Визначення
зобов¢язань про
надання послуг та розмежування
їх на окремі види
Збільшення обсягу різноманітних послуг
зумовлено розвитком ринкової економіки, її спрямованістю на залучення до участі
у договірних відносинах особливої категорії суб’єктів цивільного та
комерційного обігу – споживачів. Однією
із суттєвих проблем правового регулювання відносин за участю споживачів на
сучасному етапі виявляється недостатня правова регламентація зобов’язань з
надання послуг. У зв’язку з цим необхідним є дослідження
критеріїв виділення зобов’язань з надання послуг в окремий інститут цивільного
права та визначення критеріїв розмежування їх на окремі види. Так,
згідно зі ст. 177 ЦК України послуга є
самостійним об’єктом цивільних прав. Визнання послуги об’єктом цивільних
правовідносин зумовлює наявність договірних зобов’язань, предметом виконання
яких є здійснення боржником певної дії, обумовленої договором, нематеріальний
результат якої споживається кредитором в процесі її надання. З урахуванням
викладеного цілком логічним є вміщення до ЦК України окремої глави
"Послуги. Загальні положення". Хоча така назва більше підходила б до
глави, що характеризувала послугу, як об’єкт цивільних правовідносин,
наприклад, як "Речі. Майно" – глава 13. В цій главі необхідно було б
надати визначення послуги, наприклад, послуга – це дія (діяльність), яка не має
матеріального результату і споживається в момент її здійснення, та навести
перелік можливих послуг. А главу, яка регулює договірне надання послуг, доречно
було б назвати "Договір про надання послуг. Загальні положення".
ЦК України
розрізняє договір підряду і договір з надання послуг. Відносини підрядного типу, тобто відносини, пов’язані з виконанням
робіт, завжди спрямовані на створення економічного результату, віддільного від
процесу роботи та вираженого в матеріальній формі. Згідно із ч.2 ст.837 ЦК
України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку,
ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату
замовникові. У договорі про надання послуг посилання на результат відсутнє,
його предметом вважається саме діяльність, благо, яке не має матеріального
змісту, а тому є невід’ємним від діяльності (відповідно до ч.1 ст.901 ЦК
України: послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення
певної діяльності) [2, c. 93]. В законодавчих актах поняття послуг завжди розумілося
широко. Після прийняття нового Цивільного кодексу логічно було очікувати, що в
таких актах послуги будуть визначатися чи розумітися з урахуванням ст. 901 ЦК.
Але суперечності в
цьому аспекті залишаються. Свій вклад у "визначення поняття
послуг" внесло Міністерство економіки України, яке затвердило Галузевий
класифікатор "Класифікатор послуг і продукції у сфері побутового
обслуговування" [1]. Тут виготовлення ювелірних виробів, виконання робіт з
ремонту виробів позначаються як види послуг, хоч відповідно до Цивільного
кодексу такі відносини мають кваліфікуватися як підряд. Окрім
проблем визначення сутності поняття "послуга" існує також проблема
визначення критеріїв поділу зобов’язань з надання послуг на види, яка
зумовлюється такими обставинами:збільшення видів зобов’язальних відносин з
надання послуг на сучасному етапі і необхідність їх постійної додаткової
систематизації;відсутність загального переліку послуг залежно від сфери
діяльності. Науковці визначають різні критерії для класифікації послуг, кожен з
яких видається правильним і неоднозначним.Так, М.О. Барінов, М.І. Брагінський
залежно від об’єкта зобов’язань, поділяли послуги на: 1) матеріальні (договори
з виконання робіт); 2) нематеріальні (договори з надання послуг). О.С. Йоффе за характером діяльності
класифікував послуги на три групи, згодом його класифікація була доповнена А.Є.
Шерстобітовим ще однією групою (грошово-кредитного характеру) і окремими
договорами:1) послуги фактичного характеру – перевезення, зберігання, оплатне
надання інших послуг; 2) послуги юридичного характеру – доручення, комісія; 3)
послуги комплексного юридичного і фактичного характеру –
транспортне експедирування, управління майном; 4) послуги фінансово-кредитного
характеру – позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок,
страхування. Слід
відмітити, що А.Є. Шерстобітов поділяв послуги також залежно від сфер людської
діяльності на: послуги зв’язку та інформації, медичні послуги, ветеринарні
послуги, аудиторські послуги, правові послуги, послуги сприяння зайнятості та
ін.
Згідно положень ЦК
України, договори з надання послуг можна поділяти залежно від наявності або
відсутності зустрічного матеріального задоволення на: 1) безоплатні (наприклад,
договір на зберігання речей у гардеробі організації (ст. 973 ЦК України); 2)
оплатні (наприклад, договір перевезення вантажу ст. 909 ЦК України).
За суб’єктним
складом зобов’язання з надання послуг можна поділити на такі види: 1)
зобов’язання з надання побутових послуг (якщо суб’єктом послуг є споживачі); 2)
зобов’язання з надання послуг у сфері підприємницької діяльності [4, c. 251-254].
Таким чином, зі
всього вище викладеного можна зробити висновок,що в чинному законодавстві відбувається змішування понять договору
підряду та договору про надання послуг, що суперечить діючому ЦК України, тому
його необхідно врегулювати відповідно до останнього.
Список
літератури:
1.
Галузевий класифікатор
"Класифікатор послуг і продукції у сфері побутового обслуговування".
Затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України від 19.02.2002. №51 // http://www.legal.com.ua/document/kodeks/0CH560051569-02.html
2.
Ємельянчик С. Договір про надання
послуг у новому Цивільному кодексі України // Підприємництво, господарство і
право. – 2005. - № 2. – С.92-95.
3.
Науково-практичний коментар до
цивільного законодавства України [В 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В.
Кривенко, В.Г. Ротань. – Т.3. – К.: А.С.К.; Севастополь. Інститут юрид.
досліджень, 2005. – С.928.
4.
Осетинська Г.А. Проблеми визначення
класифікаційних критеріїв відмежування зобов’язань з надання послуг та поділу
їх на види // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 2. – С.251-256.
5.
Цивільний кодекс України:
Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу
України. – K.: Істина, 2006. – С. 928.