1.“Педагогические  науки”/ 4.Стратегические направления реформирова­ния системы образования или 5.Современные методы преподавания.

 

 

Аспірантка Вайнілович Н.А.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Інноваційні підходи до вивчення гуманітарних наук на семінарських заняттях в студентській аудиторії

Говорячи про реформування освіти, необхідно насамперед зважати на користь будь-яких нововведень для певної учбової аудиторії. Якщо розглядати студентство, то обов’язково треба зважати не лише на якісне засвоєння ними теоретичного матеріалу, а і ефективне засвоєння теорії на практиці. Існуюча система подачі навчального матеріалу – лекційні та семінарські заняття – перевірена часом. Але, все ж таки, впровадження нових форм вивчення дисциплін (роблю наголос на гуманітарних науках під час семінарських занять) із застосуванням сучасних методів навчання зможе, на мою думку, не тільки підвищити рівень засвоєння студентами матеріалу, а також може мобілізувати молодь до активної творчої, громадської діяльності, розвивати особистісні якості, допомагати кращому набуттю навичок групової роботи. [4,7] Звісно, для таких результатів, окрім впроваджених інновацій, необхідні і відповідні ресурси (приміщення, обладнання), і фахівці, які б змогли якісно викладати певні дисципліни у новій формі. Тому поряд з реформуванням освіти стоїть питання про навчання спеціалістів з інноваційних методів викладання.

 Взагалі, навчитися методикам, які будуть запропоновані нижче, самотужки не так важко, як може здаватися. Починати можна з внесення новаторських елементів в практичні заняття, а вже потім, маючи певний досвід і теоретичне підґрунтя, перетворювати звичайні семінарські заняття на «незвичайні».

На практичних (семінарських) заняттях можна використовувати наступні методи роботи з групою: групові дискусії, ігрові методи [1,166-191], релаксаційні техніки [1,62-64], арт-методики [3, 110-115]; норми групи [1,147-153].

Наведу приклад одного з семінарських занять з курсу «Політологія» на тему «Політичні партії: історія та сучасність», де на рівні теоретичних відповідей студентів, ними також використовувався ігровий метод подачі вивченого матеріалу. Студентська аудиторія – четвертий курс, технічна спеціальність.

Для вивчення цього матеріалу студентам пропонується наступна форма підготовки:

1.     Ознайомитись з теоретичним матеріалом (за загальним планом семінарських занять)

2. На основі вивченого матеріалу та сучасних політичних подій розробити програму власної політичної партії, яка має основуватися на наступних принципах:

А) партійна ідеологія має відповідати існуючим (наприклад, комуністична, націоналістська; щоб не виникало «інтуїтивних» партій);

Б) політична діяльність партії має відображати або реалії сьогодення, або ж новаторські рішення щодо подолання певних неузгоджень у суспільстві;

В) автори повинні мати уявлення про методи та механізми впровадження в життя власних ідей та орієнтуватися в приблизних термінах їх виконання.

Хід проведення семінарського заняття відбувається наступним чином:

1. Інформаційно – теоретичний вступ за темою семінарського заняття

2. Презентація партій (можливе використання партійної символіки, використання театральних елементів)

3. Після презентації – обговорення у формі прес-конференції (перед заняттям наголошується на тому, що всі, окрім виступаючих, - журналісти, мета яких якомого детальніше дізнатися про мету та діяльність партії). Всі запитання та активна участь в обговоренні зараховується як відповідь або доповнення.

4. Голосування. Коли всі партії закінчили виступи і отримані відповіді на всі запитання – викладачем проводиться «голосування» з метою вирішення, яка партійна програма була найбільш адекватною та практично реальною. Голосування може бути відкритим або закритим (у власній практиці я застосовую закрите). У голосуванні приймають участь всі ті, хто не  виступав за жодну з партій (якщо такі є і якщо дозволяє їх кількість провести голосування) або голосують так, щоб партія не проголосувала сама за себе.

5. Після підведення підсумків голосування і привітання переможців, викладач підводить підсумки семінарського заняття: виділяє позитивні і негативні сторони роботи, які стосуються як інформаційного насичення, так і організаційних моментів.

         Проведення даного семінару в такій формі не вимагає додаткових засобів, підходить будь-яка навчальна аудиторія. Щодо активності студентів, то вона помітно підвищилась при підготовці даного заняття – близько 90 - 95% від загальної кількості групи зазвичай приймають участь у створених «партіях» (кількість студентів у групах в середньому 18-20 студентів). Підвищується і рівень підготовки – при опитування теоретичного матеріалу студенти краще орієнтуються в історії, класифікації партій, а також можуть чітко перерахувати ознаки партії і мати уявлення про те, яким чином формуються партії, як створюються партійні програми тощо.

         Інший приклад  - вже не просто семінарське заняття, а заняття, проведене у формі тренінгу з дисципліни «Зв’язки з громадськістю та PR». Була вибрана тема «Соціальна реклама». Студентська аудиторія – четвертий курс, гуманітарна спеціальність. Для цього заняття необхідна спеціально обладнана кімната, де є можливість поставити стільці по колу. Столи не потрібні. Також необхідна відео, аудіо апаратура (найкраще – ноутбук та проектор), фліп-чарт (або дошка для записів); ручки, фломастери, папір, кількість яких відповідала б кількості учасників.

