Л.Г. Бордюгов
Донецький НДІ судових
експертиз
ПРОФІЛАКТИЧНА ФУНКЦІЯ СУДОВОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Участь у профілактичній діяльності судових експертів екологів прямо не передбачена законодавством, проте можливість їхньої участі у виявленні обставин, що сприяли здійсненню злочину, не виключається. Так, у ст. 200 КПК України вказується, що коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати в своєму висновку [1]. Відповідно до ст.13 Закону України «Про судову експертизу» експерт має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання. [2]. Крім того, профілактична діяльність має також нормативну основу у вигляді підзаконних актів, до яких можна віднести «Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затверджену наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 № 144/5), відповідно до п.2.2.4 якої, експерт має право указувати у висновку на факти, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення [3].
Такими фактами, безсумнівно, можуть бути й умови, що
сприяли здійсненню злочину проти довкілля (далі – екологічного злочину).
Це можуть бути факти або
обставини екологічної події, які створили сприятливі умови для здійснення
суспільно-небезпечного діяння й настання злочинного результату. Всі ці
обставини встановлюються шляхом передбачених законом слідчих і судових дій, у
тому числі й судовою екологічною експертизою.
Судова екологічна експертиза – це
процесуальна дія, сутність якої складається в дослідженні,
яке спрямоване на встановлення пов’язаних
з порушеннями екологічного законодавства обставин і фактів негативного антропогенного впливу на
конкретні (локальні) об’єкти навколишнього середовища.
Практика проведення судових експертиз щодо злочинів,
пов’язаних з порушеннями екологічного законодавства, свідчить про те, що успішне
здійснення судовим експертом екологом діяльності, яка спрямована на
попередження екологічних злочинів, можливо лише тоді, коли воно ґрунтується на
системі добре розроблених методологічних положень.
Змістом експертної профілактики судового експерта-еколога
є встановлення на підставі спеціальних знань фактів, що містять дані про
обставини екологічної події, які сприяли здійсненню злочину (правопорушення), і
трансформації цих даних через вольові акти правочинних осіб з кінцевою метою
ліквідації цих обставин в сьогоденні та майбутньому або доведення їх до
мінімуму.
Оскільки питання експертної профілактики розглядаються у
процесі проведення судової експертизи, профілактична робота судового експерта
неможлива без застосування спеціальних знань, тому що він встановлює лише ті
обставини, що сприяли здійсненню злочину, для виявлення яких необхідні його
спеціальні знання [4, с.33].
Необхідність застосування спеціальних знань для
експертної профілактики екологічних злочинів обумовлена наступними обставинами:
- особливим характером об’єктів злочинних посягань, якими
є природні об’єкти та ресурси, об’єкти тваринного та рослинного світу. Природа,
біосфера, навколишнє середовище є предметом великої галузі знань, яка отримала
назву екологія. Базується екологія на даних природних, суспільних та технічних
наук.
- специфікою способів здійснення екологічних злочинів у
галузі виробництва. Порушуючи правила охорони природи, робітники промислових,
сільськогосподарських, комунальних та інших підприємств в процесі виробництва
допускають забруднення водоймищ та атмосфери, лісів та ґрунту, що заподіює або
може заподіяти шкоду здоров’ю людей, сільськогосподарському виробництву,
тваринному та рослинному світові. Тут без спеціальних знань в галузі промислових
процесів та технологій успішне проведення експертної профілактики неможливо [5, с.33-34].
Виявлені експертом фактичні дані
та профілактичні рекомендації, що даються на цій підставі, як показує
накопичений досвід, доцільно викладати у висновку експерта. Разом з тим можливе
складання із цією метою й окремого документу – повідомлення про фактичні
обставини, які сприяли (могли сприяти) здійсненню злочину (правопорушенню).
Використання спеціальних пізнань
у профілактичних цілях може мати місце тоді, коли співробітник експертної
установи бере участь у справі як спеціаліст, коли приймає участь у огляді місця
події, речових доказів, обшуку, у виявленні, закріпленні й вилученні доказів, у
тому числі необхідних для встановлення обставин, які сприяли або могли сприяти
здійсненню злочину, і розробці рекомендацій з їхнього усунення. Діяльність
співробітника експертної установи у якості спеціаліста також є процесуальною,
вона регламентується ст. 1281 і 2701 КПК України [1].
Обставини, що сприяли здійсненню
злочину, не завжди мають значення для розгляду справи по суті й далеко не
завжди впливають на долю обвинувачуваного. Однак у деяких випадках ці обставини
можуть входити в предмет доказування, як обставини, що характеризують особу
обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання (ст. 64 КПК України) [1].
Тому, якщо експерт не фіксує їх у своєму висновку, це може позначитися на
повноті розслідування. Ми вважаємо, що в подібних випадках такі факти повинні
фіксуватися безпосередньо у висновку експерта, а не в повідомленні [6, с.130].
