Рассулова Н.В., Земелєва Т.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА

У ринкових умовах господарювання питанням обліку витрат і калькулювання собівартості продукції потрібно приділяти більше уваги, оскільки ефективність діяльності багато в чому залежить від зниження витрат на одиницю продукції при збереженні та підвищенні її якості. Конкурентна можливість продукції товаровиробників залежить не лише від ступеня її відповідності споживчому попиту і якості, але й від величини продажної ціни в складі якої значну частину складає собівартість. Метою даної роботи є розкриття основних можливих напрямків вдосконалення обліку процесу виробництва.

Результати досліджень процесу виробництва в Україні та за кордоном викладені в наукових працях І. Бєлоусової, З. Гуцайлюка, В. Сопко, С.Голова, М. Чумаченько, Л. Триньки, К. Друрі, Ч. Хорнгрена та інших.

Прибутковість підприємств, зниження собівартості визначається рівнем управління витратами, що забезпечується шляхом запровадження раціональної системи управлінського обліку. Однак управлінський облік на промислових підприємствах України формується без централізованого контролю і має певні недоліки [1]. В даний час підсумки, які характеризують процеси основної діяльності, для поточного оперативного управління не використовуються, що є суттєвим недоліком: практично відсутні контроль виробничих процесів та оперативне управління ним.

Для усунення цього суттєвого недоліку необхідно пристосувати бухгалтерські регістри для отримання проміжної інформації за показниками, необхідними для оперативного контролю витрат, управління ними і виробничим процесом у цілому та застосувати спрощену класифікацію витрат на виробництво. Наприклад, класифікувати витрати технологічних матеріалів, витрати на оплату праці робітникам основного виробництва з відрахуваннями на соціальні заходи та витрати на засоби праці.

В сучасних умовах подальше нарощування обсягів виробництва та підвищення його ефективності можливе тільки шляхом інтенсифікації. Практично в усіх галузях промисловості важливе значення має вирішення проблеми поліпшення якісних характеристик матеріальних ресурсів, що використовуються, їх комплексної переробки, оскільки зниження рівня матеріальних витрат в цілому по промисловості на 1% призводить до зниження загальних витрат виробництва більш як на 0,7%.

З метою економії обігових коштів, прискорення їх обігу необхідно скоротити тривалість виробничого циклу, що може досягтися підприємством шляхом зменшення робочого періоду і перерв у виробничому процесі. Основними напрямками зниження собівартості продукції, а значить і витрат є ріст продуктивності праці та економія засобів на основі прискорення науково-технічного прогресу [3].

Одним із основних шляхів інтенсифікації виробництва є комплексна переробка матеріальних ресурсів, включаючи повне використання всіх відходів, які при цьому отримують. Бухгалтерський облік виробничих відходів не повинен обмежуватись тільки їх оприбуткуванням з виробництва. Важливою управлінською інформацією при цьому є дані про наявність відходів в місцях зберігання. Бухгалтерія мала б формувати інформацію про величину та вартість відходів за їх видами, видами продукції або матеріалами, з яких вони одержані, місцями виникнення та й взагалі – про їх рух. Щодо останнього, то очевидно, що для цього потрібний додатковий регістр для їх аналітичного обліку.

Також для поліпшення процесу управління відходами необхідно запровадити окремий синтетичний рахунок, який можна було б назвати „Відходи виробництва”. За його дебетом мали б відображатись надходження відходів з виробництва чи з інших джерел, а за кредитом – подальше використання. До цього рахунку також запропоновано відкрити два субрахунки: 1 „Відходи виробництва”, 2 „Відходи споживання”. Отже, кожний субрахунок відображатиме особливості утворення та використання відходів за видами та однорідними джерелами їх формування. На думку З. Гуцайлюка такий рахунок можна було ввести додатково у класі 2 „Запаси” діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку [2].

Крім того, з метою прискорення здачі продукції у складальні цехи, спрощення порядку її оформлення можна порекомендувати підприємствам застосовувати прилади для автоматичного підрахунку кількості зданих виробів, а також тари.

Отже, в даний час головною проблемою для економіки будь-якого підприємства залишається проблема функціонування в режимі стабільного розвитку, що вимагає прийняття ефективних управлінських рішень щодо розподілу витрат на виробництво і системи обліку. Точний облік і правильне віднесення витрат гарантують підприємству в умовах сучасного виробництва прибутковість, а його працівникам — соціальну захищеність.

Список використаної літератури:

1. Білоусова І. Роль управлінського обліку в підвищенні ефективності виробництва//Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. - №4. – С.44-47.

2. Гуцайлюк З. Облік виробничих відходів: проблеми методики та організації// Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. – №3. – С.9-12.

3. Тринька Л. Виробництво без витрат: реалії вітчизняного обліку або яку собівартість ми визначаємо//Бухгалтерський облік і аудит. – 2004. - №11. – С.32-37.