Сидоренко Т.М., Кулієва О.О.

Дніпропетровський національний університет

Вплив низької успішності в навчанні на самооцінку підлітка

Сучасна економічна ситуація пов’язана з різкими змінами в житті людей, робить актуальними проблеми якісної освіти. Однією з важливих умов, що відіграє роль у формуванні успішності навчання є самооцінка учня.

Самооцінка – це та цінність, значущість якої надає собі індивід загалом та окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її стосунки з іншими людьми. Відображаючи рівень задоволення чи незадоволення собою, самооцінка створює основу для сприймання власного успіху чи неуспіху в діяльності, досягнення мети певного рівня, тобто рівня домагань особистості.

Вітчизняні психологи розробляли проблему самооцінки в зв’язку з проблемою розвитку і формування самосвідомості. Найбільш повна розробка теоретичних аспектів самооцінки в працях Б.Г. Ананьева, Л.І. Божович, І.С. Кона, В.В. Століна, Л.С. Виготського. Істотне значення для розробки проблеми самооцінки мають експериментальні дослідження М.С. Неймарк, Е.А. Серебрякової, Л.С. Славіної, присвячені вивченню рівня домагань дітей, їхньої впевненості в собі і пов’язаних з цим особливостей їхньої самооцінки.

Підлітковий вік характеризується своїми певними особливостями. Змістом психічного розвитку підлітка стає розвиток його самосвідомості. Однією з важливих рис, які характеризують особистість підлітка є поява стійкої самооцінки та «Я-образу». Якщо учень недооцінює себе в порівнянні з тим, ким він є в дійсності, то це свідчить про низький рівень самооцінки. В тих випадках, коли він переоцінює свої можливості, результати діяльності, особистісні якості, характерною для нього є завищена самооцінка. Як завищена, так і занижена самооцінка значно ускладнюють життя і навчання школяра. [1, 2]

Найважливішим показником успішності школярів є академічна успішність. У ряді досліджень розвитку дітей шкільну успішність вважають проявом індивідуальних особливостей пізнавального і соціального розвитку. Зазвичай її оцінюють по підсумковим балам за рік і за даними тестування. Формальним показником шкільної успішності є відмітка, яку педагог виставляє дітям.

Відмітка відображає, що не тільки є у учня, а також уміння і здібності учня поповнювати запас знань, тобто навчаність. Крім того, чинниками шкільної успішності є рівень сформованості навчально-пізнавальної діяльності, загальний розвиток інтелектуальної сфери, емоційна зрілість і особистісні якості.

Впродовж багатьох років дослідники кажучи про навчальну діяльність і її успішність, перш за все мали на увазі провідну роль інтелектуального рівня учня. Але ряд фахівців сьогодні звертають увагу на те, що посередня успішність частини здібних дітей у навчанні має у своїй основі не інтелектуальні труднощі, а є результатом уявлень про себе як про неспроможних до навчання, що свідчить про зв'язок з самооцінкою та негативним ставленням школяра до себе.

Метою нашого дослідження стало з’ясувати взаємозв’язок різного рівня успішності в навчанні з самооцінкою підлітка.

В дослідженні прийняли участь учні сьомих класів загальноосвітньої школи №44 м. Дніпропетровська, в кількості 62 учнів, віком 12-13 років. В ході емпіричного дослідження усіх учнів було поділено на дві групи: успішних (середній річний бал за всіма предметами дорівнює 8-12 балів) та неуспішних (середній річний бал яких складає 1-7,9 балів), в кількості 38 учнів.

Дослідження проводилось за допомогою наступних методик: для вивчення рівня самооцінки та рівня домагань підлітків ми використали методики Делебо-Рубіштейн в модифікації А.М. Прихожан та методику Будассі, для вивчення мотивації до успіху та уникнення невдачі ми обрали опитувальник А.О. Реана.

Математико-статистична обробка даних проводилась за допомогою критеріїв: коефіцієнт рангової кореляції Спірмена, коефіцієнт лінейної кореляції Г. Пірсона.

Висновки

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що:

1. Встановлено позитивний кореляційний зв’язок між успішністю в навчанні та самооцінкою. Тобто успішність максимально корелює із самооцінкою розумової діяльності підлітків.

2. Рівень домагань у першій групі (успішні в навчанні) незначно вищій за рівень домагань у другій групі (неуспішні в навчанні).

3. Частково підтвердилась гіпотеза про те, що підлітки неуспішні в навчанні, будуть мати низький рівень самооцінки. Приблизно 40% неуспішних учнів, що приймали участь у нашому дослідженні, мали середній і високий рівень самооцінки. Проте, у більшості підлітків першої групи виявлене прагнення до успіху, тоді як у більшості підлітків другої групи виявлено тенденцію до уникнення невдач. Цей результат вказує на те, що одним із віжливих чинників в формуванні успішності навчання підлітків є навчальна мотивація.

Постійна ситуація неуспіху, негативного оцінювання призводить до психотравми, яка в свою чергу викликає негативні емоційні переживання, неадекватне самосприйняття, а слід за цим і шкільну дезадаптацію учнів. Тому пропонується у психо-корекційній роботі використовувати особистісний підхід у справі оптимізації самооцінки підлітків.

Література

1. Кон И.С. В поисках себя: Личность и самосознание. – М:, 1984.

2. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста: пер. с фр. – СПб.: Издательство «Питер», 2000.