Профілактична робота
співробітника експертної установи не може обмежуватися встановленням тих
криміногенних факторів, які перебувають у причинному зв’язку з розслідуваним
злочином. Для попередження правопорушень важливі всі обставини, що мають
профілактичне значення, незалежно від того, чи сприяли вони здійсненню даного
діяння й чи могли сприяти здійсненню аналогічного або будь-якого іншого
правопорушення взагалі. У роботі з профілактики екологічних правопорушень
необхідно звертати увагу на усунення не тільки тих несприятливих умов, які є в
цей момент, але й інших недоліків, які можуть бути згодом використані
злочинцями, – інакше навіть активна й
постійна, але однобічна профілактична робота не буде встигати за формами
злочинної діяльності, що змінюються.
Профілактична діяльність в
експертних установах проводиться у двох формах процесуальній та непроцесуальній.
Процесуальна форма профілактичної
діяльності – це участь спеціаліста у слідчих діях і проведення судової експертизи.
Експертиза з встановлення обставин, що сприяють здійсненню злочинів
(правопорушень) може бути призначена спеціально, або питання профілактичного
характеру можуть бути поставлені поряд з іншими. Якщо в постанові (ухвалі) про
призначення експертизи не міститься питань профілактичного характеру, експерт,
керуючись ст.200 КПК України [1], вправі вказати на встановлені ним обставини, що мають
значення для попередження злочинів (правопорушень). Профілактичні рекомендації,
що даються експертом у даному випадку, викладаються або у висновку експерта,
або в окремому документі – повідомленні про фактичні обставини, які
сприяли (могли сприяти) здійсненню злочину (правопорушенню).
Розробка профілактичних
пропозицій у непроцесуальній формі здійснюється у вигляді таких дій:
- довідково-консультативна
діяльність;
- узагальнення й аналіз
експертної практики;
- вивчення й узагальнення
практики застосування кримінальних засобів і методів;
- участь у правовій пропаганді;
- проведення теоретичних та
експериментальних досліджень [7, с.53].
Однак, співробітник експертної
установи, виконуючи процесуальні обов’язки експерта, не має права звертатися з
профілактичними пропозиціями до будь-якого органу або особи, крім тих, які
призначили експертизу. У непроцесуальному порядку це допускається лише в
невідкладних випадках.
Пропозиції з попередження
правопорушень можуть бути висловлені не тільки окремим спеціалістом, але й
спрямовані від імені експертної установи, зокрема, у тих випадках, коли ці
пропозиції адресовані не судово-слідчим органам, а відомству, від якого
безпосередньо залежать усунення причин і умов, що сприяли здійсненню злочину.
Таким чином, коло профілактичних
завдань, розв’язуваних судовими експертами, безпосередньо пов’язане з тим, у межах
якої з форм ця діяльність здійснюється. При процесуальній формі завдання перед
експертом формулюються особою, що провадить дізнання, слідчим, судом або з
ініціативи експерта, але в рамках конкретної справи з повідомленням органу, що
призначив експертизу, у висновку або повідомленні. Завдання, рішення яких
базується на узагальненнях експертної практики, або постановці спеціальних
експериментів, здійснюються в межах непроцесуальної профілактичної діяльності.
Результати в цьому випадку повідомляються безпосередньо особі (органу), від
якого залежить вживання належних заходів попереджувального характеру [8, с.51].
Література:
1.Уголовно-процессуальный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по
состоянию на 1 апреля 2003 года) – Х.: 000 “Одиссей”. – 2003. – 288 с.
2. Закон України “Про судову експертизу” від 25
лютого 1994 р. № 4038-ХІІ, //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 28,
ст.232/ Вводиться в дію Постановою ВР №4038а ХІІ (4038а-12) від 25.02.94,
ВВР,1994, №28, ст.233/ Із змінами, внесеними згідно із Законами: №662-ІV
(662-15) від 03.04.2003, ВВР. 2003, №27, ст.209 – набуває чинності 01.08.2003
року; № 1992-ІV (1992-15) від 09.09.2004.
3. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.04 №144/5). Зареєстровано в Міністерстві юстиції 19 січня 2005 р. за № 61/10341.// Офіційний вісник України. – 2005. – № 5, С.276-284.
4. Предупреждение преступлений и судебная экспертиза / Под общ. ред. В.М.
Галкина, И.Л. Петрухина, Д.П. Поташник. – М.: Юридическая литература, 1968. –
191 с.
5. Лапин А.В. Использование специальных
познаний при расследовании экологических преступлений.//Вопросы криминалистики
и судебной экспертизы. – Минск: Беларусь, 1989. – Вып.8. – С.30-41.
6. Бордюгов Л.Г. Профилактика правонарушений в деятельности экспертных
учреждений Украины //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Зб.
наук. пр. – Донецьк: РВВ ДІВС МВС України. – 1998. – Вип. 2. – С. 129-133.
7. Клименко Н.І., Комісарова Н.А.
Експертна профілактика // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб./ДНДЕКЦ МВС
України; КНУВС; Редкол.: Є.М. Моісеєв (голова. ред.) та ін. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2007. –
№ 1(7).
– С.51-56.
8. Фридман И.Я. О круге профилактических задач, решаемых
в судебно-экспертных учреждениях // Криминалистика и судебная экспертиза:
Респ. межвед. науч-метод. сб. – К.: «Лыбидь», 1991. – Вып. 43. – С. 50-54.