«Психологія і соціологія»

2. Форми роботи психолога-практика

Самошкіна Л. М., Чабан С.

Дніпропетровський національний університет

Зв'язок мотивації психолога-практика

з вибором області професійної діяльності

Мотиваційними чинниками, які можуть зумовлювати вибір професії психолога-практика найчастіше виявляються: мотив елітарності та престижності, мотив допомоги собі, допомоги іншим, мотив влади, мотив самореалізації.

На сьогоднішній день психологічна практика – це дуже неоднорідне професійне поле, де є такі напрямки як допомога людині, організаційна та політична психологія. Тому цікавим є з’ясовування, які саме особливості мотиваційної сфери психолога будуть пов’язані з вибором певної сфери професійної діяльності. Саме це стало предметом дослідження, результати якого висвітлюються.

Особистість і її складові, включаючи і мотиваційні особливості, дуже тісно пов’язані з процесом професіоналізації та є своєрідним психологічним ресурсом, що забезпечує її успішність. Специфіка ментальності психолога полягає, зокрема, в: системі установок на сприйняття інших, самосприйняття та глибинну рефлексію; системі знань, що забезпечує формування уявлень про себе та світ, в якому мають місце психічні процеси та стани; розвитку психокомунікаційної культури; узагальненні соціально-психологічного досвіду; особливій формі переживання себе як універсально мудрої істоти. Особливий суб’єкт - суб’єктний характер взаємодії з іншими людьми пред’являє значні вимоги до психолога, серед яких найбільше значення має діалогічність.

Модель особистості психолога-практика за Н. В. Чепелєвою складається з декількох підструктур, зокрема мотиваційно-цільовій, яка передбачає насамперед наявність позитивної мотивації до професійної діяльності.

В дослідженні було використано комплекс з 5 стандартизованих психодіагностичних опитувальників для виявлення мотиваційних особливостей (анкету професійної спрямованості Смейкал-Кучера, тест мотивації досягнення Мехрабяна, опитувальник афіліації Мехрабяна, методику „Діагностика мотиваційної структури особистості” Мільмана, самоактулізаціоний тест) та авторської анкети для виявлення сфери діяльності, у якій респондент планує працювати та усвідомлених причин цього вибору.

На етапі обробки даних застосовано факторний аналіз методом головних компонент для авторської анкети та дисперсійний аналіз за Фішером і за Краскелом-Уолесом для порівняння рівня вираженості мотиваційних особливостей в групах з вибором різних сфер професійної діяльності.

У дослідженні взяли участь 50 студентів 4-5 курсів факультету психології ДНУ, які навчаються за спеціалізацією „Психологія” та „Психологія” з поглибленим вивченням англійської мови: 18 досліджуваних – студенти вечірньої форми навчання, 32 – денної.

Аналіз професійних планів респондентів дозволів сформувати 3 основні групи: 25 досліджуваних планують працювати в сфері надання психологічної допомоги, 15 досліджуваних надають перевагу організаційній психології, 10 досліджуваних не мають планів працювати психологами взагалі.

Факторний аналіз відповідей досліджуваних про причини вибору певної сфери діяльності дозволяє говорити про три основних фактори: «Самореалізація», «Допомога собі», «Престижність». Порівняння середніх значень за факторами в групах респондентів за допомогою t-критерію Стьюдента свідчить, що в групі надання допомоги вищий ніж в інших рівень мотиву самореалізації.

Порівняння результатів трьох груп за 28-ма мотиваційними особливостями показало, що по 10-ти з них отримані статистично достовірні відмінності, що дає можливість стверджувати, що саме вони зумовлюють вибір сфери професійної діяльності у психологів.

Результати дисперсійного аналізу за показниками опитувальників оформлено у вигляді мотиваційних портретів по групах респондентів.

Психолог, що обирає сферою своєї професійної діяльності надання психологічної допомоги, націлений на досягнення успіху, має високий рівень творчої активності, гнучкості поведінки, спонтанності та креативності.

Для нього дуже значимі мотиви соціальної корисності та самореалізації. Спрямованість на справу відображує зацікавленість в виконанні своєї роботи якнайкраще.

Водночас, має місце низький рівень спрямованості на себе та страху неприйняття, що дозволяє зробити припущення про те, що його особистість позбавлена непродуктивних механізмів психологічного захисту. А продуктивні, напевно, перебувають у зоні усвідомлення, тобто під контролем.

Таким чином, це – гармонійна людина, якій притаманні особливості особистості, що самоактуалізується.

Психолог, що обирає організаційну та політичну психологію, має низький рівень спрямованості на справу, творчої активності, спонтанності та креативності.

Високий рівень спрямованості на себе, а також страху неприйняття в сукупності з низьким рівнем гнучкості поведінки (що може вказувати на зниження адаптації), вважаємо, можна пояснити роботою своєрідного захисного механізму.

Цілком закономірно, що він обирає саме цю сферу професійної діяльності: по-перше, менш навантажену емоційними контактами та емоційною взаємодією (що може визивати у нього певний дискомфорт та тривогу); по-друге, з вираженим маніпулятивним акцентом, який усвідомлюване чи неусвідомлюване обирає засобом контролю та компенсації свого страху.

Саме ця сфера поєднує достатньо високий рівень соціальної корисності з можливістю забезпечення власних матеріальних потреб, тому що добре і стабільно оплачується.

Психолог, що обирає областю своєї професійної діяльності непсихологічну сферу, спрямован на справу та має високий рівень гнучкості поведінки. Це характерно для практичної людини, яку, скоріш за все, можна зустріти в сфері малого бізнесу. Чим, до речі, і можна пояснити низький рівень соціальної корисності.

Треба мати на увазі, що такій людині складно бути успішною в якості керівника, так як вона має низький рівень мотиву досягнення успіху. Напроти, в якості підлеглого працівника вона може ефективно співпрацювати з іншими для досягнення спільної мети (тут їй стане в нагоді відсутність стремління до змагань, середній рівень творчої активності, спонтанності та креативності).

Таким чином, вибір сфери професійної психологічній діяльності є тісно пов’язаним з загальними мотиваційними особливостями людини: певна мотиваційна гармонійність та спрямованість на самоактуалізацію притаманні психологам, які обирають професійній сферою надання допомоги; психологи, що обирають організаційну та політичну психологію, поєднують спрямованість на себе, соціальний інтерес та страх неприйняття; психологи, що планують працювати у непсихологічній сфері, спрямовані на справу, мають високий рівень гнучкості поведінки, але низький рівень мотиву досягнення успіху.

Отримані результати можна використовувати при розробці системи профорієнтаційного консультування для студентів-психологів при виборі спеціалізації.

Подальшою розробкою цього напряму можуть бути дослідження інших особистісних детермінант вибору професійної сфери, виявлення зв’язку між індивідуально психологічними властивостями психолога та його успішністю в тій чи іншій сфері діяльності.