Економічні науки

Шелест О.Л. , Капуста Т.М.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сучасні підходи до оцінки кредитоспроможності позичальника

В світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення боргу банку. Так, у практиці американських банків застосовується правило “5С” як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування:

- Character (характер);

- Capacity (спроможності);

- Capital (капітал);

- Collateral (забезпечення);

- Conditions (умови).

“Характер” позичальника – це, перш за все, його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати борги. Визначається ставлення позичальника до своїх зобов’язань у минулому, чи мав він затримки у погашенні позик, який його статус у світі бізнесу. Найбільш повно характер позичальника розкривається в ході попереднього інтерв’ю.

“Спроможності” позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту:

- поточні грошові надходження (cash inflow);

- продаж активів;

- нові позики на грошовому ринку.

Важливе значення має для банку такий критерій, як “капітал” фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів та пасивів.

“Забезпечення” кредиту – дослідження конкретних форм і видів забезпечення, визначення його достатності, якості, а також встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності кредитної застави.

“Умови” – це загальні економічні умови, що визначають ринкову ситуацію та справляють вплив на становище як банку, так і позичальника: стан економічної кон’юнктури, наявність конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення тощо.

Комерційні банки європейських країн використовують різні системи оцінки кредитоспроможності позичальників, найвідомішими серед яких є системи PARTS, CAMPARI, назви яких також виступають як абревіатури від перших літер слів, що визначають ключові умови кредитування.

Кредитоспроможність клієнта банку заснована на наявності передумов для одержання ним позик та спроможності їх повернення з відповідними процентами. Об’єктом аналізу кредитоспроможності є окремі позичальники (юридичні та фізичні особи).

Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку є важливою складовою дослідження банківського ризику. Ефективне управління кредитним ризиком складає основу стійкості банку та включає добре розвинуту кредитну політику, обґрунтоване управління кредитним портфелем, відповідний контроль за кредитами. Банківські ризики повинні бути обґрунтовані, контрольовані та залишатися в межах фінансових можливостей та компетенції банку, а активи банку (в основному кредитні) повинні бути в достатній мірі ліквідні, щоб покривати відтік коштів, витрати та збитки і при цьому забезпечити необхідну прибутковість акціонерного капіталу.

Ефективність кредитної політики залежить від цілей фінансування, способів погашення позик, структур позик, забезпеченості позик, доброї оцінки кредитних ризиків, налагодженості фінансового аналізу на базі добре поставленого фінансового обліку.

Кількісним методом аналізу кредитоспроможності повинен бути попередній (або розвідний) аналіз кредитоспроможності, або більш коротко переданаліз кредитоспроможності, який в значній мірі носить якісний характер.

В його процесі формуються оцінки таких параметрів клієнтів як:

1) вплив зовнішнього середовища на кредитоспроможність позичальника на основі вивчення його стану в економіці у цілому та в конкретній галузі, спроможності адекватно реагувати на кон’юнктуру в залежності від ділових циклів;

2) життєвий цикл виробництва основних видів продукції клієнта;

3) стратегії збуту та маркетингу клієнта;

4) конкурентоспроможності клієнта (тобто його спроможність виробляти та продавати товари за цінами, які компенсують витрати та генерують прибуток;

5) залежність притоку готівки у клієнта від зовнішніх факторів.

В процесі переданалізу здійснюється групування напрямків кредитування з виділенням найбільш перспективних ризикових напрямків, а також облік забезпеченості кредитів заставами.

Переданаліз кредитоспроможності також використовує систему показників, які сигналізують про можливі фінансові кризи клієнтів. Серед них: 1) перевищення критичного рівня простроченої заборгованості; 2) надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування довгострокових вкладень; 3) низькі значення показників ліквідності; 4) недостача обігових коштів; 5) підвищення до граничних меж частки кредитів у загальному обсязі коштів; 6) невиконання фінансових зобов’язань перед кредиторами та акціонерами; 7) наявність простроченої заборгованості; 8) погіршення відношень з банківсько-кредитними установами; 9) використання нових джерел фінансування на відносно невигідних умовах; 10) використання у виробництві переамартизованого обладнання; 11) негативні зміни в портфелі замовлень.

Крім того, для оцінки кредитних якостей клієнтів використовується у порядку зменшення рейтингу ще така система показників як:

1) показники цілі та суми позик (реальна ціль та погоджена з нею сума, гранична ціль та допустима сума, необґрунтована ціль та проблемна сума);

2) фінансовий стан претендента на позику (міцний фінансовий стан достатній та стабільний приток готівки; добрий фінансовий стан, стабільний приток готівки; допустимий фінансовий стан, невизначений приток готівки; невеликі доходи, незначне надходження готівки; збиткова репутація, слабкий приток готівки);

3) інформація про репутацію позичальника (блискуча кредитна репутація; добрі відгуки про клієнта; обмежені відгуки, відсутність негативної інформації; відсутність відгуків; несприятлива кредитна репутація);

4) відношення банку з позичальником (тривалі, послідовні, прибуткові відношення; середні по якості відношень або їх відсутність; втрата відношень).

Таким чином, проведення аналізу та визначення оцінки кредитоспроможності позичальника є важливим етапом організації кредитного процесу банку, що дозволяє знизити кредитний ризик