Медицина / 6. Експериментальна і клінічна фармакологія

К.мед.н. Куковська І.Л.

Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Україна

Ренальні ефекти даларгіну при гострій нирковій недостатності в експерименті

В сучасній патогенетичній терапії гострої ниркової недостатності суттєве місце займають препарати з антиоксидантною активністю. Одним із таких препаратів є синтетичний аналог ендогеного опіоїдного пептиду лей-енкефаліну даларгін, який завдяки виразній антисекреторній, противиразковій активності, наявності антиоксидантних, кардіопротекторних, нефропротекторних, судинорозширюючих властивостей виявився ефективним у комплексному лікуванні ряду захворювань – виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, гострих та хронічних запальних захворювань органів черевної порожнини, гіпертонічної хвороби та ін. Попередніми нашими дослідженнями, проведеними за умов модельованої гідратації, було виявлено здатність цього синтетичного опіоїда збільшувати швидкість клубочкової фільтрації, покращувати процеси канальцевої реабсорбції іонів. Встановлені нами ренальні ефекти даларгіну, а також свідчення ряду авторів про наявність у нього антиоксидантних властивостей зумовили зацікавленість у дослідженні ефективності препарату при патології нирок – експериментальній гострій нирковій недостатності.

Матеріали та методи: Досліди проведені на статевозрілих білих щурах, які утримувались на стандартному режимі харчування. Даларгін (ЗАТ “Біолек”, м. Харків) вводили внутрішньоочеревинно у дозі 0,5 мг/кг маси тіла. Для вивчення впливу даларгіну на діяльність нирок на моделі гострої ниркової недостатності, викликаної одноразовим введенням дихлориду ртуті у дозі 5 мг/кг (сулемова нефропатія), препарат вводили з профілактичною метою – за 3 дні до введення сулеми.

Результати та їх обговорення

В групі тварин із сулемовою нефропатією спостерігалося значне зниження об¢єму виділеної сечі – у 2,7 разів порівняно з контролем. У групі тварин, котрим попередньо вводився даларгін, діурез зменшувався не так виразно – у 1,7 разів порівняно з інтактними. Окрім того, у порівнянні з показниками групи з сулемовою нефропатією мало місце вірогідне посилення діурезу – на 57 %.

Ураження нирок дихлоридом ртуті супроводжувалось зростанням концентрації креатиніну в плазмі крові. При попередньому введенні даларгіну спостерігалося значно менше наростання цього показника (на 34,5 %, p<0,001) у порівнянні з сулемовим ураженням нирок. При цьому показники концентрації креатиніну наближалися до показників контролю.

Вплив даларгіну (0,5 мг/кг) на екскреторну функцію нирок

при сулемовій нефропатії (x±Sx)

Показники	Контроль, n=9	Даларгін, n=9	Сулема, n=6	Даларгін та сулема, n=6
Діурез, мл/2 год	3,26±0,15	4,04±0,22 p1<0,02	1,19±0,05 p1<0,001	1,87±0,12	p1<0,001 p2<0,001 p3<0,01
Концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л	75,00±7,21	43,90±4,34 p1<0,001	121,33±1,52 p1<0,002	90,17±2,18	p1>0,05 p2<0,001 p3<0,001
Клубочкова фільтрація, мкл/хв	315,97±26,62	745,25±79,35 p1<0,002	162,49±4,93 p1<0,01	224,38±16,32	p1<0,05 p2<0,002 p3<0,02
Концентрація білка в сечі, мг%	0,09±0,01	0,02±0,002 p1<0,001	0,544±0,014 p1<0,001	0,140±0,005	p1<0,01 p2<0,001 p3<0,001
Екскреція білка, мг/2 год	0,29±0,02	0,07±0,01 p1<0,001	0,644±0,021 p1<0,001	0,260±0,016	p1>0,05 p2<0,02 p3<0,001
Екскреція білка, мг/100 мкл клубочкового фільтрату	0,10±0,01	0,01±0,001 p1<0,001	0,396±0,003 p1<0,001	0,117±0,005	p1>0,05 p2<0,001 p3<0,001

Примітка: p₁ – показник вірогідності порівняно з контролем;

p₂ – показник вірогідності порівняно з даларгіном;

p₃ – показник вірогідності порівняно з сулемою.

При сулемовій нефропатії суттєво знижувалась швидкість клубочкової фільтрації. За умов попереднього введення даларгіну цей показник був у 1,4 рази вищим, ніж при самостійному введенні сулеми. Проте рівень клубочкової фільтрації при застосуванні даларгіну за умов сулемовій нефропатії все ж залишався нижчим контрольних даних в 1, 4 рази.

Одним із важливих факторів прогресування ниркової недостатності є протеїнурія, яка часто розглядається як маркер ступеню важкості ураження нирок. Деякі дослідники вказують також і на пошкоджуючу роль протеїнурії, механізми якої спрямовані на ниркові канальці та інтерстицій. Перевантаження канальцевої рідини та епітелію нефрону білками, на думку дослідників, порушує їх роботу, викликає місцевий запальний процес, що супроводжується активацією фібробластів і веде до розвитку тубулоінтерстиційного склерозу. У наших експериментах розвиток ниркової недостатності також супроводжується значним зростанням концентрації та екскреції з сечею білка – в 6,0 та 2,2 рази відповідно.Однак попереднє введення даларгіну навіть за однократного введення суттєво знижував концентрацію білка в сечі та його екскрецію, що запобігало надмірній протеїнурії. Так, концентрація та екскреція білка з сечею знижувалась в 3,9 та 2,47 разів порівняно з сулемовою нефропатією. Під впливом даларгіну досліджувані показники наближались до даних контролю. Вказані зміни підтверджувались також стандартизованими на 100 мкл клубочкового фільтрату показниками екскреції білка – зниження їх в 3,4 рази порівняно з гострою нирковою недостатністю.

Таким чином, попереднє введення даларгіну запобігає пошкоджуючій дії на нирки нефротоксичного засобу дихлориду ртуті, сприяє відновленню діяльності клубочково-канальцевого апарату нефрону і оптимізує екскреторну функцію нирок, що проявляється відновленням діурезу, зниженням вмісту креатиніну в плазмі крові, збільшенням швидкості клубочкової фільтрації, зменшенням протеїнурії.