Максимова
В.О.
доц.ек.н.
Самосьонок Л.М.
Інститут
економіки управління міжнародних економічних відносин Донецького національного
університету економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського
РЕФОРМИ КИТАЙСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ У КОНТЕКСТІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
Як відомо, Китай за
розвитком економічного, політичного, соціального середовищ виокремлюється від
інших країн бурхливим рівнем росту. Розглядаючи КНР як примірник, стає
зрозумілим, що питання стосовно даної країни, безумовно мають приорітети та актуальність
перед іншими. Цікава держава, яка несхожим підходом до вирішеня проблем має
цікавий спектр думки, стосовно політико-економічного розвитку країни.
Мета статті – зробити аналіз
етапів реформування Китаю та їх подальший вплив на економіку країни з точки
зору зовнішньоторговельних відносин держави. Проаналізувати обсяги торгівлі, ВВП,
експорт, імпорт, торговельне сальдо торговельний оборот. Зробити висновки
стосовно цих показників та надати перспективи розвитку Китаю до 2050 року.
КНР – це країна, яка посідає перше
місце за чисельністю населення, яка сьогодення приблизно дорівнює 1,317 млн.
чол. з щільністю 140 чел./км², друге місце
- за обсягом ВВП, який у 2006 році дорівнював 10,21 трлн. дол., а на
душу населення 7800 дол., та третє місце серед країн світу за площею території
– 9 596 960км². Форма правління – соціалістична республіка [7].
Китай експортує нафту, вугілля,
зерно, чай, рибу, текстиль, шовк, вотфрамову руду та ін. В імпорті домінують
машини та устаткування, складна обчислювальна техніка, гідротехнічне
обладнання, хімічні добрива, отрутохімікати, наукомісткі технології, зброя
тощо. Ця країна багатонаціональна, в якої проживає 56 народностей.
Розповсюдженими релігіями є конфуціанство, даосизм, буддизм.
Найбільшими торговими партнерами
Китаю є Японія, США, Південна Корея, Росія, ЄС.
У 1987 році, після XІІІ
з'їзду комуністичної партії з прийняття тривалого трьохетапного плану на період
до середини XXІ століття було відмічено:
1) Подвоєння на
першому етапі (до 1990 року) валової продукції промисловості і
сільського господарства плюс рішення проблеми забезпечення населення країни
продовольством і одягом.
2) Потроєння на другому
етапі (1991-2000) валового національного продукту, що,
відповідно до розрахунків,
повинне створити в КНР суспільство "середнього статку".
3) Досягнення на третьому етапі (до 2050 року) ВНП
світового рівня середньорозвинених країн
і в основному, завершення
комплексної модернізації народного господарства.
Теоретичною основою економічної
реформи в КНР служить перехід
китайського суспільства на рейки соціалістичної планової товарної
економіки. Зміст цієї концепції
складається з товарної суті соціалістичного способу виробництва, а також у визнанні необхідності збереження
товарно-грошових відносин на перехідний
період.
Якщо
порівнювати темп росту ВВП і чисельність зайнятого населення с 1952-1983 рр.,
то не важко побачити, що абсолютний приріст почав дуже інтенсивно підвищуватися
з 60-х років чого не можна сказати про відносний – підвищення відбувалося у 1958-1980-ті
роки, але на кінець 80-х – різко знизився на 5%. Також у промисловості в цей
період виник спад на 84% у 80-ті роки, в порівнянні з попередніми. (таблиця 1.1.)
Таблиця 1.1.[1]
Темпи
росту ВВП і чисельності зайнятого населення.
|
Період
(роки) |
Приріст ВВП, % |
Приріст чисельності
працюючих, усього за період (млн. чел.) |
||
|
Абсолютний |
Відносний |
В т. ч. у промисловості
та будівництві |
||
|
1952-1957 |
71 |
30.4 |
15 |
40 |
|
1958-1965 |
38 |
49.0 |
21 |
12 |
|
1966-1970 |
46 |
57.6 |
20 |
46 |
|
1971-1980 |
83 |
79.3 |
23 |
119 |
|
1981-1985 |
66 |
75.1 |
18 |
35 |
Так, на табл.1.1. відображається
постійне коливання відсотку приріста ВВП з 50-х до середини 80-х років. Також,
приріст чисельності працюючих за цей період змінювався особливо з середини 60-х
до 80-х років. Дуже великий стрибок можна побачити у сфері промисловості та
будівництва з 1966-1970 рр. по 1971-1980 рр. на 73 млн.чол., що
характеризується більш високими темпами виробництва вторинного сектору
галузевої структури економіки.
