К.е.н. Рогозян С.М.
Донбаський
державний технічний університет
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ
ПІДПРИЄМСТВА
І. Вступ. Значні обсяги простроченої дебіторської
заборгованості істотно погіршують фінансовий стан підприємства, є іммобілізацією грошових коштів, вивільненням їх з господарського обороту, що приводить до
зниження темпів виробництва і результативних показників діяльності
підприємства.
Дебіторська заборгованість це фактично
безвідсоткова позика покупцям. Її рівень визначається підприємством за умовами
розрахунків зі своїми партнерами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується
обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар в
кредит і, відповідно, зменшується величина дебіторської заборгованості. З
іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше
покупців, зростає товарооборот і сума дебіторської заборгованості, але
збільшуються суми безнадійних боргів та додаткові фінансові втрати через наявність
на балансі значної дебіторської заборгованості.
Тому оптимізація обсягів дебіторської
заборгованості, ефективне управління нею має особливу актуальність.
ІІ. Постановка завдання. Визначити
основні напрями та заходи підвищення ефективності управління дебіторською
заборгованістю підприємств.
ІІІ. Результати. Політика
управління дебіторською заборгованістю
охоплює такі основні напрями:
а) забезпечення якості
заборгованості;
б) оптимізація обсягів формування
дебіторської заборгованості;
в) захист дебіторської
заборгованості від знецінення;
г) підвищення швидкості погашення
дебіторської заборгованості.
Управління
забезпеченням якості дебіторської заборгованості є умовою обов’язкового
погашення її у встановлені терміни.
При
проведенні цієї роботи повинна передбачатися:
а) всестороння оцінка партнерів
підприємства, яким надається комерційний або споживчий кредит, з погляду їх
надійності як дебіторів. Для цього слід вивчити їх організаційно-правовий
статус, ділову репутацію, майнове положення, термін роботи і інші обставини
діяльності;
б)
визначення максимальної суми боргу, який надається одному дебіторові. Розмір
кредитного ліміту встановлюється диференційовано за групами дебіторів залежно
від оцінки ризику непогашення дебіторських зобов’язань і умов надання кредиту;
в) використання різних форм забезпечення
довгострокових зобов’язань;
г) юридичне оформлення документів, які
регламентують взаємовідношення з дебіторами, їх обов’язки щодо термінів,
обсягів і умов повернення боргу.
Залежно
від терміну платежу щодо отримання товарів або реалізації покупцю можуть
використовуватися різні умови оплати: застосування попередньої оплати; оплата
за фактом постачання або отримання платіжних документів; оплата з відстроченням
платежу. Використання конкретних умов оплати ефективно для підприємства тільки
у разі збільшення дебіторської заборгованості за рахунок обсягів реалізації
товарів, зростання конкурентних переваг підприємства, збільшення кола
постачальників і забезпечення більш партнерських відносин з ними.
При
наданні кредиту виникають додаткові витрати підприємства: поточні реалізаційні
витрати; витрати на формування активів, які відволікаються в дебіторську
заборгованість; додаткові витрати підприємства від знецінення заборгованості у
зв’язку з інфляцією, розмір яких визначається, виходячи з очікуваних заходів до
захисту від неї.
В умовах інфляційної економіки дебіторська
заборгованість потребує захисту від знецінення. Потреба в цьому напрямку
обумовлена тим, що погашення дебіторської заборгованості відбувається за
номінальною вартістю її виникнення через певний проміжок часу з урахуванням
інфляції. Справжня вартість погашеної дебіторської заборгованості менша за
обсягом виникнення на розмір втрат підприємства.
Захисту
дебіторської заборгованості від знецінення сприяють виконання наступних
рекомендацій:
а) у договорах постачання або
купівлі-продажу товарів доцільно визначати максимальний термін дії ціни;
б) при закупівлі товарів за кордоном за
валюту доцільно встановити ціну
реалізації продукції в умовних одиницях;
в) важливою умовою договору постачання
або купівлі-продажу товарів за умов відстрочення платежу слід враховувати
розмір і порядок сплати штрафних санкцій за невчасність розрахунків.
Управління швидкістю погашення
дебіторської заборгованості проводиться з метою швидшого вивільнення грошових
коштів і повернення їх на рахунок підприємства. З цією метою здійснюються профілактичні, стимулюючі і інші заходи щодо
рефінансування заборгованості.
IV.
Висновки. Управління дебіторською заборгованістю на підприємствах повинно
проводитися постійно, цілеспрямовано і по всіх напрямках. В першу чергу
необхідно приділяти увагу звичайній процедурі
справляння боргів, для чого іноді слід виявляти певну твердість у
відносинах з партнерами. Потрібно захищати дебіторську заборгованість від
знецінення, визначаючи в договорах максимальний термін дії ціни на товар,
розмір і порядок сплати штрафних санкцій і систему цінових знижок. Крім
всесторонньої оцінки партнерів підприємства потрібна оцінка ймовірності
погашення дебіторської заборгованості окремими дебіторами, що дозволить
підприємству визначити своє відношення до них.