Фізична культура та спорт / 2

Ізмайлова Н.І., Павленко Є.Є.

Національний фармацевтичний університет м. Харків

Професійно- прикладна фізична підготовка студентів фармацевтичного вузу

Бурхливий розвиток науки і техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, впровадження в усі галузі народного господарства і промисловості комп’ютерної техніки привели до виникнення цілого ряду нових професій, діяльність фахівців у яких пов’язана з високою психічною і фізичною напруженістю. Багато з цих професій вимагають значного ризику, високого емоційного, вольового напруження, відповідальності. Тому суспільна функція фізичного виховання та його основна мета полягають у вихованні всебічнорозвиненої особистості, підготовленої до трудової діяльності. Відповідно до цієї мети сформульовано завдання фізичного виховання в ВНЗ: гармонійний розвиток форм і функцій організму студентів, спрямованний на всебічне вдосконалення розумових та фізичних якостей, зміцнення здоровя, забезпечення їх творчого довголіття, формування та набуття життєво важливих рухових умінь, навичок та спеціальних знань, виховання вольових якостей особистості, сприяння розвитку інтелекту. Студент, який потрапляє до вищого закладу освіти, вже зробив свій власний вибір професії, він вчиться за фахом і в майбутньому стане спеціалістом з обраної галузі. Однак спостереження свідчать – щоб стати справжнім фахівцем, необхідно підтримувати протягом всього часу навчання почуття захоплення не тільки обраною спеціальністю, а і зміцненням свого стану здоров’я, розвитком фізичних, морально-вольових якостей. Набуті знання, вміння, навички з предмету „Фізичне виховання” допоможуть студентам у майбутній трудовій діяльності.

Що ж таке професійно-прикладна фізична підготовка – (ППФП)? Це спеціальний педагогічний процес зі спрямованим використанням форм, засобів і методів фізичного виховання, в сукупності вони забезпечують розвиток та удосконалення функціональних і рухових можливостей людини, які є необхідними в конкретних видах трудової діяльності.

Досвід свідчить про позитивний вплив занять фізичною культурою на організм людини. Люди, які систематично займаються фізичними вправами, меньш хворіють, швидше адаптуються до виробничих умов, вони більш цілеспрямовані, наполегливі в досягненні поставленої мети. Вони можуть успішно освоїти професію й удосконалюватися в ній, але за умови, що фізичні якості, розвинуті в процесі занять фізичними вправами та спортом, збігаються з професійно важливими, тобто фізичними якостями, які є найбільш характерними для освоєння конкретної спеціальності. Відомо, що в процесі праці розвиваються й удосконалюються якості і навички, які і характеризують рівень професійної майстерності робітника. Виникає питання: для чого ж тоді заняття фізичною культурою, та ще з професійною спрямованістю, якщо праця сама удосконалює необхідні фізичні якості, навички і функції організму? Це так, але проходить не один рік, перш ніж ці якості розвинуться в процесі праці. Часто буває і так: на етапі адаптації до роботи через недостатню фізичну підготовленість молоді люди розчаровуються в обраній професії, не витримують темпу роботи, одержують травми, каліцтва.

Сучасне виробництво вимагає підвищення якості підготовки фахівців до конкретних видів трудової діяльності. Звідси виникає необхідність у профілюванні фізичного виховання з урахуванням вимог обраної професії. Подібний підхід давно розроблений при підготовці висококваліфікованих спортсменів, де на базі загальної фізичної підготовленості цілеспрямовано розвиваються фізичні якості і рухові навички, необхідні для виконання конкретних дій, характерних для обраного виду спорту. Так, гімнастам необхідні сила рук і плечового пояса, вестибулярна стійкість, здатність орієнтуватися у просторі і т.д. А, наприклад, у стрибуна у висоту ці якості не є провідними, і при його підготовці необхідно звернути увагу на швидкісно-силові якості і координацію. Подібну аналогію можна провести і на прикладі освоєння різних професій.

Будь-яка фізична діяльність людини в побуті, на виробництві, у спорті вимагає визначного рівня розвитку фізичних якостей. Чим він вище, тим краще працездатність організму і вище продуктивність праці при одночасно менших витратах енергії.

