Якимів В. І., Касинець О. О., Галазюк Н. М.

Львівська комерційна академія

ПРОБЛЕМИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА МЕТОДИ ЙОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

В основу ціноутворення на комунальні послуги природних монополістів у вітчизняній економіці покладено собівартість виробництва. В минулому собівартість, як галузевий показник, нормативно не затверджувалася, що призвело до необгрунтованого зростання динаміки витрат на виробництво та збут цих послуг. З переходом України до ринкових відносин розрахунок тарифів за таким принципом став однією з основних причин зростання цін, що зумовило гостру необхідність у серйозному перегляді існуючих методів тарифоутворення. У теорії і практиці вітчизняного монопольного ринку розглядаються кілька методів регулювання тарифів (Рис.1).

Рис. 1. Методи регулювання тарифів на комунальні послуги

Однією з визначальних особливостей функціонування природних монополій у вітчизняній економіці є те, що вони стали заручниками політичних амбіцій, коли витрати на пільговиків лягають в основу загальних тарифів і стають непосильним тягарем для місцевих бюджетів. Ми вважаємо, що теоретичні розмірковування про адресне надання пільг без переходу до прямих грошових відносин і надалі складатиме елемент невизначеності фінансових джерел природних монополій.

Ціноутворення на комунальні послуги за витратним принципом не спонукає природні монополії до зниження витрат. Більше того, робить їх зацікавленими у зростанні собівартості послуг, оскільки у разі зниження витрат монополіст змушений буде знизити тарифи, відповідно до чого зменшиться розрахункова сума прибутку, якщо він обчислюється як відсоток від собівартості. Таким чином, ціноутворення на комунальні послуги за витратним принципом формує наступну передумову: чим більше втрат і непродуктивних витрат, тим вищі тарифи, що дає підстави стверджувати, що галузева нормативно-правова база з питань ціноутворення є неефективною, оскільки не стимулює зниження витрат і заходів з енергозбереження. Усе це зумовлює потребу в пошуку нових, альтернативних методів «заохочувального регулювання» тарифів на комунальні послуги.

На наш погляд, досягти високого рівня ефективності діяльності вітчизняних природних монополістів можна в результаті створення дієвої моделі їх функціонування, заснованій на економічно-обгрунтованій системі визначення тарифів на комунальні послуги та адресному соціальному захисті населення; зниженні нераціональних витрат на виробництво та реалізацію комунальних послуг шляхом економічної мотивації; забезпеченні необхідного рівня оплати комунальних послуг споживачами; формуванні сприятливих умов для залучення приватного сектору та інвестицій. Регулювання системи тарифотворення за витратним принципом, на наш погляд, доцільно проводити лише після затвердження нормативів собівартості виробництва одиниці послуг. Для цього слід провести детальний аналіз структури собівартості наданих послуг, враховуючи їх велику розбіжність у різних підприємствах та встановити нормативи витрат трудових та інших ресурсів, на основі чого встановити загальнодержавні тарифи на комунальні послуги.

Таким чином, зміна економічної ситуації в Україні вносить суттєві корективи в систему менеджменту природних монополістів. Основною метою державного регулювання вітчизняних природних монополій на сучасному перехідному етапі має стати збалансування інтересів суспільства та виробника. Головна проблема полягає в тому, як домогтися, щоб суспільство отримувало максимальну вигоду від виробництва послуг і не потерпало при цьому від монополістичного ціноутворення.

Література

1. Башнянин Г.І, Копич І.М., Чупик І.О. Мікроекономічні ринкові системи: метрологічні проблеми аналізу ефективності функціонування / Башнянин Г.І, Копич І.М., Чупик І.О. – Львів: ЛКА, 2001. – С. 182.

2. Голеусова Г.З. Соціальні аспекти реформування плати за житлово-комунальні послуги населенню / Голеусова Г.З // Ринок та державне регулювання у перехідній економіці України. – К., 1994. – С. 105-111.

3. Дембицька Т.В. Проблеми розрахунку тарифів на послуги комунальних підприємств / Дембицька Т.В. // Формування ринкових відносин в Україні. – К., 2002. – Вип. 18. – С. 128-130.

4. Семенченко П.М. Жилищные субсидии в контексте реформ / Семенченко П.М. / Приазов. Гос. техн. ун-т. – Мариуполь, 1997. – С. 39.

5. Солодкий В.О. Управління регіональним розвитком житлово-комунального господарства / Солодкий В.О. // Вісник. – Рівне, 2002. – Вип. 5 (18): Економіка. – С. 187-193.

6. Ставроцький Є.В. Статистика діяльності комунальних підприємств / Ставроцький Є.В. // Наукові праці /Науково-дослідний фінансовий ін-т.– К., 1999. – Вип. 8. – С. 51-59.

7. Строкань Т.М. Нові підходи у формуванні тарифної політики в житлово-комунальному господарстві / Строкань Т. // Коммунальное хозяйство городов. – К., 2002. – Вып. 37. – Серия: экономические науки. – С. 38-42.

8. Строкань Т.М. Оплата муніципальних послуг (зарубіжний досвід і українська специфіка) / Строкань Т.М. // Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. – 2001. – №18-4 (Спец. вип.). – С. 208-211.