Одеський національний морський університет

кафедра філософії

Рунець Володимир Олександрович, аспірант

Інформаційне суспільство та духовність

Виникнення та розвиток поняття цивілізації пов'язані з формуванням соціальності людини, її духовного світу, тому визначення цього явища має важливе значення для розуміння сутності особистості, її ролі у загальному процесі космосоціогенезу. Сучасний рівень розвитку як науки, так і філософії, їх досягнення у різних галузях пізнання вимагає змін у світоглядній парадигмі людини, застосування вірогіднісного стилю мислення, що, відповідно, обумовлює необхідність перегляду і загальноцивілізаційних засад її існування та перспектив розвитку.

Це стосується і філософського розуміння цивілізації як явища планетарного масштабу. Формулювання такого визначення стає можливим за умов принципової зміни онтологічної парадигми – переходу від монізму у поясненні співвідношення матеріального і духовного як складових частин універсуму до плюралізму, що надає можливість розуміння будь-якого явища як органічного поєднання і діалектичного сполучення матеріального та ідеального, коли за певних умов пріоритетного розвитку отримує одна з них.

Така позиція відкриває шлях для обгрунтування вірогідності превалювання в суспільстві інформації та можливості формування інформаційного типу зв'язку між людиною та суспільством, визначаючи, таким чином, новий тип організації соціального життя як інформаційний.

Підхід до здійснення соціально-філософського аналізу генезису інформаційної цивілізації визначається автором як діалектичний. Це дозволило дослідити процес трансформації типу зв'язку між людиною та суспільством, що розуміється як цивілізація, у процесі їх діалектичної взаємодії у напрямку переходу до інформаційної фази розвитку. Застосування герменевтичного підходу у сполученні з аксіологічним дозволило розглянути змістовну сторону інформаційного суспільства, а також дослідити особистість як семантичну структуру, розвиток якої впливає на зміни у способі відтворення соціальності людини, обумовлюючи процес трансформації як ціннісної парадигми особистості, так і розширення семантичного поля суспільства на етапі переходу до нової фази розвитку.

Для дослідження процесів, що відбуваються у соціальному організмі за подібних обставин, автор використовував діалектику та синергетику, що органічно сполучаються та доповнюють один одного: діалектичний метод дозволив проаналізувати взаємодію об'єктивного та суб'єктивного у становленні нового типу цивілізації, а синергетика надала можливість пояснити, яким чином і чому стають можливі подібні трансформації як такі, а також обгрунтувати природність переходу людства до інформаційної фази розвитку.

Аналіз людини як інформаційної системи приводить до висновку, що перебіг фенотипової та генотипової інформації створює енерго-інформаційне поле особистості як форми існування її сутнісних сил. Умовою здійснення інформаційного обміну на рівні особистості стає розвиток здібностей суб'єкта, які обумовлюють можливість сприйняття, селекції, обробки, зберігання та продукування інформації, для реалізації чого формуються в процесі інформаційного обміну відповідні функціональні органи.

Циркулювання інформаційних потоків у структурі особистості призводить до поступового збільшення обсягів інформації, залучених до інформаційного обміну, та прискорення темпів його здійснення, що викликає зростання напруженості енерго-інформаційного поля особистості. Це відчувається нею як протиріччя між бажаним та наявним, тобто отримує вигляд потреби у підтриманні сутнісних сил на достатньому для ефективного функціонування та розвитку особистості рівні через підключення до нових інформаційних потоків та їх використання. Духовний характер предмету потреби визначають її як духовну, а її актуалізація стає рушійною силою, що породжує соціальний світ та інформаційну форму зв'язку у ньому.

Необхідність реалізації потреби обумовлює активність людини, яка визначається мірою розвитку її сутнісних сил. Отримання активністю предметно-орієнтованого характеру визначає інтереси особистості як спрямованості на засоби задоволення потреби, у якості яких виступають, у першу чергу, відповідні засоби праці, що у випадку актуалізації духовних потреб отримують характер ідеальних.

