Кравець Т.С.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ПЛАТІЖНИХ КАРТОК

У фінансовій системі України операції з використанням платіжних карток набуває все більшого поширення. Емісія платіжних карток застосовується як для зручності безготівкових розрахунків, так і відображає диверсифікацію фінансових інструментів та послуг. При цьому бізнесові інтереси різних учасників ринкових угод взаємно перетинаються і обумовлюються. У цьому руслі звичною практикою стає співробітництво банків і небанківських фінансових установ, зокрема банків та страхових компаній при обслуговуванні відповідних потреб клієнтів. Поєднання ринкових позицій банків і страхових компаній проявляється, насамперед, через пропозиції спільних (взаємодоповнюючих) фінансових продуктів. Як результат, очікуються позитивні наслідки впровадження інформативно-операційних новацій в культурі безготівкового обслуговування клієнтів.

У практичній площині як широко розповсюджені оцінюються зарплатні проекти з використанням карток. Клієнти банків сприймають зручності карткового сервісу в побутових ситуаціях, при транскордонних поїздках, відрядженнях тощо. Проте охоплення користувачів платіжними картками поки що залишається незначним - кілька відсотків населення України, тоді як у розвинутих країнах кількість емітованих карток переважає кількість жителів. До того ж в Україні населення використовує картки переважно для зняття готівки, - такими станом на 9.09.2007 р. були 97% від загальної суми операцій за платіжними картками, залишкова тривідсоткова величина припадає на безготівкові платежі [4]. 3а таких умов банки в основному заробляють на стягненні комісійних із роботодавця (до 1%) при впровадженні зарплатних карткових проектів.

З одного боку, проблемне питання полягає у відсутності звичок і стимулів для держателів карток використовувати їх як платіжний засіб, а з іншого - спостерігається диспропорційність між емітованими дебетовими та кредитними картками (останніх нараховується всього кілька десятків тисяч). Платіжні картки значною мірою є споживчими, а не комерційними фінансовими продуктами (частка останніх у сукупності емітованих карток в Україні не перевищує 3%) [3].

Вітчизняні банки поступово розширюють спектр послуг, орієнтованих на держателів карток. Наприклад, ще у 2002 р. банк ''Фінанси і кредит» емітував модифікований картковий продукт - платіжні картки “Eurocard”/ “Mastercard”, номіновані в євро. Клієнти банку при цьому отримали можливість секономити на комісійних під час конвертації інших валют в євро в разі проведення відповідних розрахунків. Очікується зростання частки таких єврокарток у загальному обсязі міжнародних карток, емітованих в інвалюті.

До порівняно нових банківських послуг на ринку платіжних карток також відносяться: оплата рахунків операторів мобільного та міжнародного зв'язку, Інтернет-провайдерів, комунальні платежі. Попри наміри і перші практичні кроки розвивати мережу банкоматів із депозитною функцією (приймання готівки), зазначений сервіс ще не набув поширення.

Також існує проблема безпеки збереження коштів і використання кредитних карток. Найбільш поширеним видом карткового шахрайства вважається скімінг - зчитування інформації з магнітної стрічки з подальшим її використанням для незаконного зняття коштів. Спроби зламування баз даних із конфіденційною інформацією емітентів та держателів пластикових карток фіксуються майже повсякденно (підробки карток та примітивні крадіжки). Якщо у 2002р. “VISA” зазнала збитків через шаххрайство з картками в усьому світі на суму 1,4 млрд. дол. США, а “Mastercard” - всього на суму 760 млн. дол. США, то згодом карткове шахрайство стає все більш поширеним. За неофіційними даними, за 2006 р. тільки в Україні карткові шахраї незаконно привласнювали 2—2,5 млрд. дол. США [5].

Слід зауважити, що практика свідчить про шахрайство передусім з кредитними (“VISA Gold”, “MasterCardGold”, “Business”, “Classic”), а не дебетовими картками, так як останні нагромаджують порівняно незначні суми. Запобігати зловживанням у сфері електронних платежів досить складно, оскільки їх транснаціональність та мобільність містить взаємопов'язані переваги та ризики карткового сервісу.

Після фіксації фактів несанкціонованого доступу до еквайрингової інформації банки вимушені перевипускати «засвічені» в шахрайських оборудках картки. Хоча у заміні карток зацікавлені і банк, і його клієнт, як правило, нові картки випускаються банком за власний рахунок, оскільки власником картки завжди є її емітент. Після опротестування конкретних сум та відшкодування їх клієнтам, банк вимагає від відповідної платіжної системи покриття понесених витрат.

З метою мінімізації збитків від шахрайських операцій банки розробляють спільні фінансові продукти з страховими компаніями (останні, як правило, при цьому є дочірніми структурами банків, чи афілійованими з ними). Страховики починають пропонувати страхування ризиків банків-емітентів карток із покриттям частини їхніх збитків при незаконному використанні карток тим чи іншим шляхом. Спеціальний вид страхування власника картки впроваджено спільно АКБ «Надра» та СК «Інвестсервіс». Клієнти банку під час оформлення договору на користування карткою одночасно безкоштовно отримують страховий поліс від шахрайства, який оплачується банком. У випадку настання страхової події максимальна сума відшкодування за картками класу “Gold” може сягати 1000 дол. США.

Незважаючи на необхідність і перспективність такого виду страхування, його впровадження наштовхується на певні перепони. По-перше, зберігаються законодавчо-нормативні проблеми: не стандартизована процедура страхування на випадок крадіжок з карткових рахунків. По-друге, завеликою для банку може бути франшиза — сума, в межах якої банки самостійно відшкодовують збитки, і тільки при її перевищенні поширюється дія страхового полісу (за експертними оцінками в середньому така франшиза сягає 50 тис. дол. США). По-третє, діють психологічні чинники: при тому, що банки не вельми згодні афішувати такі страхові поліси, на ринку переважає страхування з невеликими лімітами відповідальності та перестрахування у нерезидентських компаніях. Також відсутній досвід оцінки ризиків страхування витрат від карткового шахрайства. Зважаючи на ці обставини, страхування від карткового шахрайства для більшості банків залишається дорогим задоволенням, своєрідним рекламним актом. З іншого боку, поки що обмежена кількість страховиків може запропонувати банкам такий страховий поліс.

Таким чином, спостерігається поступове впровадження нових
бізнес-технологій просування фінансових продуктів на основі узгодження ринкових позицій різних посередницьких структур. У вітчизняних умовах це визначає становлення нового конкурентного середовища.

Література

1. Гаманкова О.О. Облік і аудит у страхових організаціях:Навч.метод.посіб.-К.: КНЕУ,2007.

2. Мироненко В. Вынужденная смена курса//Инвестиционная газета.- 2006. -№42.-С.23.

3. Свитненко А. Рекордна атака на платіжні системи//Дзеркало тижня.- 2005.-№27-28.

4. Статистика / Національний банк України // www.bank.gov.ua.

5. “VISA” дозволить зекономити один відсоток ВВП//Урядовий кур’єр.-2005.-№200.-С.16.