики і зменшити витрати на зовнішні залучення, отримати додатковий прибуток від розміщення надлишкової ліквідності на депозитних рахунках чи від коротко- і середньострокового інвестування на міжнародних фінансових ринках.

Значна кількість ТНК, які здійснюють трансграничне виробництво з великим обсягом постачання спеціалізованої продукції, використовують корпоративний багатосторонній кліринг. Він передбачає розрахунки за постачання продукції між філіями централізовано, через багатосторонній взаємний облік платіжних зобов'язань.

Логічним розвитком такої системи є застосування так званого внутрішньокорпоративного банку. Ним є або корпоративна фінансова компанія, або фінансовий департамент ТНК, який веде спеціальні корпоративні клірингові та фінансові рахунки в банку, або корпоративний банк, в якому ТНК — контролюючий акціонер.

Таким чином, ключовим завданням міжнародного фінансового менеджменту на рівні ТНК є оптимізація умов залучення фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Вибір ТНК тієї або іншої схеми залучення фінансових ресурсів визначається співвідношенням вартості приваблюваних коштів і ризиками, яким піддається компанія при проведенні даних операцій.

Світова практика розглядає емісію акцій ТНК як один з найбільш об'ємних її внутрішніх фінансових ресурсів. А для залучення зовнішніх фінансових ресурсів у більшій мірі, чим для внутрішніх, доцільно використати брендовий інструмент. Бренд ефективної, стабільної, що динамічно розвивається корпорації, грамотно побудований і правильно оформлений, не тільки сприяє розширенню сегментів ринку, росту обсягів продажів й у підсумку збільшенню рентабельності, але й забезпечує підвищення її привабливості як об'єкта кредитних і портфельних інвестицій. Високі рейтинги транснаціональних корпорацій, що володіють ефективними брендами, визначають більше сприятливі оцінки їхньої кредитоспроможності й, відповідно, більші ліміти кредитування, а також більше об'ємне й швидке розміщення фондових інструментів, що ними емітуються.

Отже, всі особливості фінансового менеджменту на рівні ТНК пов’язані зі специфікою ведення бізнесу в кожній окремій країні. Слід відмітити, що ця специфіка може надавати як переваги, так і виступати перешкодою для розвитку міжнародної компанії, а це, у свою чергу, свідчить про необхідність налагодження механізму адаптації фінансової діяльності ТНК до національних умов кожної країни.