Головна мета професійно-прикладної фізичної підготовки – різнобічна фізична підготовленість людей, швидке й ефективне оволодіння ними, своєю професією, потрібними трудовими навичками і діями. Чим багатогранніше буде фізична підготовленість людей, чим більшим числом рухових навичок вони опанують, тим легше буде досягнута ця мета.

Визначення вимог до спеціалістів сучасної фармацевтичної галузі, можливостей їх реалізації в процесі фізичного виховання дозволяє сформулювати спрямованість, мету, задачі і критерії ефективності ППФП студентів Національного Фармацевтичного Університету.

Мета ППФП студентів Національного Фармацевтичного Університету: сприяння освоєнню конкретної професії провізора, інженера-технолога, інженера-біотехнолога, досягненню ними необхідного рівня професійної дієздатності і психофізичної готовності до високопродуктивної праці. Ця мета випливає з потреб соціального виробництва у фахівців, здатних плідно трудитися в умовах науково-технічного прогресу, який ускладнюється.

В процесі фізичного виховання майбутніх провізорів та інженерів повинні вирішуватися такі професійно-прикладні задачі:

1) виховання соціальної активності особливості, глибокого інтересу до професії, фізичної культури, виховання моральних якостей людини, сумлінності в праці, колективізму і товариської взаємодопомоги, чесності, гуманного відношення і поваги до людей;

2) розвиток навичок і вмінь різних сприянь, швидкого запам’ятовування, оперативного мислення, виразної мови, раціональних рухів, вміння спостерігати, педагогічних, організаторських навичок і здібностей, формування знань, вмінь, навичок використання в прикладних цілях фізичної культури і спорту;

3) забезпечення високого рівня професійної працездатності, інтенсивної розумової роботи, функціонування центральної нервової, серцево-судинної і дихальної, м’язової систем, систем терморегуляції, удосконалення зорового, слухового сприйняття, колективними та індивідуальними прийомами підтримки необхідного рівня працездатності в процесі трудової діяльності;

4) зміцнення здоров’я, профілактика можливих захворювань, і перш за все, захворювань серцево-судинної і нервової систем.

Робота провізора характеризується змушеним робочим положенням з нахилом тулуба і голови; фіксацією грудної клітини, точною координацією рухів рук, а також тривалою зосередженою увагою, щоб правильно оцінити точність і якість виконаної роботи.

Конвеєр як прогресивний метод роботи використовується в хімічній промисловості. Конвеєрно-потокові форми організації виробництва характеризуються монотонністю роботи; одноманітністю робочих поз і рухів; визначеною послідовністю виконання робочих операцій і строгою безперервністю роботи. Велика частина робочого часу (80-85%) приділяється виконанню робочих операцій і 15-20% - на мікро паузи. Основні рухові дії виконуються в положенні сидячи з нахилом голови і тулуба на 12-15˚ від вихідного рівня; здійснюються точні рухи пальців рук під контролем зору з великим навантаженням на функцію уваги.

Відпуск лікарських препаратів в аптеці, в якій на протязі робочої зміни провізора-інформатора обслуговується велика кількість покупців, здійснюється у вертикальному положенні, що може стати причиною порушення постави, сплощення стопи, погіршення кровообігу, особливо в нижніх кінцівках.

Професійно-прикладна підготовка фармацевтів повинна сприяти розвитку сили м’язів плечового пояса, тулубу, стопи; удосконаленню рівноваги у вертикальному положенні, розвитку координації рухів, витривалості, точності і швидкості рухів, статичної і динамічної витривалості м’язів пальців і кистей рук, точності і швидкості реакції.

Отже, за допомогою засобів ППФП виховуються й удосконалюються психічні і вольові якості, здобуваються знання й вміння в області виробничої і фізичної культури, розвиваються різні професійно важливі сенсорні, розумові, рухові й організаторські навички, забезпечується високий рівень функціонування і надійності всіх основних органів, систем, психічних процесів людського організму.

Впровадження ППФП у практику фізичного виховання студентів Національного Фармацевтичного Університету створює передумови для скорочення термінів професійної адаптації, підвищення професійної майстерності, досягнення високої професійної працездатності і продуктивної праці. ППФП ефективно сприяє зміцненню здоров’я, підвищенню стійкості до захворювань, зниженню травматизму. Праця спеціаліста, який систематично займається ППФП, більш кваліфікована, продуктивна, економічна.