Історія/ 3. Історія науки і техніки

Антонюк Оксана Петрівна

Волинський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Про наукову спадщину М. І. Гулака

Микола Іванович Гулак (1821 - 1899), безумовно, був тією непересічною особистістю, що заслуговує на шану і добру згадку від нащадків. Цікаво, що з подібним твердженням можуть виступити, наприклад, історики, правознавці, філологи, геодезисти і представники інших галузей знань і спеціальностей. Але доволі вузьке коло математиків знає достатньо про цього вченого.

Серед здійснених останнім часом публікацій, що стосуються математичної діяльності М. І. Гулака, варто згадати брошуру з „Бібліотечки аспіранта” [1], датовану 1996 роком. Вона засвідчує дуже своєрідний стиль вступної частини до наукової праці Гулака по багатовимірній геометрії. Варто звернути увагу на рік написання цього вступу і основної частини, а також геометрів може зацікавити спосіб, з допомогою якого Гулак досліджує зазначене питання, на який вказує сама назва твору: „Опыт геометрии о четырех измерениях. Геометрия синтетическая”. І вступ, і сама праця мають на меті, що очевидно, донести до якомога ширшого кола читачів ідеї нової геометрії та викласти їх максимально зрозуміло для кожного. Тому й обрано форму діалогу двох друзів, що обговорюють зміст ідей неевклідової геометрії, відверто висловлюючи свої судження. А за зразок для основної частини роботи автор взяв широко відомий гімназійний підручник з геометрії (Давидова А. Ю.), дублюючи порядок висвітлення тем чотиривимірної геометрії за прикладом тривимірної.

Невеликим тиражем у 2004 році вийшла також праця „Микола Гулак як математик” [2], де подана інформація щодо фактів біографічного характеру, зокрема, педагогічної діяльності Миколи Івановича, аналізуються його основні математичні твори і в додатках вміщено ряд праць самого вченого.

Зазначимо основні напрямки математичних досліджень Гулака.

1. Розв’язування трансцендентних рівнянь. Про це свідчить перша опублікована ним праця „Дослідження трансцендентних рівнянь” („Étude sur les equations transcendantes”), видана французькою мовою у 1859 році. Є свідчення, що вона отримала схвальний відгук Паризької Академії наук.

2. Багатовимірна геометрія. „Спроба геометрії у чотирьох вимірах. Геометрія синтетична” (1877). Сам тон вступу і спосіб подачі матеріалу вказують на зацікавленість автора у тематиці, небайдужість до революційних ідей Лобачевского і розуміння важливості їх для розвитку математики. А за змістом – це досить об’ємне і всебічне дослідження геометрії чотирьох вимірів.

3. Розв’язування алгебраїчних рівнянь вищих степенів. Цю область Гулак вивчав у 90-х роках ХIX століття і свої результати скомпонував у творі „Аналитические изыскания”. Оскільки йому не вдалось опублікувати цю працю, то зберігся лише рукопис роботи, причому друга частина має титульну сторінку і тому можна твердити, що повністю збереглась, а про першу частину рукопису можна лише зробити припущення за змістом знайденого матеріалу (тематично пов’язаного з результатами, викладеними у другій частині).

Решта математичних здобутків М. І. Гулака або втрачені, або є складовою прикладних робіт, опублікованих як статті чи проголошених у вигляді науково-популярних лекцій. Як уже зазначалось на початку статті, М. І. Гулак відомий серед людей різних областей знань:

а) історики-юристи використовували перше наукове дослідження Гулака – його дипломну роботу, що стосувалась внутрішньої організації і культури поморських слов’ян („Юридичний побут поморських слов’ян”). Вона збереглась серед матеріалів кримінальної справи М. І. Гулака, пов’язаної з його участю в Кирило-Мефодіївському товаристві;

б) історія громадсько-політичних рухів України містить чимало фактів щодо зародження Кирило-Мефодіївського братства і його впливу на подальший розвиток політичної свідомості суспільства. А Микола Іванович проходив у справі як керівник товариства. Він і Шевченко отримали найсуворіші покарання через невизнання своєї вини і непокірну поведінку під час слідства;

в) літературознавці вкажуть на те, що Гулак перекладав твір Шота Руставелі „Витязь в тигровій шкурі”, інші поетичні твори Нізамі, Хайяма та інших східних авторів, досліджував грузинську мову і деякі результати відображено у виданих після смерті Гулака роботах, на які спираються і сучасні мовознавці;

г) цікавим моментом є співпраця М. І. Гулака з топографічним відділенням у Тифлісі, який очолював в той час І. Стебницький. За свідченням останнього : „... всі найважчі математичні проблеми, які виникали у відділі, розв’язував саме Гулак, в найбільш скрутних ситуаціях з математики звертались саме до Гулака”;

ґ) Гулак в свій час був знаний як просвітницький діяч завдяки його лекціям про метеори, аероліти, спектральний аналіз, полярні сяйва, поступовий розвиток життя, філософію Шопенгауера, тюркську народну поезію, систему Канта-Лапласа і т. д.;

д) ще одним вартим уваги напрямком дослідження є педагогічна діяльність Гулака, особливо в короткий період роботи у Рішельєвському ліцеї, на основі якого утворено було у 1865 році Новоросійський університет. Микола Іванович читав чимало математичних курсів, пропонував виділити вивчення диференціальних рівнянь одним з перших в Росії в окремий навчальний курс, опікувався організацією наукової бібліотеки ліцею і т. д.

Отже, навіть цей поверховий огляд діяльності М. І. Гулака вказує на великий об’єм наукової спадщини вченого і необхідність згадки про нього у різноманітних дослідженнях з історії науки. І якщо деякі аспекти наукової творчості вченого достатньо висвітлені, то є ряд моментів, які ще чекають на серйозне доопрацювання.

Література:

1. Гулак М. Розмова про простір / Пер. з рос. М. Кратка; Центр гуманітарної освіти НАН України, Ред. І. А. Черненко. – К., 1996. – 32 с. – (Бібліотечка аспіранта. – Вип. 2).

2. Кратко М. І., Антонюк О. П. Микола Гулак як математик: Монографія. – Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – 200 с.