Острогляд О.О., Рогозян Ю. С.

Донбаський державний технічний університет

КАЛЬКУЛЯЦІЯ СОБІВАРТОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Проблеми обліку витрат на виробництво і визначення собівартості продукції дотепер залишаються темою дискусій, що розвертаються як у періодичній пресі, так і на науково - практичних конференціях, семінарах. Але невирішені питання ще лишаються.

Собівартість продукції представляє собою вартісну оцінку продукції на базі вартості споживаємої у процесі її виробництва сировини, матеріалів, палива, енергії, праці, та інших складників. Це так звана повна собівартість, яка включає в себе всі витрати на виробництво продукції, продаж товарів, виконання робіт та послуг. Порівняння повної собівартості з доходом від реалізації продукції дає валовий прибуток від реалізації

Крім повної собівартості, існує виробнича собівартість, яка формується згідно з визначеними правилами. Щоб розібратися у цьому, слід звернутися до нормативних та інших документів, регулюючих формування собівартості продукції.

Одним з найбільш важких та суперечливих питань стосовно виникнення обліку витрат виробництва є склад та структура витрат, що включаються до собівартості продукції. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" передбачає, що у виробничу собівартість не включаються адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

На сьогодні, розглядаючи формування собівартості продукції, можна з впевненістю стверджувати, що вона за своїм складом не є економічно обґрунтованою і не може повністю відображати рівень фактичних витрат на виробництво продукції.

Треба розуміти, що показники собівартості, які формуються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, - це показники фактичних витрат, тобто вже підсумкові показники, які демонструють, як сформувалися очікувані (планові) показники собівартості.

Грамотний контроль за витратами вимагає, щоб собівартість продукції розраховувалась заздалегідь, тобто планувалась. Процес розрахунку собівартості носить назву "калькулювання", а підсумковим документом такого процесу є калькуляція. Під калькуляцією прийнято розуміти розрахунок у грошовому виразі собівартості одиниці продукції за встановленими статтями витрат.

Калькулювання собівартості продукції обумовлюється специфікою, заснованою на особливостях технології виробництва, його організації та видах випускаємої продукції.

Складність цієї роботи пов'язана з великою кількістю господарчих процесів, ускладнених необхідністю розмежування витрат, завершеною та незавершеною стадіями виробництва та необхідність доцільної оцінки браку, побічної продукції та відходів виробництва. Методологія обліку витрат та способи визначення собівартості продукції відображаються в наказі про облікову політику підприємства.

Калькулювання собівартості та облік витрат займають центральне місце в системі керування витратами.

У числі документів, які визначають безпосередньо методологію (порядок) калькулювання собівартості продукції.» можна назвати методичні рекомендації, розроблені різними відомствами. В таких методичних рекомендаціях враховані галузеві особливості порядку включення витрат до складу собівартості, які обумовлені технологічним процесом конкретної галузі.

Вугільна промисловість відрізняється масовим виробництвом продукції з чітко вираженим сезонним характером виробництв та залежністю від гірничо - геологічних умов місцевості. Процес видобутку вугілля відрізняється відсутністю незавершеного виробництва проміжних напівфабрикатів.

У вугільній промисловості, де виробнича собівартість однієї тони вугілля визначається розподілом витрат на кількість вугілля, виданого на поверхню (вугілля, що залишається в шахті, у розрахунок не береться), застосовується простий метод обліку витрат та калькулювання собівартості з елементами попроцесного методу. Даний метод застосовується практично у всіх видобуваючих галузях.

Калькулювання собівартості здійснюється за наступними процесами: гірничопідготовчі та очисні роботи, вентиляція, дегазація, кондиціювання, осушення, відбій вугілля з масиву, навантаження на конвеєр та транспортування. Особливістю обліку витрат у вугледобувній галузі є відсутність у статтях витрат, основних матеріалів та сировини, та наявність елемента "Допоміжні матеріали". До допоміжних відносяться вибухові речовини, паливно-мастильні та кріпильні матеріали»,бетонні кріплення, труби, кабелі, троси. Елементами витрат, чи матеріальну основу собівартості видобутку вугілля є також запасні частини для ремонту обладнання та МШП.

Інформація про виробничі витрати та собівартість призначена для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством та для складання звітності. Складені звіти калькуляції готової вугільної свідчать про витратність виробничого процесу та необхідність зниження витрат.

Але нажаль в наших економічних умовах немає можливостей; змінити стан виробничого процесу в видобувній галузі. Видобуток вугілля у нашій країні й надалі буде нерентабельним виробництвом. Єдине, що тримає галузь "на плаву" - це державна підтримка та держані замовлення за іноземними контрактами, які ледь-ледь покривають витрати на виробництво.

Перелік посилань

1. Затраты: признание, классификация, оценка // Налоги и бухгалтерский учет. - 2000.-№9.-стр. 27-33.

2.Учет общехозяйственных расходов согласно П(С)БУ // Налоги и бухгалтерский учет.-2003 .-№24.-стр.27-31.