Психологія та соціологія
7.Загальна психологія
Грисенко Н.В.,
Рудишина О.В.
Особистісні фактори прагнення до сектантства
Дніпропетровський
національний університет
За останні роки в України з’явилось багато релігійних груп, сект, що
відмовляють оберненим в свою віру в праві залишатися незалежною особистістю. Ці
секти пригнічують емоційно-вольову сферу своїх прихильників і тримають під
абсолютним, жорстоким контролем їх думки, почуття, зупиняють особистісне
зростання людей, що веде до деградації нації в цілому [3].
Поняття «секта» позначає релігійну групу, яка має
власний, індивідуальний світогляд, що виводиться з учення якоїсь великої світової
релігії, проте не тотожна з ними [5]. Сьогодні в Україні діють більше 1 тисячі
осередків нових і нетрадиційних культів, переважна більшість яких є
тоталітарними. Але станом на 1992-й рік, діяло всього 79 таких осередків, що
говорить про надзвичайно швидке зростання подібних рухів [4].
В більшості випадків «вербування» в тоталітарну секту відбувається на
добровільній основі і лягає на ґрунт, вже підготовлений попереднім життям
потенційної жертви. У майбутньої жертви складається специфічний характер
відносин з тими, хто оточують і світом в цілому, є певні особистісні
особливості, завдяки яким їх власник може потрапити під вплив тоталітарної
секти [5]. Це перш за все:
·
низька самооцінка з постійною, часто
агресивною готовністю до захисту свого неповноцінного Я;
·
переживання соціальної несправедливості
з схильністю проектувати причини своїх життєвих невдач на близьке оточення або
суспільство в цілому;
·
соціальна ізольованість і відчуженість,
відчуття знаходження на узбіччі суспільства і втрати життєвої перспективи;
·
сильна (як правило, не задоволена)
потреба в приєднанні або приналежності до значущої групи [3].
Люди прагнуть до сект, бо як
індивідуальності вони намагаються зберегти і зміцнити власне «Я» і досягають
цього, оскільки група дає їм почуття прийняття. Вони стають помітними для
інших, а часом у межах цієї групи стають і важливими для них. Члени групи
посідають певні позиції в групових структурах, виконують різні ролі, які дають
їм почуття сатисфакції та реалізації. З іншого боку, люди, як соціальні істоти,
через участь у групі прагнуть звільнитися від почуття самотності [2,5].
Можна виділити наступні основні групи ризику, у
кожної з яких будуть свої мотиви згоди на вербування.
1. Люди, що гостро переживають глибоку особисту
драму (невдача в особистому житті, смерть близької людини, розлучення, втрата
роботи та ін.
2. Люди, що вважають, що їх прагнення до
самовдосконалення, духовного розвитку і вищих цілей залишилося непотрібним і
неоціненим в звичному соціальному оточенні.
3. Люди, «зациклені» на темах містики, езотеріки,
окультизму.
4. Люди з комплексом патологічного альтруїзму.
5. Ідеалістично настроєні підлітки, хлопці і
дівчата, а також «правдолюби», схильні до інфантильної поведінки в будь-якому
віці.
6. Люди з гостро незадоволеною потребою в
самоствердженні і соціальному визнанні, але при цьому не сформували цінністно-смислових
орієнтирів свого життя.
7. Люди, які заплуталися в наслідках своїх рішень,
психологічно втомилися від необхідності щось самостійно вибирати і не хочуть
нести відповідальність за свій вибір. [3,6].
Таким чином, у осіб, що входять в кожну з груп, що
поповнюють подібні секти, виявляється істотний дефіцит або в психічному, або у
фізичному здоров'ї. Це заважає їм знайти визнання і тепло людського
спілкування. Психічна напруга, яка виникла, глибинний конфлікт провокує
включення системи психологічного захисту, спонукаючого змінити свою поведінку і
її трактування [1].
Досліджень особистісних факторів прагнення до
сектантства на даний час дуже мало. Автори, що займалися цією проблемою (серед
яких Грановська Р.М., Лобазова О.Ф., Пронін І.П., Рачкова В. та інші),
досліджували лише окремі сфери особистості, не беручи до уваги особистісні
характеристики в цілому, психологічне благополуччя та самоставлення людей, які
вступають до сект.
