Шаблій О.М., Стойко І.І., Дудкін П.Д.

Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя

Логістичні аспекти реалізації інноваційних проектів у вищих закладах освіти

Класичний інноваційний процес, представлений двома укрупненими блоками “наука-виробництво” має повне право на доповнення ще одним блоком – “освіта”. Об’єднання сфер “освіта-наука-виробництво”, як своєрідного логістичного ланцюга, дасть суспільству велику користь, оскільки немає кращого способу навчання, ніж постійний контакт із тими, хто реально бере участь в науково-виробничому процесі, з однієї сторони, а, з іншої – освічені наукові та виробничі кадри є основною спрямовуючою силою усього інноваційного процесу.

Представляючи інноваційний процес трьома укрупненими блоками – “освіта”, “наука”, “виробництво”, – необхідно розмежовувати його за ознаками спеціалізації й разом з тим можна розглядати його як багатогалузевий процес, об’єднуючий різні функції в єдиній структурі вузу. Подібне оригінальне об’єднання галузей або, інакше кажучи, функцій можливе тільки під час реалізації інноваційного процесу в системі вищої школи.

Ефективне просування інноваційних проектів неможливе без усунення зустрічно діючих цілей між інституціями, які беруть на себе функції з розроблення, впровадження та комерціалізації інновацій. Це є чи не найголовнішим завданням реалізації інноваційного процесу в системі вищої школи. Тільки шляхом створення логістичного ланцюга, у якому враховуватимуть інтереси усіх інституцій, які до нього входять, можна досягнути позитивного синергічного ефекту.

Першим етапом практичної реалізації ініціатив університету у питаннях впровадження сучасного ринкового механізму та максимального наближення науки й освіти до реального бізнесу стало реальне наповнення створеної інституції – Центру з маркетингу та інтелектуальної власності.

Зокрема, можна визначити місію функціонування даного Центру – сприяння розвиткові ринкових реформ, комерціалізація інноваційної діяльності, пошук нових ринків збуту з використанням сучасних інформаційних технологій, активізація інноваційно-інвестиційної діяльності у регіоні.

Метою діяльності Центру є здійснення сумісних проектів, впровадження у виробництво інтелектуальних розробок, підвищення кваліфікації працівників, залучення кращих студентів до практичної роботи.

Практика діяльності Центру з маркетингу та інтелектуальної власності довела доцільність створення в рамках університету подібних інноваційних структур із залученням фахівців–викладачів та висококваліфікованих спеціалістів з підприємств різних форм власності та різногалузевого спрямування.

На другому етапі в університеті створено Центр трансферу технологій (ЦТТ), який складається з галузевих центрів, що очолюються директорами і заступниками. Керує ЦТТ Рада директорів галузевих центрів, яка обирає Голову Ради директорів ЦТТ університету. Створюється також Велика Рада ЦТТ, що складається з директорів і заступників директорів галузевих центрів. На засіданні Ради директорів галузевих центрів розглядають питання оперативного менеджменту, а на Великій раді ЦТТ – питання стратегічного менеджменту.

На наступному етапі кожен галузевий центр має стати однією із складових галузевої інноваційної Ради, як спільної структури, що формується з метою управління інноваційною роботою університету та інноваційних підрозділів суб’єктів підприємницької діяльності відповідного галузевого спрямування. Зацікавленість у функціонуванні такого спільного утворення повинна бути різносторонньою. Галузева інноваційна Рада функціонує як колегіальний відкритий орган. Необхідно чітко розписати та регламентувати обов’язки та відповідальність сторін, які входять до нього, досконало виписати фінансовий механізм функціонування таких спільних структур. Галузева інноваційна Рада повинна функціонувати як орган, на який буде покладена координація робіт із комерціалізації інтелектуальних розробок і створення своєрідних технологічних операційних карт спільної економічної діяльності.

Оскільки ЦТТ – це, як правило, малі підприємства науково містких галузей економіки, які спеціалізуються в галузі наукових досліджень, інженерних розробок, створення і впровадження нововведень, то первісним капіталом таких фірм можуть бути особисті заощадження засновника, але їх недостатньо для реалізації наявних ідей. У таких ситуаціях приходиться звертатися в одну чи кілька спеціалізованих фінансових компаній, готових надати ризиковий капітал. Фонди венчурного фінансування можуть бути створені з наступних джерел: зовнішнього інвестора, капіталу корпорацій, банківських кредитів, пенсійних фондів, особистих заощаджень громадян.

Інноваційна Рада формує банк даних щодо вироблених інноваційних ідей, розглядає їх, здійснює експертизу. Після напрацювання певної критичної маси спільних інноваційних проектів, можна вести мову про третій етап реалізації інноваційної стратегії університету, а саме, створення галузевих дільниць комерціалізації технологій і отримання кумулятивного (синергічного) ефекту від упровадження розробок шляхом їх продажу зацікавленим суб’єктам підприємницької діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Використовуючи досвід трансферу і комерціалізації технологій у США, можна спрогнозувати, що передавання продукту від галузевих дільниць комерціалізації технологій до виробництва можливо на госпрозрахункових відносинах «університет-промисловість» або за рахунок спільного фонду річного членського внеску, де також приймає участь місцева влада, інші спонсори. Одним із основних механізмів трансферу технологій є продаж інтелектуальної власності.

Виклики, пов’язані із глобалізацією, вступом України у СОТ, входженням у загальноєвропейський освітній простір, ставлять перед системою освіти взагалі, і перед вищою освітою, зокрема, цілу низку завдань, які необхідно вирішувати дуже швидко.