Студентка групи БС-04-1, Бурєніна Є. В.

Донецький державний університет управління, Україна

Формування доходів місцевих бюджетів.

Постанова проблеми у загальному вигляді. Місцевий бюджет є основним інструментом, за допомогою якого місцева влада може впливати на локальну активність, створювати умови для економічного та соціального піднесення території своєї юрисдикції. Основним дохідним джерелом, яке складає основу формування фінансових ресурсів місцевих бюджетів в Україні, є податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО). Оскільки він посідає провідне місце у формуванні доходів місцевих бюджетів, від його обсягу значною мірою залежать фінансові можливості місцевого самоврядування щодо виконання делегованих та власних повноважень. Від реальності визначення прогнозованого обсягу доходів кожного місцевого бюджету залежить обсяг належної йому дотації вирівнювання та, відповідно, збалансованість дохідної та видаткової частин за делегованими повноваженнями. Проблеми вдосконалення системи оподаткування та поліпшення структури дохідної бази місцевого самоврядування України висвітлені у працях таких вітчизняних економістів, як С. Буковинський., О. Василик, О.Кириленко, В. Кравченко, А. Соколовська. Окремі питання організації фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні та зарубіжних країнах досліджено у працях В.Андрушенка, В.Зайчикової.

Метою цієї роботи є з'ясування можливостей поліпшення фінансового забезпечення місцевого самоврядування в умовах перебудови системи оподаткування доходів фізичних осіб.

Викладення основного матеріалу. З ухваленням Бюджетного кодексу в 2001 р. Україна перейшли від системи податкових розщеплень до системи закріплених податків. ПДФО стан закріпленим податком, надходження від якого у фіксованих частках розподіляється між бюджетами адміністративно-територіальних одиниць різного рівня з метою забезпечення фінансування делегованих державою видаткових повноважень. За даними Міністерства фінансів України, частка ПДФО у доходах спільного фонду місцевих бюджетів у 2003 р. складала 60,0 %, у 2004 р. — 63,1 %. Причина цього полягає в тому, то структура такого податку добре узгоджується і принципом платоспроможності, а надходження від нього характеризуються значною еластичністю: збільшення бюджетних надходжень відбувається пропорційно економічному зростанню. Разом з тим ПДФО не має всіх характеристик, які робили б його придатним для ролі місцевого податку. Зокрема, він слугує провідним інструментом проведення політики перерозподілу, яка, відповідно до принципів розподілу завдань між рівнями держави, має належати до національного рівня. Значні зовнішні ефекти, які виникають при проведенні політики перерозподілу на регіональному та місцевому рівні, обумовлюють його належність до доходів національного бюджету в більшості країн. Проте на практиці часто виявляється, що закріплені за місцевою владою джерела доходу є недостатніми для фінансового забезпечення їхнього функціонування, отже з метою покриття вертикального дисбалансу держава може передавати частину (через систему податкових розщеплень) або всі надходження від цього податку до місцевих бюджетів. Цікаво, то саме в країнах Північної Європи, де базою місцевих бюджетів слугу ПДФО, частка місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті держави сими найбільшою значення порівняно з середнім значенням для країн з розвиненою ринковою економікою.

Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу (заробітної плати) за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеного у трудовій книжці), виключно за одним місцем його нарахування, але в межах жорстко встановленої суми – прожиткового мінімуму на працездатну особу і коефіцієнтом 1,4 (на 2005 р. це складає 572,60 грн. = 409 грн. - 1,4). Разом з тим з 1 січня 2004 р. були позбавлені права на отримання соціальної пільги ліквідатори наслідків Чорнобильської аварії 3 і 4 категорій, а батьків, у яких менше трьох дітей, обмежили в правах на пільгу (це право зберегли лише самотній батько або мати); втратили право на пільгу приватні підприємці, а, за певних умов, можуть отримувати таку пільгу вдови (вдівці) і студенти. Це не створює труднощі щодо обчислення надходжень ПДФО на місцевому рівні. Навіть незначна похибка в підрахунках, з урахуванням величезного: фіскального значення ПДФО, може призвести до розбалансування місцевій бюджетів. Зокрема, скасовано пільги зі сплати за землю, то надавалися за галузевою ознакою, збільшено ставки за користування земельними ділянками на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, у випадку, якщо будівлі та споруди, розмішені на ділянках, не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, запроваджено справляння державного мита з позовних заяв майнового характеру за ставкою 2 % від суми позову (раніше ця ставка була 1 %), встановлено обмеження на застосування єдиного податку на підприємницьку діяльність. Можна визначити певні резерви збільшення надходжень від місцевих податків і зборів у регіони. Зокрема, деякі зі зборів не запроваджуються місцевими органами влади, незважаючи на наявність підстав. Так, збір за паркування автотранспорту складає в загальній сумі надходжень від місцевих податків лише 3,5 %, попри те, що майже в кожному місті обласного чи районного значення, селищах існують стихійні місця паркування. Звичайно, справляння цього збору вимагає здійснення певних організаційних заходів, але, як показує досвід значної кількості українських міст, його надходження можуть бути доволі вагомими.

