Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Гура Н.А.

Донецький державний університет управління

РОЛЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУ В ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

В процесі забезпечення стійкого економічного розвитку будь-якої держави, необхідно активізувати та ефективно використовувати її науково-технічний потенціал. Знаходячись попереду науково-технічного процесу, передові країни виступають в ролі лідерів економічного розвитку. Останні ж, використовуючи готові наукові результати та дослідження, вимушені натомість віддавати власні природні ресурси та дешевий труд.

Сьогодення на етапі становлення і розвитку ринкової економіки в Україні особливо важливим постає питання конкурентоспроможності українських підприємств. Справа в тому, що функціонування збиткових підприємств за ринкової економіки не можливо, та й прибуток згідно Господарського Кодексу України є основною метою створення і функціонування підприємств [4].

Конкуренція є основним механізмом, регулюючим діяльність підприємств на ринку. Її роль полягає, по-перше, в забезпечені покупця різноманітною, якісною за прийнятними цінами продукцією, по-друге – виводити з ринку збиткові і неефективно функціонуючи підприємства, вивільняючи місця для кращих. Крім того, конкуренція забезпечує соціальну функцію - в умовах обмеженості усіх видів ресурсів конкуренція змушує підприємства використовувати їх більш раціонально. Отже конкурентоспроможним може бути назване підприємство, що ефективніше за інших використовує ринкову ситуацію, що склалася.

На сучасному етапі розвитку країни економічне зростання неможливе без впровадження нової техніки та технології, що призводить до перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, до фундаментальних змін в техніці, гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні.

А все це в свою чергу підвищує продуктивність праці, розмір доходу країни, а також рівень життя населення країни.

Важливою особливістю сучасного економічного зростання став перехід до безупинного інноваційного процесу в практиці керування. Одночасно підвищується значення державної науково-технічної, інноваційної й освітньої політики, що визначає загальні умови науково-технічного прогресу (НТП). Постійно росте частка витрат на науку та утворення у ВВП розвинутих країнах. Причому частка держави в цих витратах складає в середньому 35-40 %. Величезне значення державного стимулювання НТП у забезпеченні сучасного економічного зростання визначається об’єктивними властивостями інноваційних процесів:

високим ризиком,

залежністю від ступеня розвитку загальнонаукового середовища та інформаційної інфраструктури,

значною капиталоємністю наукових досліджень,

невизначеністю можливостей комерційної реалізації їхніх результатів,

вимогами до наукової та інженерної кваліфікації кадрів,

необхідністю правового захисту інтелектуальної власності [4].

Таким чином, цілком зрозуміло, що у глобальній економічній конкуренції виграють ті країни, що забезпечують сприятливі умови для наукових досліджень і науково-технічного прогресу.

Промислове виробництво - найважливіша складова економіки будь-якої держави, що дозволяє забезпечити його економічну і політичну безпеку, формує рівень життя населення і сприяє його підвищенню. Ринкова економіка передбачає, що головною рушійною силою розвитку підприємства є конкуренція. Суперництво на ринку, активна позиція виробників виступають як прогресивні сили, що задають темп перетворенням.

За роки розвитку індустріального і постіндустріального суспільства конкуренція пройшла еволюційний шлях від боротьби за ресурсне забезпечення і вільний доступ до інвестицій до такого рівня, коли прагнення людини й організації до першості, до постійних змін і нововведень постає основною рушійною силою [2].

Переваги науково-технічного та інноваційного розвитку в забезпеченні конкурентоспроможності промислових підприємств очевидні, а його вплив на виробництво є радикальним і комплексним. Підприємства, що самостійно займаються інноваційною діяльністю, мають переваги, оскільки володіння інноваціями, які є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу в конкурентній боротьбі.

Інноваційна активність підприємств промисловості за підсумками 2007 року підвищилась. Кількість підприємств, що впроваджували інновації, становить 1472 (14,2 % загальної кількості), у відповідному періоді 2006 року - 1118 (11,2 % від загальної кількості підприємств).

Досить неоднорідною є інноваційна активність регіонів: за підсумками 2007 року частка промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, становила від 33,4 до 5,2 % (32,6 – 3,1 % у відповідному періоді 2006 року), при цьому більша за середню - у м. Києві, Івано-Франківській, Харківській, Вінницькій, Волинській, Харківській та Чернівецькій областях, значно менша - у Сумській і Хмельницькій областях [1]. 

За видами економічної діяльності найбільша частка на підприємствах з виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення 33,3 %, хімічне виробництво 30,4 %, а також виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування 27,6 % [3].

В умовах зростаючої зовнішньої і внутрішньої конкуренції інновації, зокрема, нові ідеї і продукти, прогресивні технології та організаційні рішення значною мірою визначають успіх підприємницької діяльності, забезпечують виживаність і фінансову стабілізацію підприємства.

За оцінкою Світового економічного форуму, станом на 2007 – 2008 роки Україна посідає 73 місце за індексом конкурентоспроможного зростання, а відповідно до попереднього періоду 69 місце. Разом з тим інтегральний індекс інноваційності економіки, який визначений за десятибальною системою і розраховується на підставі оцінки чотирьох складових (освіти, інновацій, інформаційної інфраструктури та інституційної основи), становить в Україні 5,7 [1].

Це свідчить про те, що розрив між інноваціями та реальним бізнесом в нашій економіці продовжує збільшуватись, інвестиції підприємств в інновації скорочуються. Незважаючи на всі зусилля, що здійснюються для підтримки інновацій та створення економіки, що будується на знанні, науково-технічна та інноваційна діяльність в Україні поки ще не визначеним фактором економічного росту. Однак для багатьох підприємств промисловості інновації залишаються предметом розкоші, це пов’язано зі браком власних фінансових ресурсів та високими відсотковими ставками кредитів комерційних банків, також зменшення попиту на внутрішніх ринках на продукцію вітчизняних виробників та значний ризик у продовж освоєння новоутворень.

Як свідчить досвід розвинених країн, останнім часом конкурентоспроможність на світовому ринку все більше залежить від продукції, в основу якої покладено нові знання. Тому якщо промислові підприємства (оскільки саме вони є рушійною силою економічного зростання держави) почнуть приділяти більше уваги науково-технічному розвитку та впровадженню інновацій, розробки або удосконалення продукції, все це надасть можливості підвищити ефективність виробництва, що забезпечить стабільний економічний розвиток не лише підприємства, а й країни в цілому.

Література:

1. Інвестиційна та інноваційна діяльність в Україні (hppt://www.me.gov.ua)

2. Макогон Ю.В., Гохберг Ю.А., Чернега О.Б. Управление международной конкурентоспособностью предприятий (организаций): Учебное пособие. – Донецк, ДонНУ, 2004. – 278 с.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні (hppt://www.ukrstat.gov.ua)

4. Перевозчикова Л.І. Обґрунтування шляхів економічного зростання країни// Проблеми системного підходу в економіці. – 2007. - №1. – С.37-41.