Більшість цих окремих перевірок і весь експеримент у цілому
зайняли період з 1979 по 1983 роки і
дали позитивний результат. На
грунті цих експериментів і закріплення їхніх висновків був створений
сприятливий повштовх для створення в промисловості слідом
за сільським господарством
різноманітної системи економічної відповідальності. Вірніше, до середини
80-х років мова йшла вже про удосконалювання цієї системи, тому що в 1982 року
80% великих і середніх промислових
підприємств функціонували в
рамках тієї або іншої її форми.
Таблиця 1.2. [2;5]
Динаміка темпів приросту ВВП і
зовнішньої торгівлі КНР, %
|
Показник /роки |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
|
ВВП |
10,2 |
9,7 |
8,5 |
7,8 |
7,6 |
8,2 |
7,3 |
|
ЗТО |
18,6 |
3,2 |
12,0 |
-0,4 |
6,2 |
28,2 |
7,5 |
За даними таблиці 1.2. видно, що
Китай відмічається від більшості нових індустріальних країн, які не взмозі
забезпечити стабільний ріст ВВП при
тривалих падіннях об`ємів зовнішньої торгівлі.
Безумовно, основою
зовнішньоекономічних зв`язків Китаю є зовнішня
торгівля. За її обсягом Китай наприкінці 90-х років вийшов на десяте місце в
світі, а в 2006 році посів третє місце (після США та Німеччини).Це було
досягнуто за рахунок надзвичайно високих темпів зростання експорту та імпорту
(табл.1.3.)
Таблиця 1.3 [3].
Темпи зростання зовнішньої
торгівлі Китаю (%)
|
Показник/роки |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
|
Експорт |
21,0 |
0,5 |
6,1 |
27,8 |
32,1 |
33,4 |
37,8 |
35,6 |
39,3 |
|
Імпорт |
2,5 |
-1,6 |
18,2 |
35,8 |
28,4 |
25,6 |
31,0 |
23,3 |
19,2 |
Зниження темпів зростання
зовнішньої торгівлі в 1996-1998 роках було повязане з кризовими явищами, що
охопили країни Південно-Східної Азії в той час. Але, аналізуючи
експортно-імпортну торгівлю на протязі восьміріччя наочним є динаміка, яку
чітко можна побачити на рис.1.1., згідно даних табл.1.3.
Рис.1.1.Темпи зростання
зовнішньої торгівлі Китаю (%)
З 2000 року експорт і імпорт
відрізняються не дуже крайніми точками перетинання по схемі динамічного росту.
Тим більш, різкі коливання експортної торгівлі у 90-х змінилися позитивним та
поступовим темпом зростання з 6,1% у 1999 році до 39,3% у 2005 році.
Зрозуміло, що для більш точного
аналізу торгівлі КНР необхідно зазначити обсяги зовнішньої торгівлі, що
представлені нижче у таблиці 1.4. з періодом від 1990 до 2006 роки.
Таблиця 1.4. [4]
Обсяги зовнішньої торгівлі Китаю,
млрд. дол.
|
Показники /роки |
1990 |
1995 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
|
Торговий оборот |
115,4 |
277,9 |
360,7 |
429,0 |
478,2 |
531,0 |
637,6 |
1154,8 |
1422,1 |
1751,9 |
|
Експорт |
62,1 |
148,8 |
194,9 |
232,0 |
277,2 |
333,0 |
381,4 |
593,4 |
762,0 |
974,0 |
|
Імпорт |
53,3 |
129,1 |
165,8 |
197,0 |
201,0 |
198,0 |
256,2 |
561,4 |
660,1 |
777,9 |
|
Торгове сальдо |
8,8 |
19,7 |
29,1 |
35,0 |
76,2 |
135,0 |
125,2 |
32,0 |
101,9 |
196,1 |
Звертає на себе увагу наявність
позитивного сальдо зовнішньої торгівлі Китаю протягом тривалого часу. Це сприяє
накопиченню золотовалютних резервів країни і покращенню її платіжного балансу.
Згідно даних рис.1.2. видно, що у
структурі зовнішньої торгівлі Китаю поступово зростає частка готової продукції,
в тому числі машин і устаткування як в імпорті так і в експорті. Також, великий
відсоток, 32,1% інших товарів експортується з Китаю. Приблизно четверту частину
напівфабрикатів країна купує у інших, хоча вивозить на 4% менше ніж експортує.
