Економічні науки /4.Інвестиційна діяльність та фондові ринки.
Аспірантка Клепка В.С.
Київський Національний Економічний Університет ім.Вадима Гетьман, Україна
Значення сек’юритизації
Процес сек’юритизації багато в чому нагадує випуск
єврооблігацій. Головна відмінність полягає в більш структурованому забезпеченні
позики і відповідно, як правило, в більшій надійності інструмента.
В умовах сек’юритизації
стандартних позик спонсоруючий банк або інший емітент формує спеціальну
компанію, створену під сек’юритизацію (SPV), яку зазвичай називають
сек’юризатизаційним кондуїтом. Цей
кондуїт придбає права на позики від спонсора операції (під позикою ми розуміємо
право вимоги по кредитному зобов’язанню) або від інших, або, можливо, навіть
надає позики безпосередньо, і оплачує придбання позик за рахунок випуску нових
боргових зобов’язань, забезпечених активами в формі отриманого права на
кредитне зобов’язання. Емітовані
боргові зобов’язання будуть мати різні кредитні рейтинги та строк обернення, в
залежності від типу кредитного забезпечення (чи то іпотечні кредити, чи
незабезпечені кредити на споживання).
Більшість сек’юритизиваних таким чином активів розміщується
серед публічних інвесторів (в першу чергу державних і квазідержавних), які
мають жорсткі вимоги щодо інвестиціного рейтингу інструментів. Тому, процес
сек’юритизації позики і створення забезпеченої облігації наприклад, має на меті
перерозподіл кредитних ризиків і підвищення кредитної якості активів.
І хоча мотивація щодо створення облігацій, забезпечених борговими зобов’язаннями може бути
різною, сек’юритизація позик дозволяє збільшити гнучкість портфелів активів таких емітентів і одночасно зменшити вимоги щодо
адекватності капіталу.
Емітенти отримують суттєві переваги від сек’юритизації активів.
З економічної точки зору, головним мотивом сек’юритизації
стало уможливлення процесу конвертації неліквідних активів в боргові
зобов’язання, які можуть обертатися на вторинному ринку. Сек’юритизація таким
чином дозволяє уникнути надмірного обтяження активами, під які необхідно
формувати резерви, передаючи частину тягаря від компанії-емітента, яка таким
чином регулює співвідношення між внутрішніми принципами оцінки ризику та
нормативними з боку регулятора, до інституційниї та індивідуальних інвесторів.
Таким чином cек’юритизація дозволяє:
· Стримати надмірне
розростання валюти балансу та зменшити обсяги необхідного регулятивного
капіталу ( завдяки фактичного виводу активів, через випуск цівних паперів, з
балансу компанії)
· Вивільнити капітал за
рахунок зменшення обсягів резервування (тому що зменшується значення так званих
активів під ризиком)
В більшості випадків компанії балансують між двома
вищезгаданими привілеями від сек’юритизації, під час формування стратегії та
механізму - традиційного або
синтетичного – виходячи з того, що компанії розглядають сек’юритизацію як метод
запобігання надмірному роздуванню активів під ризиком.
Багато емітентів виводять активи по-за баланс, використовуючи
механізм SPV
(цільова компанія) – тобто фактично створючи окрему юридичну особу, що дозволяє
їм вигідно використовувати існуючі недосконалості в нормативній базі – це
традиційний механізм. Проте, навіть проста
трансформація ризиків, притаманних активам, шляхом операцій з деривативами
(синтетична трансакція), дозволяє емітенту залучити ресурси під невеликий
процент, одночасно визволяючи власний капітал та утримуючи клієнтську базу.
Зниження
вартість ресурсів: завдяки сек’юритизаці, компанія, яка має рейтинг ВВ, але
грошовий потік якої може бути оцінений як ААА, може залучити грошові кошти за
процентною ставкою, доступної лише для інструментів з рейтингом ААА. Це є
ключовою вигодою від сек’юритизації грошових потоків або активів – вартість
кредиту для компанії може знизитися в рази. Різния між дохідністю інструментів
ВВ та ААА може скаладати сотні базисних пунктів. Наприклад Moody's знизило кредитний рейтинг Ford в січні 2002 року,
але боргові зобов’язання Ford емітовані в січні та в квітні 2002 року залишили
за собою найвищий рейтинг ААА, завдяки високій якості забезпечення та іншим
вмонтованим механізмам захисту.
Сприяє
балансуванню характеристик активів та пасивів: в залежності від обраної
структури, cек’юритизація ефективно вирішує проблему вирівнювання якостей
активів та пасивів, таких як строк, валюта залучення та інвестицій тощо. В більшості випадків
фінансовій компанії, зокрема банки, залучають пасиви через позики, які часто
передбачають виплату великих процентних платежів. Cек’юритизація дозволяє інституціям
використовувати власні активи для суттєвого зниження вартості запозиченого
капіталу.
Менші
вимоги до капіталу: деякі фірми, виходячи, з законодавчих або інших норм, мають обмеження
по залученню кредитних ресурсів, виходячи з розміру власного капіталу або інших
факторів. Завдяки сек’юритизації, яка з
точки зору бухгалтерського обліку вважається продажем активів, компанії можуть
значно підвищити лівередж без суттєвого збільшення власного капіталу.
