УДК 619:636.5:616.98:579.873.2:631.164.28 Ветеринарія

Пронь О.І., аспірант ННЦ «ІЕКВМ»

м. Харків, Україна

ТУБЕРКУЛЬОЗ ПТИЦІ. ЕКОНОМІЧНА ТА САНІТАРНА ШКОДА ВІД ХВОРОБИ

Економічна шкода від туберкульозу птиці надзвичайно велика. Вона зумовлена цілим рядом збитків, неминучих в птахівничому господарстві при появі й поширенні захворювання.

В хворої на туберкульоз птиці па початку захворювання різко знижується несучість, а при тяжкому розвитку туберкульозного процесу припиняється зовсім. Поява і поширення туберкульозу птиці позбавляє господарство можливості мати один з основних продуктів птахівництва - яйця і зриває в господарствах плани здачі яєць державі. Крім того, так звані «знеособлені яйця», одержані в господарствах, неблагоприємних щодо туберкульозу за інструкцією не можна використовувати ні для інкубації, ні для продажу населенню. Такі яйця можна використовувати тільки для виготовлення кондитерських виробів, що потребують обробки високою температурою. Це також спричинює певні збитки.

Другим важливим фактором, що зумовлює втрати в господарстві при виникненні туберкульозу, є схуднення хворої птиці. Хвора на туберкульоз птиця поступово втрачає в вазі і на кінець захворювання доходить до цілковитого виснаження. Втрата ваги особливо велика у курей (іноді до 50%) та індиків і менша у качок та цесарок. Внаслідок схуднення хворої птиці втрачається багато цінного продукту птахівництва - смачного і поживного пташиного м’яса, яке є корисним продуктом харчування населення нашої країни і особливо потрібне для дієтичного харчування.

Слід відзначити, що при захворюванні на туберкульоз не лише втрачається певна кількість м’яса птиці, але й знижується його якість. Виснаження птиці при туберкульозі супроводжується насамперед атрофією (зменшення в об’ємі) грудних м’язів. Втрата жиру і «білого м’яса» знижує якість і цінність курячої тушки.

Крім того, частину тушок, внаслідок ураження туберкульозом, вибраковують при ветеринарному огляді (при генералізованому туберкульозі та при виснаженні). Бракування окремих, уражених туберкульозом органів або шиї при ураженні пакетів зобної залози і необхідність проварювання тушки, також приносить певні збитки.

Великі економічні збитки спричинює туберкульоз внаслідок падежу птиці в уражених ним господарствах, оскільки захворювання птиці на туберкульоз завжди закінчується смертю. Поступове поширення хвороби може призвести до повного вимирання стада від неї.

Поряд із загибеллю птиці від туберкульозу, до великих збитків призводить вимушений забій клінічно хворої птиці, що позитивно реагує на туберкулін, особливо при великому поширенні хвороби в господарствах, в яких при туберкулінізації виділяється 20-30% позитивно реагуючої птиці. В окремих випадках поширення туберкульозу в господарстві призводить до поголовного вимушеного забою всієї птиці, яка заміняється в таких випадках молодняком, вирощеним в господарстві, або завезеною з інших господарств птицею.

Проведення заходів по боротьбі з туберкульозом птиці при його появі в господарстві потребує великих витрат. Систематична туберкулінізація великих стад птиці і пов’язана з цими витрати - придбання туберкуліну та інших матеріалів, вартість додаткової робочої сили при проведенні заходів по оздоровленню птахопоголів’я, витрати, пов’язані з ізольованим вирощуванням молодняка - все це потребує великих коштів і важким тягарем лягає на економіку господарства.

Великих витрат вимагає також проведення заходів по оздоровленню зовнішнього середовища: механічного очищення приміщень, дезінфекції їх, дезінфекції інвентарю та устаткування, очищення і дезінфекції вигульних двориків тощо.

Отже, туберкульоз птиці завдає птахівничим господарствам великої економічної шкоди, і чим пізніше він діагностований, чим більше поширився і чим пізніше розпочато боротьбу з ним тим важче його ліквідувати, тим більше потрібно буде витрат для цього і тим більшою буде економічна шкода. В окремих же випадках, коли заходи боротьби з туберкульозом не були своєчасно вжиті, захворювання набуло великих розмірів і туберкульозом заражена майже вся птиця, ставиться під загрозу саме існування птахівничої ферми.

Поряд із збитками, яких завдає туберкульоз птиці безпосередньо птахівництву, треба також зважати на те, що він являє загрозу для здоров’я ссавців і людини.

Збудник туберкульозу птиці часто спричиняє захворювання туберкульозом у свиней. Хвора на туберкульоз птиця, інфіковані нею водоймища, корм, випаси, приміщення, інвентар, трупи та органи туберкульозної птиці - все це може бути джерелом зараження цією хворобою. Умови зараження свиней туберкульозом від птиці створюються ще й тоді, коли їх утримують на одній території з птицею, при близькому розміщуванні пташників від свинарників.

Хоча в виникненні захворювання туберкульозом свиней велику роль відіграє зараження їх від туберкульозної великої рогатої худоби, проте зараження свиней від туберкульозної птиці має досить істотне значення.