Серед атрибутивних якостей людини, що обумовлюють перехід суспільства до інформаційної фази розвитку, особливого значення набувають сутнісні сили, що впливають на процеси здійснення інформаційного обміну, виявляючись як здібності особистості: здібність до впорядкованого світосприйняття, здібність до спонтанного породження семантичних фільтрів, здібність до встановлення відносин між смислами, здібність до динамічної рівноваги смислової парадигми особистості із семантикою соціального світу, здібність до продукування інформації як способу переведення семантики із суб'єктивованої форми існування в об'єктивовану.

Розвиток сутнісних сил людини, пов'язаних із здійсненням інформаційного обміну, та предметно-орієнтована діяльність людини, спрямована на задоволення духовних потреб особистості, визначають загальний напрямок суспільного розвитку на сучасному етапі історичного процесу як шлях до інформаційної цивілізації, яка являє собою такий тип зв'язку між людиною та суспільством, при якому пріоритетними цінностями стають інтелект і духовний розвиток людини, а визначаючими факторами суспільного розвитку – інформація та знання. При цьому соціальний метаболізм, що відбувається у межах соціального організму, набуває переважно інформаційного змісту.

Морфологію інформаційного суспільства, що являє собою початковий етап становлення інформаційної цивілізації, визначає підвищення ролі знання та мови як каналу інформаційного обміну, що закріплюється принципово новим поділом праці. Він здійснюється на підставі володіння функціонально необхідними для ефективної життєдіяльності та розвитку особистості обсягами інформації, перетворюючи її на стратегічний ресурс суспільного розвитку. В результаті змінюються пріоритети у його сферах: на перше місце виходить духовне виробництво та сфера надання послуг.

Соціально-філософське дослідження взаємодії людини та суспільства дозволяє визначити, що поступовий розвиток сутнісних сил людини обумовлює виникнення протиріччя між потребами особистості (матеріальними чи духовними) та існуючою системою суспільних відносин, яка не відповідає вимогам здійснення нагальних потреб людини. Зняття цього протиріччя відбувається як трансформація існуючої форми зв'язку у соціальному світі, що, у свою чергу, створює умови для розвитку та реалізації сутнісних сил людини. Подібні взаємодії об'єктивного та суб'єктивного, здійснюючись у зв'язках, що існують між ними, стають джерелом саморозгортання цивілізації нового типу.

Тип зв'язків, що формуються між людиною та суспільством на початку ХХІ століття, визначається розвитком сутнісних сил особистості, пов'язаних із забезпеченням інформаційного обміну, що викликають актуалізацію духовних потреб. Умовою їх здійснення є розвиток засобів праці ідеального характеру, який сприяє закріпленню нового поділу праці та формування інфраструктури інформаційного суспільства.

Оцінюючи перспективи розвитку України, можна припустити, що особливості сучасного стану українського суспільства, який визначає його перехідний характер, у поєднанні із вповільненим інформаційним обміном у структурі суспільства (через дистресові архетипи, відсутність розвиненого соціального інтелекту), наявність фрустрації свідомості особистості, а також синтетичність українського світосприйняття, що обумовлює особливості взаємодії людини та суспільства в Україні, будуть утворювати певні труднощі у становленні інформаційного способу організації соціального життя в країні.

Серед заходів, яких необхідно вжити для оптимізації процесів формування інформаційного суспільства в Україні, автор визначає наступні: переорієнтація державної стратегії на розвиток науки та розширення можливостей отримання освіти будь-якого рівня разом із впровадженням заходів з підвищення соціального статусу працівників розумової та висококваліфікованої праці; підвищення ролі теоретичного знання; розробка оптимальної політики з питань мови як логічної форми функціонування смислів у суспільстві; теоретичне обгрунтування та культивування нового поділу праці за інтелектуальними показниками; переорієнтація сфери виробництва на науковоємкі та високотехнологічні його види; створення сприятливих умов для розвитку нових базових галузей суспільства – телекомунікацій, електроніки, біотехнології та інших; теоретичне обгрунтування стратегії та методів впровадження нових засад інформаційного способу організації соціального життя та інші.