Фіксування
рівня рентабельності: для більшості компаній, потенційний прибуток від певного
активу завжди залишається змінною величиною, адже залежить від багатьох
факторів. Проте сек’юритизація блоку активів, дозволяє нівелювати ризик
недоотримання прибутку або отримання прибутку вищого за прогнозний, фактично
фіксуючи рівень прибутковості під час сек’юритизації.
Перенесення
ризику: (кредитного, ризику ліквідності, концентрації, реінвестицій):
cек’юритизація дозволяє перенести ризики, притаманні активам, що
сек’юритизуються, з компанії до інвесторів.
Виведення
активів поза баланс: багато деривативів в минулому, з точки зору
бухгалтерського обліку, вважались позабалансовими активами. Це означає, що
використання таких інструментів не відображається в балансі. Зараз, попри всі
відмінності в національних стандартах звітності, помітна тенденція до
відображення деривативів в балансі за їх справедливою ціною. Також вважається
обов’язковим відображення доходів(збитків) в фінансовій звітності від
використання інструментів, які хеджують фінансовий результат від певного
активу, при чому фінансовий результат від хеджування відображається так само,
якби він був отриманий від активів в основі деривативу (тих що хеджуються).
Прибуток:
cек’юритизація дозволяє збільшити прибутковість фірми з точки зору
бухгалтерського обліку. Коли компанія сек’юритизує активи, вона фактично
продає їх спеціально створеній юридичній особі, для їх відокремлення від
материнської структури. Продаж має відбуватися за ринковою ціною активів, і
тому такий продаж відображається в балансі, збільшуючи прибуток компанії в
звітному періоді на суму продажу. Таким чином компанія, без порушень
законодавства, фактично збільшує рівень своєї прибутковості.
Доступність:
майбутні грошові потоки не завжди можуть бути враховані компанією (наприклад
страхові компанії не можуть відображати очікувані майбутні надходження в
балансі) і тому cек’юритизація дозволяє обійти цю проблему, завдяки
перетворенню майбутніх грошових потоків в теперішні.
Ліквідність:
грошові потоки від певних активів, які очікуються в майбутньому, існують лише
де-юре, в той час як де-факто отримати їх в краткостроковій перспективі
неможливо. Завдяки сек’юритизації, майбутні грошові потоки можна трансформувати
дуже швидко в ресурси, які можна миттєво реінвестувати.
Але слід не забувати і
про негативні аспекти сек’юритизації для емітента:
Зниження якості портфеля:
якщо активи, що мають рейтинг ААА, переведені на спеціально створену юридичну
особу, це суттєво знижує середню якість активів, що залишилися в компанії (якщо
звісно всі активи компанії не мають найвищий кредитний рейтинг, проте в такому
випадку cек’юритизація втрачає більшість своїх переваг).
Витрати: cек’юритизація
може бути матеріально обтяжливою для компанії, за рахунок видатків на
організацію процесу та контроль, комісії андеррайтерам та організаторам,
рейтинговим агентствам тощо. Можлива також наявність додаткових непередбачених
витрат, особливо у випадку використання нестандартних механізмів
сек’юритизації.
Ефект масштабу:
cек’юритизація активів, що мають відносно невелику вартість нераціональна, з
точки зору транзакційних витрат. Сек’юритизується як правило великий блок
активів, що дозволяє фінансовим вигодам від сек’юритизації бути більшими, ніж
витрати на організацію трансакції.
Ризики: виходячи з того,
що cек’юритизація є структурованою трансакцією, вона може вимагати додатковий
захист для інвестора від обезцінення активу, передчасного погашення позики в
основі сук’юритизованих паперів (дуже притаманне саме для іпотечних цінних
паперів!), кредитних ризиків тощо.
Слід пам’ятати, що сек’юритизація,
як інструмент, спрямована саме на оптимізацію індивідуальних характеристик
окремих інструментів, і фактично не зачіпає інфраструктурну надбудову. Сек’юритизація
може бути розглянута як оптимальний інструмент для трансформації активів
компаній (в том числі і іпотечних кредитів банків) та надання параметрів,
непритаманних базовим активам
(ліквідності, надійності тощо). Трансформовані таким чином активи мають
більшу ефективність з точки зору інвесторів ринків капіталу та грошей.
Література :
1.Закон України «Про
інвестиційну діяльність» - від 18.09.91р. №1560-ХІІ зі змінами від 03.02.04р.
№1407- ІV, від 23.12.04р. №2285- ІV, від 25.03.05р. №2505- ІV, від 15.12.05р.
№3201- ІV.
2.Закон України «Про
інститути спільного інвестування» - від 15.03.01р. №2299-ІІІ зі змінами від
15.12.05р. №3201- ІV.
3.
Спецпроект «Корпоративні фінанси»: Сек’юриті-сервіс, Олександр РУБАН, Український дiловий
тижневик "Контракти" / № 06 вiд
05-02-2007
4.Щербакова Н.А. Экономика
недвижимости: Учебн. пос. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. — 320 с.