Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Нагірна Л.М., Сисюк Л.П.

Вінницький торгівельно-економічний інститутКНТЕУ

Проблеми та причини міграційних процесів в Україні

Із розвитком міжнародних процесів глобалізації, зростання ролі транснаціональних корпорацій, розширенням міжнародної інвестиційної діяльності істотно активізувалися процеси трудової міграції. Майже у кожній країні тією чи іншою мірою відбуваються міграційні процеси, що включають міграцію висококваліфікованої робочої сили. Це є досить велика проблема, що може перерости для ряду країн у національну катастрофу.

Саме для нашої країни ця проблема становить особливий інтерес. З проголошенням незалежності України процеси трудової міграції українців істотно активізувались. Особливої актуальності набуває відсутність достатньої та однозначної інформації щодо масштабів і регіональних особливостей міграції українців за кордон та кількісних потоків міграційного капіталу, розміри яких становлять вагому частку соціального та інвестиційного фінансового ресурсу країни.

В першу чергу стрімкі міграційні потоки в Україні пояснюються складним соціально-економічним становищем, бідністю, неможливістю реалізувати себе на Батьківщині. Звідси випливає, що велика кількість чоловіків, а в більшості жінок неспроможні прогодувати та утримати сім’ю, надати дітям належну освіту, яка в нас теж потребує великих коштів, допомогти літнім батькам. Саме такі обставини змушують наших співвітчизників залишати свою країну, свою рідну домівку щоб заробити певні кошти, але не кожен замислюється, які труднощі очікують на чужині.

На сьогодні, за різними оцінками, понад 30% етнічних українців (понад 20 млн.) живуть за межами України, є громадянами інших держав[4;63].

На початок 2006 року, за даними різних джерел, за кордоном перебувало понад 7 млн. наших громадян. Основна їх кількість працює у країнах Європи та Америки: в Аргентині – 100 тис., Бразилії – 150, Великій Британії – 70. Греції 200, Ізраїлі – 150, Іспанії – 400, Італії – понад 500, Канаді – 150, Росії – 3 млн., Туреччині – 30, Чехії – 400 тис. чол. З усіх громадян України, які мешкають за кордоном, владою країн перебування легалізовано близько 500 тис. Решта перебувають там нелегально, що зменшує можливість їх підрахування[4;63].

Щодо нелегальної трудової міграції, то вона здійснюється під виглядом туристичних поїздок. До 85% всіх трудових мігрантів виїжджають за кордон саме туристичними візами (переважно короткостроковими). При цьому, як правило, необхідні для цього документи не оформляються, а гарантії працевлаштування є вельми сумнівними. Але навіть така перспектива не лякає наших громадян, заради заробітку.

Дослідження причин нелегальної трудової міграції українців показують наявність низки бюрократичних перепон як в Україні, так і в приймаючій країні. Також проблемою «туристичної» міграції є її пропагування з боку спеціалізованих організацій, для яких це основний вид бізнесу та значно великий дохід. Дані Інтерполу свідчать, що структури, які займаються подібними справами у всьому світі заробляють понад 30 млрд. дол. щорічно. Адже вартість доставки одного нелегалу коливається від 3 до 30 тис. дол.[3;82].

Міграційні процеси мають великі негативні наслідки, внаслідок відпливу висококваліфікованої робочої сили.

Явище «відпливу умів» властиве практично усім країнам, які стали на шлях економічного реформування, особливо там, економіка котрих не дає можливість забезпечити відповідне працевлаштування фахівців, підготовлених у сфері вищої освіти. Головними причинами, що змушують науковців залишати наукові установи, дослідники вважають, по-перше, мізерну заробітну плату; по-друге, різке падіння престижу наукової роботи в суспільстві; по-третє, погіршення умов для нормальної наукової діяльності або неможливість реалізувати себе як ученого[2;15].

Чисельність фахівців, які виконують науково-дослідні роботи, за останні десять років в Україні скоротилася наполовину. 30% вчених, залишаючись на своїх робочих місцях, фактично працюють над виконанням досліджень зарубіжних замовників[2;16].

Але є позитивні аспекти трудової міграції. Вони стосуються питання інвестування міжнародного міграційного капіталу в Україну.

Нещодавно, досліджуючи можливі масштаби потоків міграційного капіталу в Україну, дійшли висновку, що реально 4,93 млн. наших заробітчан можуть щорічно переказувати 21,3 млрд. доларів США. Багато хто не погоджується з даною інформацією, керуючись існуючими статистичними даними, за якими через банківську систему й операторів грошових переказів у 2006 році надійшло близько 3,66 млрд. доларів. Переважна частина скептиків упевнена, що можна говорити не більше як про 5-7 млрд. доларів переказів в Україну[1;11].

Не дивлячись на мізерні позитивні моменти трудової міграції, все таки це є значні втрати великої кількості висококваліфікованої робочої сили, чисельні втрати працездатного населення, а звідси й нестача працівників на робочі місця підприємств нашої країни. Задля усунення проблеми нелегальної міграції, уряд країни повинен прийняти концепцію національної міграційної політики для регулювання процесу трудової міграції.

Література:

1. Гайдуцький А. Масштаби потоків міграційного капіталу в Україну // Вісник НБУ. – 2007. - №4. – С.11-14.

2. Карпачова Н.І. Світова проблема міграції висококваліфікованої робочої сили та відтік інтелекту з України // Безпека життєдіяльності. – 2007.- №10. – С.15-19

3. Гайдуцький А.П. Масштаби трудової міграції українців за кордон // Економіка та держава. – 2007. - №8. – С.82-86

4. Гульман М. Як «відпочивають» українські заробітчани // Вісник податкової служби України. – 2007. - №14. – С.63-64