Метою нашого дослідження було дослідити особистісні фактори прагнення до
сектантства, а також порівняти особистісні характеристики людей, які щойно
вступили до сект (до 3-х місяців), які перебувають у сектах деякий час (більше
5-ти років) і тих, які б ніколи не вступили до сект. Згідно з метою нашого
дослідження нами були використані наступні методики: методика «Шкали
психологічного благополуччя» (Carol Ryff), методика дослідження афіліації (А. Маграбанян), методика
дослідження самоставлення (С. Пантелєєв).
Гіпотезою нашого дослідження було припущення, що: людям, які нещодавно вступили до сект, властиві видиме прагнення
належати до значимої групи, низький рівень психологічного благополуччя та
низький рівень самоставлення. Отриманні результати свідчать про те, що такі
люди мають низькі рівні самоповаги, автономії, екологічної майстерності,
самоприйняття, а також не мають мети у житті та особистісного зростання. Низькі
показники за шкалою «автономія» говорять про те, що люди нездатні протистояти
соціальному тиску, нездатні самостійно приймати важливі рішення та залежать від
оцінок та суджень інших людей. Низькі показники за «екологічною майстерністю»
свідчать про те, що ці люди не вміють використовувати можливості зовнішнього
світу, відчувають себе нездатними покращити оточуючий світ. Низькі показники за
шкалою «самоприйняття» говорять про відсутність у людини позитивного ставлення
до себе, про нездатність прийняти себе многогранною особистістю як с
позитивними, так і с негативними рисами, прийняти своє минуле життя. У людей, які перебувають у секті більше 5
років у рівній мірі виражені прагнення до афіліації та страх відчуження, у
них середній рівень психологічного благополуччя та середній рівень
самоставлення. Такі люди мають високі показники за шкалами «самоприхильність»
та «самоприйняття», що говорить про те, що вони задоволені собою та не прагнуть
щось міняти у своєму житті. Але при цьому вони мають високі показники за
шкалами «самозвинувачення» та «внутрішньої конфліктності», можливо за обрання
більш «легкого шляху» самоствердження. Вони мають більш низький рівень
екологічної майстерності та відсутність мети у житті й особистісного зростання
в порівнянні з людьми поза сектами. Людям поза сектами, які не прагнуть до
вступу, властиві видимий страх відчуження, високий рівень психологічного
благополуччя та високий рівень самоставлення. Вони мають високі показники за
шкалами самоповаги та аутосимпатії, та низькі за шкалами самоприниження, що
говорить про те, що вони в достатній мірі задоволені власним життям. Також такі
люди в більшості мають чітку мету в житті та прагнення до особистісного
зростання.
Можна сказати, що люди які вступають до сект, на перших етапах дійсно мають
низьку самооцінку, невпевненість у власних силах та сильну потребу у
приналежності до групи. Вступ до секти дарує їм ілюзію, що все добре в їх
житті. В них зростає самооцінка та впевненість, але не за рахунок власних
зусиль, а за рахунок миттєвої уваги та поваги з боку групи. І виникає почуття
задоволеності власною позицією у житті, власна мета життя заміщуються метою
групи, знижується прагнення до особистісного зростання, та віра в те, що вони
самостійно на щось здатні. На відміну від людей, які не прагнуть до вступу в
секти, які мають достатньо високий рівень самоповаги та симпатії і прагнуть за
рахунок власних зусиль змінити власне життя на краще.
Література:
1.
Грановская Р.М. Психология веры. – СПб.: Изд-во «Речь», 2004. – 576с.
2.
Овчаров А.А., Мегель В.В. Типологические аспекты личности и их роль в
культовых движениях. // Соционика, ментология и психология личности. – 2005. -
№ 4 – с. 60-62.
3.
Олейник И.В., Соснин В.А. Тоталитарная секта: как противостоять ее
влиянию. – М.: Генезис, 2005. – 79с.
4.
Пелешко В.А. Неототалитаризм – угроза для общества. Соционические и
социально-психологические аспекты. // Соционика, ментология и психология
личности. – 2005. - № 6 – с. 69-71.
5.
Слівак Я. Релігійна група і нові
релігійні рухи (секти). – Соціальна психологія. – 2005. - № 1. – с. 96-106.