Рис.1.2. Товарна структура
зовнішньої торгівлі Китаю (2005рік,%) [5]
Оріетуючись на перспективи
освоєння китайського ринку, іноземні бізнесмени активно залучаються до нього,
вкладаючи прямі й портфельні інвестиції. Китай посідає друге місце в світі
(після сША) за щорічним залученням іноземних інвестицій.
За 22 роки реформ (1978-2000рр.)
у Китай надійшло понад 500 млрд.дол. іноземного капіталу, в тому числі 347
млрд. дол. у формі прямих інвестицій. У 1999 році в країні нараховувалося 212
тис. підприємств з іноземним капіталом, у які біло вкладено загалом 779 млрд.
дол.; 68% капіталу становили кошти іноземних інвесторів. Станом на 2006 р. в
китайську економіку було вкладено 600 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій.
Найбільше іноземного капіталу
вкладено в обробну промисловість. Завдяки цьому в країні виникли нові галузі
промисловості, надійшли сучасні техніка й технології, ноу-хау, управлінський
досвід і знання. Залученню іноземних інвестицій сприяє політика створення
спеціальних економічних зон. До кінця 90-х років у Китаї діяло близько 120
спеціалізованих зон.
Золотовалютні резерви Китаю мають
тенденцію до зростання. У 2000 р. їх обсях становив 166 млрд. дол. У 1990-2000
рр. золотовалютні резерви Китаю збільшувалися пересічно за рік на 18,8%, а у
2006 р. – вони становили понад 1
трлн.дол. [6]
У 2000-2010 рр. середньороковий
темп приріста ЗТО Китая прогнозувався у проміжку 8,5-9%. В 2010-2030 рр. середньороковий
темп росту оборота буде дорівнювати приблизно 8% і періоди позитивного і
негативного сальдо торговаого балансу будуть чергуватися, але у 2030-2040 рр.
періоди з негативнимсальдо будуть переважати. У 2040-2050 рр.темпи знизяться до
7,2-7,7% при збільшенні позитивного сальдо баланса. До середини 21 ст.
зовнішньоторговельний оборот повинен досягти 20 трлн. дол., тобто стати вищим у
50 разів. [8]
К
2050 року планований коефіцієнт внеску науково-технічного прогресу в розвиток
народного господарства в цілому повинен досягти 70-75%; середня тривалість
життя очікується у віці 85 років; середній термін освіти складе 14 років
(сьогодні, 7-8 років); до 2050 року планується зупинити погіршення стану
навколишнього середовища одночасно з поліпшенням умов життя, а до 2040 року –
звести до мінімуму зростання питомого споживання енергії і ресурсів. У 2030
році - здійснити нульове природне
зростання населення одночасно з підвищенням «якості населення» і оптимізацією
його структури. [7]
Таким чином, Економіка
Китаю останні час дуже енергійно розвивається, про що говорить її напрям
стосовно виходу на зовнішній ринок. Основними партнерами а галузі
зовнішньоекономічних зв`язків є: Японія, Тайвань, США, країни ЄС, КНДР, Росія,
Канада та ін. Країна відкрита для прямих іноземних інвестицій.
Основними
статтями експорту КНР є: сільськогосподарська продукція, нафта, текстиль, руді,
різні види електропобутових приладів, промислові товари, товари для народного
споживання, хімічна промисловість, продукція рослинництва, тваринництва і ін. Основні імпортні постачання: верстати,
добрива, папір, фарби, хімічна продукція, транспортні засоби (машини, літаки),
медичне оснащення, пластмаси, вироби з них і ін.
2050 рік – рік, в якому
заплановано внести змінювання у науково-технічній сфері, народне господарство,
освіту, економіко-політичний розвиток країни, підвищити рівень життя населення,
тобто, провести соціальні реформи розвитку, підвищити темпи виробництва та долю
ВВП, а також, зробити стрибок з боку як зовнішньої так і внутрішньої торгівлі,
підвищити показники експортно-імпортної торгівлі, досягнення високих
результатів у макроекономічних показників.
Література
1. Потапов М.
Внешнеэкономическая политика Китая: проблемы и противоречия. М., -1998.
с.380-386.
2. В. Михеев Китай: угрозы, риски, вызовы развития // МЭ и МО №5., -2005. С. 54-60.
3. МЭ и МО. -№8. -2001. С.126.
4. Статистичний щорічник
України за 2000 рік. С. 565; www.cia.gov.
5. www.unctad.org.
6. ADB Publication – Key Indicators of
Developing Asia and Pasific Countries People`s Republic of China, 2001. –P.
128-129.
8. Бельчук А. Вновь об
оценке реформ Китая // МЭ и МО., -№4., -2005.
С.86-93