Метою цього заняття є ознайомити (якщо не передбачено лекцій, або ж дати поглиблену інформацію) учасників тренінгового заняття з поняттям «соціальна реклама»; сформувати в учасників тренінгу власну думку про роль і місце соціальної реклами в житті суспільства; розвинути творчі здібності учасників заняття; підвищити згуртованість колективу; розвинути навички працювати в колективі. Під час роботи використовуються наступні методи роботи з групою: групові дискусії, рухливі ігри, релаксаційні методики, «мозковий штурм». [2]

На початку заняття викладач оголошує тему тренінгу, разом зі студентами визначає правила роботи групи (це фіксується на фліп-чарті). Далі відбувається «мозковий штурм» - асоціації до поняття «соціальна реклама» (фіксується на фліп-чарті). Визначаються основні поняття та питання з даної проблематики. Потім студенти переглядають відео ролики, а також їм демонструються різноманітні плакати соціальної реклами, що, зазвичай, не застосовується під час звичайних семінарських занять. Після обговорення всіх питань стосовно побаченого матеріалу, група поділяється на декілька невеликих підгруп (по 3-4 студента) і кожна з них отримує завдання створити власну соціальну рекламу. На це дається 10-15 хвилин, після чого відбувається презентація проектів, де викладач, а також і інші члени групи, задає питання доповідачам: де саме може розміщуватися така соціальна реклама, яка її цільова аудиторія та ін. Після закінчення презентацій, студентам роздається оцінююча анкета, яка дає змогу викладачу оцінити рівень знань кожного студента, отриманих під час тренінгового заняття (також необхідно враховувати загальну активність кожного). Анкета містить шість – сім запитань стосовно теми заняття, а також, в кінці, можна зазначити кілька питань стосовно власної думки студента щодо особистої зацікавленості в проведеному занятті. Наприклад, «Чи задоволені Ви власною роботою під час заняття?» або «Чи були зрозумілими завдання, які давалися під час тренінгу?» та т.п. Також цікаво і корисно для тренера включити запитання «Оцініть за п’ятибальною шкалою роботу тренера під час проведення заняття?». Але таке запитання доцільно ставити, якщо тренер не є постійним («стаціонарним») викладачем в даній студентській групі.

Виходячи з даних оцінюючої анкети і самих підсумків проведеного семінарського заняття у формі тренінгу, можна відзначити, що:

- в процесі проведення заняття учасники не відчували психологічної напруги і втоми, що є одним з гарантів якісної роботи;

- викладений матеріал був засвоєний ними на достатньо високому рівні (про що можна судити за рівнем підготовки практичного групового завдання і його презентації, а також за результатами анкетного опитування);

- підвищився інтерес до подібних  форм проведення занять, підвищилась ініціативність студентів  під час доповідей на семінарах;

- робота в групах покращила внутрішньо груповий клімат (в групі існували деякі міжособистісні неузгодженості, які певною мірою «згладились» після спільної творчої роботи).

Ці приклади, звісно, на відображають всього учбового процесу. Зрозумілим є і те, що у викладанні не всіх навчальних предметів можна застосувати такі інноваційні підходи. Але, принаймні, там, де це реально, використовувати подібну практику, на мою думку, просто необхідно. Поданий матеріал не тільки з інформаційної, теоретичної точки зору, а і з практичної, розвиваючи творчі здібності студентів, дає змогу ще більше розширити кругозір студентів, демонструє їм методи застосування отриманих знань у реальному житті хоча б в ігровій формі. До речі, корисним було б застосовувати такі методики і в школах, особливо серед учнів старших класів. Також такі методики навчання дуже ефективні у волонтерських групах під час проведення занять у Школі Волонтерів.[5, 88-89] Практичний досвід свідчить, що використання інноваційних методик у навчальному процесі, має позитивний вплив на засвоєння студентами теоретичного матеріалу, розвиває творчі здібності, може впливати на вирішення внутрішньо групових протиріч. Зрозуміло, що для ефективного впровадження змін потрібно відповідне фінансування. Але в цьому випадку «мета виправдовує засоби» – адже висококваліфіковані спеціалісти з певної галузі є однією з умов суспільного прогресу та соціальної стабільності.

 

Література:

1.     Вачков И.В. Психология  тренинговой  работы. - М.: Эксмо, 2007. – 415 с.

2.     Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Гимнастика чувств.- СПб.: Речь, 2001. – 346 с.

3.     Копытин А.И. Системная  арт- терапия. – Спб.: Питер, 2001. – 224 с.

4.     Образование. Инновация. Будущее. (Методологические и социокультурные проблемы). - Ростов-на-Дону: РО ИПК и ПРО, 2001 год.-176 стр.

5.     Підготовка волонтерів до соціальної роботи. Навчально-методичний посібник/За ред. А.Й.Капської. – К.:Дерсоцслужба, 2005. – 152 с.