Перспективи розвитку територіального управління України, що відкриваються в контексті адміністративно-територіальної реформи, створюють підстави для формування нової якості міжбюджетних відносин, адже однією з причин недосконалості фінансового забезпечення місцевого самоврядування є незавершеність муніципальної реформи в Україні. Базовий рівень місцевого самоврядування - територіальна громада - є фрагментованим (на сьогодні існує понад 30 тис. громад) і потребує здійснення заходів щодо об'єднання невеликих адміністративно-територіальних одиниць. Як свідчить зарубіжний досвід, наповненість бюджетів та якість управління фінансовими ресурсами у таких укрупнених одиницях місцевого самоврядування значно покращуються. Поки що важко спрогнозувати, як позначаться на доходах місцевих бюджетів зміни в адміністративно-територіальному устрої, але якщо укрупнення територіальних громад супроводжуватиметься розширенням податкової бази місцевих бюджетів (зокрема, за рахунок запровадження податку на майно та встановлення надбавок до ставок визначених загальнодержавних податків), то це у поєднанні з заходами, спрямованими на посилення зацікавленості місцевої влади у мобілізації місцевих фінансових ресурсів, станс потужним імпульсом до зростання обсягів місцевих бюджетів у майбутньому.

Стосовно доходів існує дві основні проблеми. Перша і найбільш очевидна - це проблема їх адекватності. Якщо відбудеться перерозподіл видаткових повноважень, це повинно супроводжуватися відповідним перерозподілом податкових надходжень на користь місцевих бюджетів. Неможливо об'єктивно встановити, наскільки "достатніми" є дохідні джерела, проте факти свідчать. що, зокрема, сфери охорони здоров'я та освіти залишаються значно недофінансованими. Ще одна проблема - це підзвітність влади. Місцеві органи влади мають дуже обмежений вплив на встановлення ставок податків, на які спираються їхні бюджети, — як "закріплених" доходів (перший кошик), так і "власних" (другий кошик). Це дає підстави місцевим органам влади звинувачувати центральний уряд у низькій якості послуг, що налаються коштом місцевих бюджетів, навіть у випадках, коли реальною причиною є саме некомпетентність місцевих адміністраторів. У країнах, де надходження ПДФО розщеплюються між державним та місцевими бюджетами, надходження часто зараховуються до того бюджету, на території якого проживає платник. Така система практикується в Угорщині і не є тяжкою для практичної реалізації.

Висновки :

1. В наслідку проведеного дослідження, в контексті формування доходів місцевих бюджетів, треба відмітити, що ця система потребує, деяких змін. Проблема вдосконалення системи оподаткування та поліпшення структури дохідної бази місцевого самоврядування України висвітлена у працях вітчизняних економістів.

2. Водночас, з огляду на довгострокову перспективу, слід звернути увагу на нарощування власної дохідної бази місцевої влади.

3. Варто звернути увагу і на проблему справляння ПДФО. Оскільки податок зараховується до того місцевого бюджету, на території якого зареєстрований працедавець платника податку (так знаний принцип походження), це завищує дохідну базу міст і зумовлює потребу в значному горизонтальному вирівнюванні доходів, що неминуче призводить до виникнення певного напруження між органами влади.

4. Щоб компенсувати втрати надходжень, необхідно, насамперед розширити базу оподаткування шляхом скасування окремих податкових пільг, що створить рівні умови для всіх платників податків, удосконалити механізм сплати та адміністрування податків і зборів

5. Таким чином , вимагає корекції порядок справляння ПДФО стосовно врахування надходжень заборгованості за заробітною платою та запровадження пільг для окремих категорій платників податків. Інтересам місцевих органів влади відповідне повне виконання державою взятих на себе зобов'язань стосовно компенсації втрат доходів, спричинених її рішеннями – вона має здійснюватися методами, які реально, а не формально, вирішують проблему.

Література

1. Бондарчук Т.В. Фінансова політика забезпечення ефективності видатків місцевих бюджетів // Економіст. – 2007.- №4. – С.30-33.

2. Борисов А.Б. Большой економический словарь. – М.: Книжный мир. 2001. – 223-225 с.

3. Зайчикова В.В. Прогнозування у процесі міжбюджетного регулювання // Фінанси України. – 2007. - №6. – С. 69-81.

4. Налоги как инструмент государственной социально-экономической политики // Менеджер. – 2004. - №4. – С. 134-138.

5. Мних М.О. Роль та значення місцевих фінансів у розвитку місцевого самоврядування // Економічний часопис XXI. – 2004. - №1. – С.17-18.

6. Слухай С.В. Формування доходів місцевих бюджетів у контексті трансформації податкової системи / Слухай С.В., Здержа Н.Я. // Фінанси України. – 2006. - №5. – С. 12-19.