Костенюк Л.В.

Асистент кафедри гідроекології, водопостачання та водовідведення, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Геоморфологічні особливості формування долини річки Черемош

Річка Черемош, найбільша в Прикарпатті притока річки Прут і майже однакова з нею по водності, бере свій початок на Чорногорі – найвищому гірському масиві Українських Карпат. Основу її гідрологічної сітки становлять Чорний та Білий Черемоші, разом із своїми притоками, які після злиття і утворюють головну річку. Їх басейни розташовані на території Карпат і обидві річки мають типовий гірський характер. Після злиття в с.Устеріки Черемош ще на протязі 25 км зберігає гірський тип характеру і поблизу м.Вижниця, при виході потоку з гір перетворюється на передгірську річку, різко змінюючи свої гідроморфологічні особливості. Похил його долини від витоку до с.Зелене 0,017-0,008; від с.Зелене до м.Вижниця – 0,007-0,004, а від м. Вижниця до гирла - 0,004-0,003. Для поздовжнього профілю річки характерними є великі зміни похилів на окремих невеликих ділянках у верхів’ї, де річка прорізає хребти східних Карпат, утворюючи пороги. У таких місцях падіння може сягати 20-30м на ділянці протяжністю 100м.

Проаналізувавши історію формування долини Черемошу, можна сказати, що він, як притока Прута існує недавно, приблизно з часу формування його третьої тераси. В горах долина вузька, глибока, часто без заплави, з крутими високими схилами, висоти яких коливаються від 300-350 м у верхів’ях до 200-250 м при виході річки з гір. Тераси зустрічаються фрагментарно, головним чином в міжгірських пониженнях. Русло Черемошу в горах не широке, заплава вузька або зовсім відсутня. [2]

Від витоку до с.Зелене річка протікає у вузькій долині каньйоновидного типу з крутими, місцями підвісними схилами. Переважаюча ширина долини – 50-100м, при ширині русла – 10-25м та глибині в межень – 0,3-0,4м.

Від с.Зелене до м.Вижниця долина розширюється досить мало і продовжує залишатися порівняно вузькою з крутими схилами. На цій ділянці річка сильно меандрує, утворюючи так звані орографічні звивини, які суттєво відрізняються за своїми характеристиками від типових рівнинних меандр. Переважаюча ширина долини на цій ділянці – 80-150м, хоча місцями її величина сягає 1км (біля с.Ростоки. та ін.). Причиною таких розширень долини на певних ділянках є їх геоморфологічна структура, яка дозволила потоку річки створити в їх межах такі мезоформи, як багаторукавні русла, свідчення про які залишились і зараз. Причиною відмирання ділянок з багаторукавним руслом є антропогенний фактор, штучне спрямлення русла для кращих умов лісосплаву та перекриття стариць і проток, що і змінили тип русла річки на цих ділянках.

Нижче Вижниці характер річкової долини різко змінюється, її ширина сягає 3-4 км, а в гирловій частині, де вона об’єднується з долиною Прута - 7 км. На цій ділянці русло нестійке, меандруюче, багаторукавне, з великою кількістю островів різної форми, значних за розмірами та заліснених, а також боковиків. Загальна ширина русла з островами і протоками сягає 700 м.

Біля м. Вижниця, при виході річки із гір, за деякими даними спостерігаються ознаки накладання двох долин. Одна з них, долина сучасного Черемошу, який тече в Прут і має напрям на північний схід, друга – „мертва” долина, що простяглася вздовж підніжжя Карпат і має напрям на південний схід переходячи в долину р.Серет. На основі дослідженнь проведених в 50-х роках [2] було висунуто ідею про існування в давньому минулому біля підніжжя Карпат єдиної «Прикарпатської ріки», що приймала води теперішніх гірських рік Рибниці, Черемошу та Сірету. В результаті так званого поступового перехоплення, Прут приєднав до свого басейну спочатку Рибницю а потім і Черемош.

Основним підтвердженням цієї ідеї є залишки „мертвих” долин з обох боків від сучасної долини Черемошу, справа – у вигляді високого, крутого схилу, а зліва – високого розчленованого ступеня. Відносні висоти цих терас над урізом води сучасного Черемошу 130-135 м. [2]

Поздовжні профілі річкових терас і русла Черемошу мають не плавний характер, а досить деформовані. Всі ці вигини і прогини профілів приурочені до певних зон. Причини деформованості цих ділянок були виявлені під час аналізу геологічних та гідрологічних особливостей території басейна Черемошу. На передгірній ділянці, до впадіння в р.Прут, Черемош не приймає значних по водності і твердому стоку допливів, які могли б утворити дані нерівності профілю, а корінні породи за своїми літологічним складом однорідні і представлені піщано-глинистими відкладами неогену. Отже ні особливості гідрології ні особливості літології досліджуваної ділянки не є причинами деформацій, і тому залишається лишень один можливий фактор впливу - тектоніка. Район Прикарпаття – зона стику Карпатського орогену та Російської платформи. Отже, це досить рухлива територія, що характеризується значною різноманітністю свого складу. Це підтверджує наявність складок, куполів та лінійних піднять. Не останню роль відіграє і молодість Карпатських гір [2]. Отже деформації поздовжніх профілів можна пояснити тектонічними рухами в даному регіоні.

Список використаних джерел:

1. Борсук О.А. Влияние малых притоков на терасообразование и накопление аллювия в крупных речных долинах. – М.: АН СССР Московский филиал Географического общества СССР, 1984. – с 83-90.

2. Кожуріна М.С. Деякі питання геоморфології долини ріки Черемош // Наукові записки ЧДУ. Серія географічна, вип..1, Том ХІІІ. – 1955. – С.60-69;

3. Ободовський О.Г. Гідролого-екологічна оцінка руслових процесів (на прикладі річок України). – К.: Ніка Центр, 2001. – 274 с.