Проф. І.І. Лукашов повідомляє, що з 3353 випадків туберкульозу свиней в 2001 випадку було виділено збудника туберкульозу пташиного типу. Ці цифри свідчать про велику роль туберкульозу птиці в зараженні свиней цим захворюванням.

Проф. І.І. Лукашов вважає також, що коли утримувати на одній території птицю і коней, то може мати місце зараження туберкульозною паличкою пташиного типу і коней, Джерелом зараження їх служить корм, забруднений екскрементами хворої птиці. Висохлі частинки фекальних мас (калу) птиці розпорошуються і, знаходячись в повітрі, можуть проникати в дихальні шляхи коней і бути причиною зараження.

Хвора на туберкульоз птиця може бути також джерелом зараження цією хворобою кіз та овець. На зараження кіз туберкульозом пташиного типу вказує М.Т. Прокоф’єва. Кози легко заражуються на пташиний туберкульоз при штучному зараженні. При обстеженні овечих отар, заражених на туберкульоз, виявилось, що 1,7% овець було уражено пташиним туберкульозом.

Па основі ряду спостережень встановлено, що велика рогата худоба також сприятлива до зараження збудником туберкульозу птиці, тобто, туберкульозна птиця може бути джерелом інфекції великої рогатої худоби.

У великої рогатої худоби при зараженні пташиним туберкульозом було відмічено розвиток туберкульозного процесу в легенях та вимені. Описані також важкі ураження кишечника та аборти, спричинені збудником пташиного туберкульозу. Звичайно у великої рогатої худоби, зараженої пташиним туберкульозом, буває місцеве ураження органів, а випадків генералізованого туберкульозу не спостерігається.

П.П. Вишневський та А.П. Алікаєва виділили чисту культуру пташиних туберкульозних бактерій від корови, в якої при розтині було виявлено ураження легень та лімфовузлів.

Тепер встановлено, що зараження пташиним туберкульозом викликає у великої рогатої худоби алергію (підвищену чутливість до туберкуліну). Заражена збудником пташиного туберкульозу велика рогата худоба дає сумнівні або слабко виражені мляві позитивні реакції при внутрішньошкірній туберкулінізації туберкуліном для великої рогатої худоби. Наявність таких тварин підтримує неблагоприємність господарства по туберкульозу.

Що ж до інших ссавців, то відоме зараження збудником пташиного туберкульозу мавп (яке наставало після годівлі їх сирими курячими яйцями), собак, оленів та сумчастих тварин.

Відомо природне зараження пташиним туберкульозом кроликів, що закінчувалося смертю. Це зараження наступало у випадку, коли кроликів (в клітках) утримували в одному приміщенні з хворими на туберкульоз курями. З трупів загиблих кроликів було виділено чисті культури пташиного туберкульозу. в літературі є повідомлення про захворювання кроликів на пташиний туберкульоз у випадку, коли їх утримували поблизу курників.

Людина мало сприйнятлива до збудника туберкульозу птиці. Проте іноді вона заражується цією хворобою від птиці, і туберкульоз пташиного типу у людини може проходити в тяжкій формі і закінчуватися смертю.

Вчені Триус та Клебанова, описуючи туберкульоз пташиного типу в людини, повідомляють, що в людини він часто виявляється після смерті, хоча за життя було поставлено інший діагноз. (Відомі випадки захворювання на туберкульоз пташиного типу у людини, встановлені при розтині і бактеріологічному дослідженні, які за життя хворого проходили під діагнозом мієлогенної лейкемії, хроніосепсису і навіть черевного тифу).

На думку вчених, зараження людини туберкульозом пташиного типу може відбуватися при вживанні сирих або некруто зварених яєць, які одержано від туберкульозних курей. Вони вважають, також, що в зв’язку із значним поширенням пташиного туберкульозу серед свиней, харчові продукти зі свинини, що вживаються в не провареному вигляді, наприклад, сире свиняче сало, можуть також бути джерелом зараження людей туберкульозом пташиного тину.

Не виключені також інші шляхи зараження людини туберкульозом від птиці, в тому числі проникнення збудника в дихальні шляхи разом з пилом, в який потрапляють частинки висохлих фекальних мас туберкульозної птиці.

Отже, хвора на туберкульоз птиця є досить небезпечним джерелом туберкульозної інфекції для людини і свійських тварин.

П.П. Вишневський, надаючи великого значення боротьбі з туберкульозом птиці, відзначає: «Навіть одні доводи, що стосуються самих лише економічних інтересів, повинні привести до визнання істотного значення туберкульозу птиці в зниженні рентабельності господарства.

Коли ж розглядати це питання з погляду постачання населення доброякісним м'ясом, а також врахувати, що туберкульоз птиці може бути джерелом інфекції свиней, які надзвичайно до нього сприйнятливі, і що він відіграє певну роль в зараженні і утворенні алергії в інших сільськогосподарських тварин, внаслідок чого виникають утруднення при оздоровленні змішаних господарств і оцінці протитуберкульозної роботи в них, то туберкульоз птиці постає як досить важлива економічна і санітарно-гігієнічна проблема, раціональне розв’язання якої потребує особливої уваги і значних зусиль»