Психология: Психолого-воспитательные

проблемы развития личности в

современных условиях.

Ячміньова Н. О., Жоголєва М. В.

Дніпропетровський національний університет

Розвиток міжособистісної толерантності в старших підлітків.

Останнім часом в нашій країні проблемі толерантності приділяється багато уваги. Проводяться конференції, видаються книги і брошури, реалізуються спеціальні програми, так або інакше піднімають питання про формування толерантності. Це обумовлено соціальною напруженістю в суспільстві, міжетнічними конфліктами та зростанням національного екстремізму.

Поняття «толерантності» хоча і ототожнюється багатьма дослідниками з поняттям «терпіння», має яскравішу активну спрямованість. Толерантность є не тільки етична характеристика окремої людини, але і специфічна технологія взаємодії людей, така технологія, яка забезпечує досягнення цілей через урівноваження інтересів, переконання сторін, що співробітничають, в необхідності пошуку взаємоприйнятного рішення.

Наукова актуальність роботи пов’язана з тим, що у нашій країні існує 2 тенденції: з одного боку – підвищення рівню злочинності, наркоманіїї серед підлітків; з іншого – з’являєтся величезна кількість вітчизняних та закордонних з позитивної психології.

Мета виховання толерантності - виховання в підростаючому поколінні потреби і готовності до конструктивної взаємодії з людьми і групами людей незалежно від їх національної, соціальної, релігійної приналежності, поглядів, світогляду і поведінки.

Практична актуальність: не дивлячись на широкий круг проблем, розглянутих різними авторами для повнішого і глибшого розуміння толерантності в сучасному суспільстві, як і раніше не до кінця дослідженим є питання про міжособистісну толерантність в підлітковому віці – періоді, коли діти найбільш активні до сприйняття упроваджуваних суспільством позитивних і негативних нашарувань. Витікає проблема, як найефективніше організувати процес формування міжособової толерантності у підлітків. Новизна даного дослідження також полягає в тому, що в Україні здійснено декілька програм по розвитку толерантності, але вони є більш теоретичними (у формі лекцій та дискусій). В цій роботі було здійснено аналіз існуючих вітчізняних та закордонних тренінгів та на їх основі створено корекційну програму саме для старших підлітків, яка спирається більш на практичну проработку навичок толерантної поведінки. Специфіка роботи у тому, що вибірка досліджуваних – підлітки-сироти. Толерантність до інших починається із толерантності до себе. Для підлітків-сиріт це особливо болюче й складне питання. З одного боку, вони намагаються змусити себе й інших повірити, що є гідними того ж життя, що й діти з повних сімей. З іншого – втрачають віру у себе, бо знають: їх покинули найрідніші люди. У 13-15 років вони залишаються без ресурсів для побулови щасливого майбутнього. Але цим ресурсом може стати знання про свої можливості та закони дії позитивної психології. Для цоьго і був створений тренінг міжособистісної толерантності, пізнання себе через інших та інших через себе.

До того ж підлітки – учасники тренінгу залучені до формування занять (мають можливість вибору виду діяльності, що значно покращує засвоєння наданого матеріалу). На даний момент існує необхідність учити підлітків свідомому ослабленню реагування на несприятливі чинники, знижуючи чутливість до їх дії. Тобто свідомо формувати толерантність старших підлітків в процесі тренінгу.

Дана теза стала основою для формування гіпотези цього дослідження: в результаті проведення тренінгу толерантності формується тенденція до підвищення та вирівнювання окремих параметрів в загальній структурі толерантності. Як мета даної виступає формування толерантної поведінки в групі старших підлітків.

Для досягнення поставлених завдань був розроблений тренінг толерантності для старших підлітків. Даний тренінг був створений на основі тренінгу толерантної поведінки, розробленого Л.А.Шайгерової, О.Д.Шарової з метою формування у старших підлітків толерантної поведінки, а також з використанням тренінгу емоційної зрілості для підлітків, створеного Т.П.Рєпновою.Програми частково змінені і доповнені виходячи з інди відуально-психологічних особливостей старших підлітків-вихованців дитячого будинку.

Вибірка досліджуваних: 30 старшіх підліктів-вихованців дитячого будинку «Світанок», яких було розподілено на дві групи – експериментальну та контрольну. Було підтверджено гіпотезу про то, що проведення тренінгу толерантності сприяє вирівнюванню деяких елементів в структурі толерантності, підвищення її рівню в цілому.

Анкетування контольної та експериментальної груп показало, що зміни в рівні розвитку міжособистісної толерантності пов’язані саме із впливом тренінгової програми, а не з якимись спонтанними впливами, не маючими відношення до проведеного тренінгу.

У контрольній групі рівень розвитку міжособової толерантності залишився саме таким, яким був на першому етапі дослідження. Такий рівень в більшості з підлітків має назву Нульовий рівень (нейтрально-конфліктний). Досліджувані в експериментальній групі вияили 2 рівня розвитку толерантності:

1) Низький (вимогливий) рівень первинної соціалізації (визнання можливих відносин).

2) Середній (статусний) рівень. До нього належать 9 підлітків з експериментальної групи.

Головна мета психології підлітка — формування більш високого рівня самосвідомості, розуміння своїх індивідуальних якостей, самооцінки. Толерантність як особова освіта має в цьому випадку спрямованість на самого себе. У розвитку розуміння підлітком навколишньої дійсності об'єктом глибокого розуміння стає людина, її внутрішній світ.

На розвиток толерантності старшого підлітка впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники. Ті внутрішні чинники, які стримують розвиток толерантності (знервованість, риси темпераменту, негативні форми самоствердження) долаються самим же підлітком, але важлива й організація виховного процесу. До чинників, сприяючих саморозвитку толерантності, можна віднести зростання свідомості сприйняття, формування світогляду, розширення кругозору, розвиток самосвідомості. Як вже було відзначино, важлива роль середовища, в якому відбувається розвиток толерантності. Виявленню стимулюючих впливів середовища, тобто зовнішніх умов становлення толерантності старшого підлітка і присвячене дане дослідження — діагностичний експеримент і аналіз його результатів.

Створена тренінгова програма розвитку міжособистісної толерантності виявилася ефективною для підвищення рівня міжособистісможе застосовуватись також у середніх навчальних закладах і проводитись шкільними психологами. На основі проведення теоретичнох та практичної роботи було зроблено такі висновки:

1. На тлі наростаючої нетерпимості і конфліктності, що виникає унаслідок культурних відмінностей, соціально-економічної нестабільності в країні, з'являється необхідність формування толерантності стосовно до інших культур, національних груп, інших поглядів і поведінки людей;

2. Толерантність можна формувати в ході проведення тренінгу міжособової толерантності і при створенні відповідних умов;

3. Підлітковий вік характеризується емоційною нестабільністю, спалахами, що виникають в результаті фізіологічних змін в організмі; що говорить про необхідність формування основ толерантності у підлітків.

Тренінг міжособової толерантності можна проводити як в повному варіанті, так і у вигляді окремих занять або вправ, які допоможуть у формуванні адекватної самооцінки, розвитку емпатії, співпереживання, об'єднанні групи.