К. е. н. Глухова В.І., к.е.н. Гноєвий В.Г.

Кременчуцький державний політехнічний університет імені Михайла Остроградського

ТРАНСФОРМАЦІЯ СКЛАДОВИХ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Проведення бюджетної реформи в Україні супроводжується значними змінами щодо формування, виконання бюджету, його обліку та звітності. Підвищення ефективності бюджетного менеджменту залежить у значній мірі від об’єкта управління. З цієї точки зору доцільно на прикладі Державного бюджету розглянути трансформацію бюджету в частині його складових – загального і спеціального фондів, які в свою чергу, включають доходи, видатки, ресурси, результат виконання бюджетів.

До реформування бюджетної системи в Україні установи невиробничої сфери мали додаткове джерело фінансування - позабюджетні кошти, використання яких здійснювалося, як правило, на власний розсуд керівників бюджетних установ. Для забезпечення прозорості бюджету та реальної оцінки обсягу усіх джерел надходжень коштів, за рахунок яких утримуються бюджетні установи і організації, нагальним стало питання обліку та включення позабюджетних коштів до складу державного та місцевих бюджетів.

Із прийняттям у червні 2001 року Бюджетного кодексу України [1] було регламентовано загальні засади формування та використання бюджетних коштів, у тому числі спеціального фонду. Бюджетним кодексом передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів, а конкретний розподіл визначається законом про Державний бюджет України.

Загальний фонд бюджету включає всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну дату; різницю між доходами та видатками спеціального фонду бюджету.

Всі позабюджетні кошти бюджетних установ відповідно набули статусу коштів Державного бюджету України або місцевих бюджетів і включаються в спеціальний фонд як власні надходження установ. Їх склад, порядок формування і використання регламентовано чинною постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 № 659 . Але до цього часу вимога ст. 13 Бюджетного кодексу України відносно законодавчого визначення джерел надходження коштів залишається невиконаною, закону України про джерела формування спеціального фонду бюджету, а також бюджетних установ не прийнято. Безсистемно та без достатнього законодавчого врегулювання визначаються джерела наповнення спеціального фонду та відповідні видатки у законах про Державний бюджет.

Якщо доходи спеціального фонду бюджету на 2000 рік сформовано за рахунок 13 джерел надходжень коштів на суму 4,4 млрд. грн., що становило 13,1 % загального обсягу доходів Державного бюджету, то на 2006 рік - уже 32 доходних джерел у розмірі 32,2 млрд. грн., або 24,1 % доходів Державного бюджету [2,3]. Різке збільшення кількості джерел надходження і обсягу доходів відбулося за рахунок включення до спецфонду таких загальнодержавних доходів, як відрахування від плати за транзит природного газу через територію України, транспортування нафти магістральними нафтопроводами, рентної плати за природний газ, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету та інших, які за своєю природою є загальнообов´язковими, тобто такими, що забезпечують загальнодержавні потреби й повинні плануватися й обліковуватися у загальному фонді державного бюджету.

За рахунок надходжень загальнодержавних податків і зборів до спеціального фонду державного бюджету тільки, наприклад, у 2006 році проведено видатків у сумі 20,3 млрд. грн., або 65,9 % загального їх обсягу, що у 2,1 рази більше порівняно з 2005 роком [3].

Питома вага власних надходжень бюджетних установ у загальному обсязі доходів спецфонду відповідно скоротилася з 53,3% у 2000 році до 36,6 % у 2006 році [3]. Частка решти доходів спеціального фонду: надходження загальнодержавного характеру, зокрема до цільових фондів та від продажу державного майна, включаючи продаж озброєння, військової техніки тощо, а також платежів, які визначаються урядовими рішеннями та угодами, зменшилася також відповідно з 41,1% до 5,3% [2,3].

Таким чином, спеціальний фонд поступово втрачає своє головне призначення щодо залучення власних коштів бюджетних установ до державного бюджету з метою їх обліку та контролю.

Варто зазначити, що одні й ті ж джерела надходжень коштів відносилися у різні роки як до загального, так і до спеціального фондів, чим самим порушуються принципи суттєвості та порівнянності бухгалтерського обліку та звітності. Наприклад, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок коштів державного бюджету, до 2003 року було віднесено до доходів загального фонду Державного бюджету України; з 2004 року і дотепер, кошти зазначених надходжень встановлено доходами як загального (25,45%), так і спеціального (74,55%) фондів державного бюджету [4]. Недоречним, на наш погляд, є розподіл податкових і неподаткових платежів між загальним і спеціальним фондами як з організаційної точки зору (додаткові облікові процедури, труднощі при проведенні аналізу), так і методологічної ( наприклад, в якості критерія розподілу по акцизному збору, ввізному миту взято без будь-якого обгрунтування об’єкти, суб’єкти оподаткування).

Додаткове навантаження на облік виконання бюджету спричиняє також розподіл між бюджетами деяких доходів спеціального фонду, наприклад, надходжень до цільового фонду охорони навколишнього природного середовища. Обсяги його взагалі незначні (менше 1% від усіх доходів Держбюджету), причому останніми роками до Державного зараховується 65%, до місцевих бюджетів - 35% всіх надходжень[4]. За умови різкої нестачі власних коштів на природоохоронні заходи в місцевих бюджетах доцільним є закріплення екологічного збору повністю за спецфондом місцевих бюджетів.

Виконання видаткової частини за спеціальним фондом, незважаючи на закріплене в законах про Держбюджет цільове спрямування доходів спец- фонду, також має ряд недоліків відносно незаконного їх використання, проведення операцій з цими коштами поза обліком ДК, що негативно впливає на стан обліку виконання бюджету в цілому, формування звітності, аналізу, прийняття поточних управлінських рішень і прогнозних розрахунків.

Отже, з метою удосконалення управління всім бюджетним процесом в теоретичному та практичному аспектах якнайшвидше необхідно розробити і законодавчо закріпити перелік доходів спеціального фонду, причому варто обмежитися неподатковими доходами, які не повинні підлягати розподілу між фондами бюджету та його рівнями.

Література:

1. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. №2542-111 // Відомості Верховної Ради України. – 2001.- № 37.

2. Про результати аналізу практики формування та використання коштів спеціального фонду Державного бюджету України у 2003-2004 роках / Підготовлено за матеріалами перевірок департаментом з питань контролю, аналізу та експертизи державного бюджету і затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 22.03.2005 № 5-3 / - Київ: Рахункова палата України, 2005. - Випуск 7.

3. Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2006 рік підготовлені департаментом з питань фінансової та бюджетної політики і затверджені постановою Колегії Рахункової палати від 16.05.2007 № 13-8  - Київ: Рахункова палата України, 2007. - Випуск 10.

4. Про Державний бюджет України на 2007 рік: Закон України від 19 грудня 2006 року . – www.kiev.rada.ua