Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки.

 

Штанько Л.О.

Національний університет харчових технологій, Україна

Вибір інвестиційної стратегії підприємств молочної промисловості різних стратегічних груп

 

Питання інвестування належать до одних з найважливіших, від яких залежить функціонування й розвиток молочної промисловості в умовах ринкової економіки. Адже завдяки інвестиційним вливанням розширюються й удосконалюються виробничі потужності та основні фонди підприємств. Інвестиції у виробничу сферу мають забезпечити підвищення технічного рівня й поліпшення розміщення діючих виробництв, а також необхідний приріст потужностей.

Інвестиційна стратегія будь-якої економічно-правової одиниці  повинна будуватися у відповідності з обраної базової стратегії її розвитку. Кожний керівник підприємства бачить кінцеву стратегічну ціль, а у відповідності до цієї цілі слід розробити основні напрямки інвестиційної діяльності, оскільки без належного рівня інвестування виробництва підприємство буде не в змозі конкурувати з іншими аналогічними підприємствами у ринковому середовищі..

Тому перед підприємствами постає актуальне питання обґрунтованого вибору та узгодженості інвестиційної стратегії загальним стратегічним напрямкам підприємства та її відповідності внутрішньому виробничому потенціалу.

Отже, при обґрунтуванні інвестиційної стратегії для підприємств молочної галузі потрібно дотримуватись того твердження, що стратегія підприємства в окремих функціональних напрямках (інвестиції, виробництво, маркетинг, інновації і т.д.) повинна бути підпорядкована базовій стратегії розвитку підприємства і цілі і задачі в рамках окремих функціональних стратегій не повинні суперечити цілям і задачам загальної стратегії розвитку підприємства.

Вибір базової стратегії розвитку для підприємств молочної промисловості обумовлений низкою факторів, серед яких пріоритетними є такі фактори як конкурентна позиція підприємства (яка визначається такими факторами як частка ринку, ціна та якість продукції, широта асортименту продукції, прогресивність використовуваної технології виробництва, наявність власних досліджень і розробок, кваліфікація менеджменту компанії, ефективність застосування маркетингових інструментів, ступінь контролю над каналами розподілу продукції та каналами постачання сировини і т.д.) а також рівень конкуренції, на який орієнтуються виробники (локальний, регіональний або загальнонаціональний), який у свою чергу головним чином визначається ресурсним потенціалом підприємства – потужністю виробничої бази, наявністю достатньої кількості трудових та фінансових ресурсів).

За цими факторами виробників молочної продукції в Київській області, можна поділити на дві стратегічні групи. Перша - це потужні виробники, які орієнтовані на весь український ринок молочної продукції та мають сильну конкурентну позицію. Друга - це виробники регіонального та місцевого масштабів зі слабкою конкурентною позицією, які мають незначні  масштаби діяльності і головним чином орієнтовані на один ринковий сегмент. Стратегія розвитку для різних компаній буде різною, що у свою чергу обумовлює значну диференціацію інвестиційних стратегій підприємств молочної промисловості.

В сучасних умовах розвитку ринку молочної продукції в Україні для крупних виробників домінуючою повинна стати інвестиційна стратегія, спрямована на укрупнення організаційно-економічних структур за рахунок інвестування коштів переробниками у розвиток сировинної бази та в контроль за збутовими ланцюгами. Інвестиційні вкладення крупних виробників продукції у власну сировинну базу відповідають одночасно й завданню забезпечення безперебійних поставок високоякісної молочної сировини, і завданню організаційного укрупнення й концентрації технологічного потенціалу [2, c.16].

Отже ми вважаємо, що на сучасному етапі розвитку молочної промисловості інвестиційна стратегія крупних виробників готової молочної продукції повинна бути орієнтована на максимально широке встановлення контролю над виробниками сировини та каналами розподілу продукції за рахунок придбання їх контрольних пакетів. В кінцевому випадку це дасть змогу будувати на базі крупного молочного виробника (який виступатиме у якості головної компанії) вертикально-інтегровані структури за принципом функціональних холдингів, які виглядатимуть наступним чином (рис. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1. Передбачувана структура функціональних холдингів у молочній промисловості

У функціональному холдингу в молочній промисловості материнська компанія (крупний виробник молочної продукції, наприклад ВАТ «Галактон») володіє великим пакетом акцій дочірніх підприємств, але функціонують дочірні підприємства самостійно, і центральний офіс не втручається у поточний процес виробництва. Як показує практика, найбільш ефективно працюють ті функціональні холдинги, які входять до великих інтегрованих корпоративних структур і діяльність дочірніх компаній чітко скоординована материнською компанією [3, c.117].

В таблиці 1 представлені основні переваги (з точки зору отримання синергетичного ефекту), до яких повинне призвести створення вертикально-інтегрованих структур у молочній промисловості з повним технологічним та комерційним циклом учасників.

Таблиця 1

Очікувані переваги створення вертикально-інтегрованих холдингів в молочній промисловості (з точки зору отримання ефекту синергії) [1, c.327]

Ознака синергізму

Переваги

1. Поєднання збутових потенціалів (сфера маркетингу)

Розширення обсягів збуту, економія на комерційних витратах

2. Поєднання техніко-технологічних потенціалів (сфера виробництва)

Підвищення рівня конкурентоспроможності продукції

3. Поєднання науково-дослідницьких потенціалів (сфера НДДКР)

Прискорення інноваційних процесів

4. Поєднання кадрових потенціалів (сфера трудових відносин)

Підвищення продуктивності праці

5. Поєднання каналів матеріально-технічного забезпечення

Удосконалення техніко-технологічної бази

6. Поєднання фінансових потенціалів (спільне інвестування)

Розподіл інвестиційних ризиків; досягнення валютної самоокупності

7. Поєднання управлінських потенціалів

Підвищення якості та оперативності управлінських рішень; обопільний контроль за виконанням прийнятих рішень

Що стосується середніх та дрібних виробників, то для них можна ідентифікувати принципово інші стратегії розвитку, які зумовлюють і відмінності в інвестиційних стратегіях. Ми окреслити наступні 2 принципових варіанти альтернативних стратегій розвитку дрібних виробників молочної продукції:

- реалізація стратегій концентрації дрібних виробників молочної продукції на окремих ринкових сегментах. Першим варіантом є інвестування коштів у придбання технологій для переробки молочної продукції, які вже були в застосуванні у провідних зарубіжних компаній, що дасть змогу придбати їх дешевше на 30-40%. Другим є інвестування в обладнання, яке призначене для випуску обмеженого асортименту продукції, на якому планує зосередити свою діяльність виробник;

- реалізація коопераційних стратегій, головним чином шляхом створення СП з іноземними виробниками молочної продукції з можливістю одержати необхідні інвестиційні ресурси для фінансування свого подальшого технічного розвитку.

 

Литература:

1.     Бандурин А.В. «Деятельность корпораций» – Москва, Буквица, 1999. - 600с.

2.     Лукіянчук В.М. Актуальні проблеми молочної галузі // Молочна промисловість, 2003, №2. – С.14-17

3.     Храброва И.А. «Корпоративное управление: вопросы интеграции. Аффилированные лица, организационное проектирование, интеграционная динамика» М., 2002. - 198 с.