Филологические
науки/3.Теоретические и
методологические проблемы
исследования языка.
Грижак Л.М.
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Когнітивно-дискурсний
підхід до тлумачення категорійного значення означеності/неозначеності
Основоположним семантичним поняттям
когнітивної лінгвістики є термін концепт,
що являє собою “певним чином організовану одиницю пам’яті, що містить
сукупність знань про об’єкт пізнання, вербальних і невербальних, набутих шляхом
взаємодії п’яти психічних функцій свідомості” [4: 256, 258].
Як правило концепт розглядається як
відмінна від поняття та значення слова ментальна одиниця свідомості, яка за
своїм обсягом та змістом є більшою та багатшою від поняття чи значення слова.
Так, М.Ф. Алєфіренко вважає, що концепт виступає лише
уявним субстратом значення, на якому лінгвокреативне мислення нарощує різні смисли оцінного, емотивного й експресивно-образного характеру [1: 63]. А
стосовно співвідношення поняття та концепту, то будучи елементами свідомості, вони служать значеннєвим і
конструктивним ядром будь-якого концептуального простору (концептосфери), у
тому числі і мовної свідомості. Це виражається в тому, що вони замикають на
собі всю систему значеннєвих координат свідомості в її парадигматичних,
синтагматичних і етнокультурних зв'язках [1: 91].
Разом
з тим, і значення і поняття, маючи спільну з концептом когнітивну природу,
входять у його семантичну структуру як складові елементи, формуючи таким чином
відповідну йому концептуальну сферу. Інакше кажучи, образно-інформативний зміст
кожного концепту складають значення і поняття багатьох мовних одиниць,
об’єднаних за певними семними ознаками. З огляду на це, категорійні значення
означеності/неозначеності, як когнітивні класифікатори, актуалізованих у
мовленні номінативних одиниць, можна розглядати як два контрадикторно
протиставлені логіко-семантичні утворення концептуального рівня.
Лексико-граматичні
значення означеності/неозначеності як за своїм змістом, так і за формою свого
вираження рівнозначні концептам:
1.
як мовні універсалії, вони є ”глобальними одиницями
мисленнєвої діяльності” [3: 7];
2.
їх зміст структурується такими когнітивними ознаками
елементів світу як ідентифікованість/неідентифікованість,
відомість/невідомість, конкретність/неконкретність, виділеність/невиділеність
тощо;
3.
вони вербалізуються різними мовними засобами, серед яких
основна роль належить іменнику та його різноманітним детермінативам;
4.
на рівні форм вираження цим концептам властива певна
етнокультурна специфіка.
Когнітивний
підхід до тлумачення КОН запропонував на початку 1970-х років американський
лінгвіст У. Чейф, який розумів означеність як повідомлення мовця про своє
припущення, що “із всіх референтів, які можуть бути віднесені до даної
категорії” слухаючий у стані “вибрати той референт, який він має на увазі” [5: 293].
Враховуючи тісний зв’язок когніції та комунікації у розумово-мовленнєвій
діяльності людини, услід за О. С. Кубряковою вважаємо за необхідне застосувати когнітивно-дискурсний підхід до вивчення та тлумачення
значень КОН, оскільки саме такий підхід
дає змогу “визначити, яку когнітивну
структуру (концепт чи сукупність концептів) воно об’єктивує, і те, в якій
функції воно може виступати у дискурсі та тексті” [2: 37.]
Так, в англійській
мові мовними механізмами репрезентації концептів “означеність” та
“неозначеність” є артиклі та функціонально подібні до них детермінативи. Зміст
цих концептів формується за наступними загальними характеристиками:
ідентифікований, конкретизований, відомий, проти неідентифікований,
неконкретизований, невідомий. Дані ознаки становлять поняттєвий зміст концептів
“означеності” та “неозначеності” а при активізації їх у мовленні відповідними
формами детермінативів є основою категорійного значення
означеність/неозначеність. За участю таких лінгвістичних факторів як
семантичного, контекстуального, прагматичного, узагальнені змісти кожного з цих
концептів надалі піддаються предметній конкретизації у дискурсі.
Таким чином,
англійські детермінативи представляють собою організовану систему модусів,
кожний з яких має набір певних когнітивно-семантичних властивостей та наділені
здатністю відображати мовленнєво-мисленнєву діяльність, передаючи інформацію
про означеність або ж неозначеність. Загальною умовою здійснення означеності є
досягнення необхідного й достатнього рівня інформаційної обізнаності у ситуації
спілкування. Разом з тим, у випадку неозначеності можна констатувати, що такого
рівня не досягнуто.
Література: