УДК 619:636.5:616.98-092.3:579.873.2 Ветеринарія

Пронь О.І., аспірант ННЦ «ІЕКВМ»

м. Харків, Україна

ТУБЕРКУЛЬОЗ ПТИЦІ. ШЛЯХИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ХВОРОБИ

Основним джерелом туберкульозної інфекції є хворі на туберкульоз кури, індики, цесарки, качки та інша птиця. В туберкульозної птиці в уражених органах міститься велика кількість вірулентних туберкульозних бактерій, які, виділяючись у зовнішнє середовище, інфікують його.

Оскільки в хворої на туберкульоз птиці найчастіше уражуються туберкульозом печінка та кишки, виділення заразного початку відбувається найбільше через кишковик. Екскременти хворої на туберкульоз птиці містять в собі велику кількість туберкульозних бактерій, якими інфікуються корм, вода, годівниці, поїлки, сідала, гнізда, приміщення, вигули і т. д. Крім виділення туберкульозних бактерій з екскрементами, не виключається можливість виділення їх з організму хворої птиці й іншими шляхами, зокрема з яйцем при яйцекладці, вмістом уражених суглобів при розтині їх, з шкірних уражень туберкульозного характеру, з дихальних шляхів при туберкульозі легень (у папуг та канарейок) тощо.

Трупи і частини трупів птиці, загиблої від туберкульозу, а також відходи при забої хворої на цю хворобу птиці є джерелом туберкульозної інфекції. Неодноразово були відмічені випадки захворювання птиці й свиней після з'їдання ними трупів або уражених органів хворої на туберкульоз птиці. Джерелом туберкульозної інфекції можуть бути також тушки і потрохи птиці, ураженої туберкульозом.

Питання про значення яйця як джерела туберкульозної інфекції є спірним. Деякі автори надають великого значення можливості поширення туберкульозу птиці з яйцями від туберкульозних курей. Інші дослідники вважають, що небезпека передачі туберкульозу птиці з яйцем перебільшена, особливо, коли взяти до уваги, що несучість у туберкульозних курей знижується, а потім зовсім припиняється, проте при штучному зараженні курей туберкульозом, коли на 10-14-й день після зараження брали знесені яйця і досліджували їх бактеріологічно та способом посівів на поживні середовища, то з усіх яєць були виділені бактерії туберкульозу. Встановлено також, що при природному зараженні курей, яйця їх можуть містити бактерії туберкульозу (до 1%). Тому яйця, одержані в неблагоприємному господарстві, можуть відігравати серйозну роль в поширенні туберкульозної інфекції.

Хвора на туберкульоз птиця, постійно виділяючи в зовнішнє середовище бактерії туберкульозу, інфікує його на тривалий строк. Туберкульозні бактерії пташиного типу, зберігаючись в зовнішньому середовищі, потрапляють в організм здорової птиці і спричинюють випадки захворювання туберкульозом. Інфіковані бактеріями туберкульозу корм та вода, годівниці та поїлки, сідала, гнізда, приміщення, двори, вигули тощо є дуже важливими джерелами зараження птиці. Купи пташиного посліду, що збирається для угноєння в неблагоприємному господарстві, можуть бути джерелом інфекції всередині господарства. Разом з послідом можна занести туберкульоз в інші господарства, благоприємні щодо цього захворювання.

В деяких випадках птиця заражується туберкульозом від ссавців. Особливо небезпечні в цьому відношенні свині, в яких туберкульоз часто викликається бактеріями пташиного типу. При контакті з птицею свині легко можуть заразити її туберкульозом. Якщо птиця має вільний доступ в свинарники, ходить по них в пошуках решти корму або гребеться в гної, то можливе взаємне перезараження. Спостерігались захворювання на туберкульоз курей після того, як їм згодовували кухонні покидьки, в яких були обрізки свинини. В одній птахофермі виявився туберкульоз курей після того, як їх було переведено для утримання в старий свинарник. Після цього туберкульоз серед курей набув великого поширення і протягом зими від нього загинуло 36,8% курей.

Не виключається також можливість зараження птиці від коней, овець та кіз в тих випадках, коли ці тварини хворі на туберкульоз пташиного типу.

Випадки зараження птиці туберкульозом від великої рогатої худоби дуже рідкі, оскільки бактерії туберкульозу ссавців, очевидно, мало патогенні для більшості видів птиці. Все ж слід відзначити, що захворювання туберкульозом курей спостерігається найчастіше в тих господарствах і в тій місцевості, де тривалий час був поширений туберкульоз великої рогатої худоби.

В літературі є повідомлення про зараження курей туберкульозом від великої рогатої худоби. П.П. Вишневський описав зараження туберкульозом 10 курей, яке сталося в приміщенні, де утримувались піддослідні туберкульозні корови й телята. Кури протягом тривалого часу перебували в цьому приміщенні, греблися в гної туберкульозної рогатої худоби. Після загибелі курей з їх трупів було виділено збудника, який виявився бактерією туберкульозу бичого типу.

М.Є. Юсковець спостерігав на одній фермі туберкульозної великої рогатої худоби, де утримували також і птицю, ензоотію туберкульозу в стадах курей, що двічі спалахувала. Він вважає, що кури могли заразитися лише від великої рогатої худоби.

Багатьом дослідникам вдавалося штучно заразити туберкульозом курей від великої рогатої худоби, коней, собак та котів. При зниженні стійкості пташиного організму внаслідок поганих умов тримання і недостатнього годування можливість зараження збільшується.

Зараження свійської птиці туберкульозом від людини спостерігається надзвичайно рідко. Описані поодинокі випадки зараження курей мокротинням туберкульозних людей. Кімнатні птахи заражуються туберкульозом від людини досить часто. В папуг та канарейок в 50% випадків виявляються бактерії туберкульозу людського типу.

Небезпека пташиного туберкульозу для ссавців та людини доведена і не викликає ніяких сумнівів.

Зараження ссавців пташиним туберкульозом доведено також експериментально. Н.Н. Вестенрік та П.П. Вишневськнй заражали пташиним туберкульозом мавп, собак та кішок. А.І. Іванов заражав пташиним туберкульозом коней, а М.Т. Прокоф'єва - кіз. Згодовування екскрементів туберкульозних курей свиням спричинює зараження в 80% піддослідних тварин. Особливо сприйнятливі до пташиного туберкульозу поросята. Відомо багато випадків, коли в ссавців одночасно виділялись бактерії туберкульозу пташиного типу і типу ссавців.

Сприйнятливість кролів до штучного зараження пташиним туберкульозом використовується в розв’язанні наукових і практичних питань, зокрема для диференціюванпя типів збудників туберкульозу. Після внутрішньовенного зараження культурою або патологічним матеріалом в кролика розвивається токсичний туберкульоз і через 18-24 дні він гине. При внутрішньом’язовому зараженні процес набуває хронічного перебігу, розвивається протягом 2-З або 4 місяців, і залежно під вірулентності матеріалу, супроводжується генералізацією, виснаженням і закінчується смертю.

Морські свинки в природних умовах пташиним туберкульозом не заражаються; при експериментальному зараженні в них спостерігається місцевий процес, що проходить доброякісно, і вони виживають.

Шляхи поширення туберкульозу птиці надзвичайно різноманітні, тому вияснення джерела занесення туберкульозу птиці в господарство іноді дуже важке. Найчастіше туберкульоз заноситься в господарство хворою птицею. Потрапивши в благополучне господарство, хвора на туберкульоз птиця інфікує екскрементами корм, воду, приміщення, вигули і ін.. Таким чином, створюються умови для зараження здорової птиці.

Велику роль в поширенні туберкульозу птиці, в появі його в колгоспних і радгоспних птахофермах відіграє контакт з птицею, що перебуває в індивідуальному користуванні. Така птиця, захворівши на туберкульоз, заносить інфекцію і на птахоферму.

В поширенні туберкульозу велику роль відіграє безконтрольна торгівля живою і битою птицею. На ринку часто продають курей, що погано несуться. Таким способом на ринок потрапляє хвора на туберкульоз птиця в початковій стадії захворювання, що виражається втратою несучості. Звідси вона може потрапити в іншу місцевість і там стати джерелом поширення туберкульозу. Ще небезпечніші випадки, коли, порушуючи ветеринарно-санітарні правила, виділену в господарстві птицю, що позитивно реагує на туберкулін, продають на базарі в битому, а іноді навіть в живому вигляді.

Туберкульоз птиці також може бути занесений в господарство з придбанням на інкубаторній стадії курчатами, коли для інкубації надходили яйця з неблагоприємних щодо туберкульозу птахоферм. Відмічені випадки, коли на раніше благополучних щодо туберкульозу птахофермах це захворювання виявилось через деякий час після придбання одноденних курчат.

Не виключена можливість занесення туберкульозу дикими птахами-горобцями, воронами, дикими голубами. На уражених туберкульозом птахофермах двори, вигульні майданчики, годівниці, поїлки тощо бувають надзвичайно забруднені виділеними з екскрементами хворих курей бактеріями туберкульозу. Горобці, ворони та дикі голуби, клюючи разом із свійською птицею корм і користуючись водою з поставлених поїлок, легко заражаються туберкульозом і поширюють його. Часто в горобців, ворон та голубів, пійманих на території уражених туберкульозом господарств (і навіть на віддалі 1-2 кілометрів від них) при розтині виявляється туберкульоз. Іноді бактерії туберкульозу, що потрапили в організм птаха, не викликають в нього захворювання, але, пройшовши шлунково-кишковий тракт, виділяються назовні, не втрачаючи своєї вірулентності. Залітаючи в благополучні господарства, такі птахи можуть занести туди інфекцію. Отже, неблагополучна на туберкульоз птахоферма може бути небезпечним джерелом занесення пташиного туберкульозу в сусідні господарства, не маючи навіть з ними безпосереднього контакту.

Переносити туберкульоз пташиного типу можуть також щури та миші, які, поїдаючи трупи туберкульозної птиці, а також інфікований корм, виділяють потім бактерії туберкульозу з фекальними масами. Збудник же туберкульозу птиці може проходити через шлунково-кишковий тракт щурів і мишей, не втрачаючи своєї вірулентності

Поширенню пташиного туберкульозу сприяють також неприбрані трупи туберкульозної птиці і їх рештки. Це все можуть клювати птахи або поїдати щури та миші, які потім поширюють туберкульоз із своїми екскрементами. Описано зараження курей туберкульозом при поїданні личинок мух, що розвинулися в незакопаному туберкульозному трупі. При забої туберкульозної птиці в індивідуальному господарстві викинуті на двір або на смітник покидьки від потрошіння ттиці (кишковик, трахея тощо) часто стають здобиччю курей або щурів, які можуть перенести їх (а разом і збудників туберкульозу)в благоприємне господарство.

Контакт з туберкульозними ссавцями, особливо з свинями, може спричинити появу і поширення туберкульозу серед птиці. Особливо небезпечно згодовувати птиці непроварені трупи ссавців. Не виключена можливість механічного перенесення туберкульозу птиці обслуговуючим персоналом, головним чином, на взутті, забрудненому фекаліями птиці, і на одягу.

Повторні спалахи туберкульозу птиці можливі й тоді, коли приміщення, інвентар та устаткування після виділення із стада хворої птиці недостатньо продезинфіковані. Неодноразово спостерігалось захворювання на туберкульоз серед вирощеного в ізольованих умовах молодняку після того, як його розміщали в старому пташнику. В таких випадках туберкульоз птиці поширюється в господарстві з попередньою силою. Отже, в неблагоприємному щодо туберкульозу господарстві для молодняку треба будувати нові пташники на новому місці або старанно дезинфікувати старі приміщення.