Павлюк Р.О.,
старший викладач кафедри
філологічних дисциплін
Полтавського
національного педагогічного
університету імені
В.Г. Короленка
СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
Інформатизація освіти неминуче
призведе до оновлення змісту, засобів і технологій навчання в початковій школі.
Насамперед введення комп’ютерних технологій в початкову школу повинне бути
забезпечене відповідною професійною підготовкою майбутніх учителів, яка має на
меті підвищення ефективності і якості ознайомлення їх з новими формами
організації навчально-виховного процесу, сучасними засобами накопичення і
пред’явлення навчального матеріалу. Це вимагає модернізації організації
навчання інформаційних технологій у педагогічному ВНЗ для професійного
зростання і адаптації вчителя в умовах інформатизації освіти.
Однією з найважливіших
особливостей кінця ХХ-го – початку ХХІ-го століть є перехід
розвинутих країн від постіндустріального до інформаційного суспільства. Рівень
розвитку суспільства суттєво обумовлюється рівнем розвитку системи освіти, тому
сучасність ставить перед системою освіти нові завдання, пов’язані з виробленням
педагогічної стратегії в умовах масової інформатизації навчального процесу на
всіх освітніх рівнях.
Масштаби та ефективність використання
комп’ютерної техніки та сучасних інформаційно-комунікаційних технологій
зумовлюють високі вимоги до рівня інформаційної культури фахівців в різних
галузях знань. Саме тому інформаційна культура розглядається зараз як
обов’язковий складник загальної культури педагога будь-якого профілю й основи
її необхідно формувати у студентів під час навчання на всіх факультетах вищих
педагогічних навчальних закладів з урахуванням специфіки відповідного фаху.
Різні аспекти розв’язування
проблем формування інформаційної культури учителів певною мірою представлені у
наукових дослідженнях ряду вчених. Ключові питання інформатизації освіти,
аналіз педагогічного потенціалу інформатизації навчального процесу розглядалися
у працях Н. Апатової, Л. Білоусової, В. Бикова, І. Булах,
А. Єршова, М. Жалдака, Б. Житомирського, Ю. Жука,
В. Клочка, М. Лапчика, Г. Михаліна, В. Монахова,
Н. Морзе, С. Ракова, Ю. Рамського, О. Співаковського,
М. Шкіля та ін. Психологічні аспекти використання сучасних інформаційних
технологій у навчальному процесі досліджено в роботах В. Безпалька,
В. Бондаровської, П. Гальперіна, В. Зінченка, Ю. Машбиця,
О. Леонтьєва, В. Рубцова, В. Паламарчук, Л. Прокопенка,
Н. Тализіної та ін.
Попри велике наукове і
практичне значення згаданих досліджень ряд аспектів потребує подальшого
вивчення. Водночас зміст навчання, спрямованого на розвиток інформаційної
культури майбутнього педагога, має бути диференційованим у відповідності до
освітньої ланки, специфіки навчання, його змісту і засобів, умов реалізації
тощо. Зокрема, недостатньо розроблені питання методики формування основ
інформаційної культури майбутніх учителів початкової школи, робота яких має
свою специфіку, обумовлену віковими та індивідуальними особливостями дітей молодшого
шкільного віку [3, 1].
Суть психолого-педагогічних
проблем комп’ютеризації навчання в початковій ланці полягає у з’ясуванні
вчителем того, коли, як і в якому обсязі може бути використаний комп’ютер у
процесі навчання, як краще включити його до структури навчального процесу, щоб
найефективніше розв’язувати педагогічні задачі. Вчені підкреслюють доцільність
залучення комп’ютерних ігор з навчальним змістом в практику початкового
навчання, специфіку комп’ютерно-орієнтованої ігрової діяльності учнів цієї
вікової групи та детально аналізують її негативні наслідки впливу на психічний
і фізичний розвиток дитини. Комп’ютерно-орієнтована ігрова діяльність повинна
бути колективною під керівництвом вчителя, який зобов’язаний не допустити її
негативних впливів на психічне і фізичне здоров’я учнів початкової школи [3,
5].
Як за
кордоном, так і в Україні, майже до сьогоднішнього дня продовжуються дискусії,
які розпочалися у 80-х роках ХХ століття, щодо заборони використання
комп'ютерів у 1–4-их класах, що мотивуються, перш за все, турботою про здоров'я
дітей. Вважається недоречним навіть вживати термін «інформатика» для початкової
школи [1].
У
результаті цієї дискусії у Техасі було проведено одне з перших досліджень щодо
впливу комп’ютера на розвиток мислення дітей молодшого віку (, яке показало, що використання ІКТ значно покращило мовленнєву
компетентність учнів. Національна асоціація освіти дітей молодшого віку (National Association for the Education of
Young Children, 1996) визнала, що комп’ютерні технології підвищують
мотивацію дітей молодшого віку до навчання, їхні інтелектуальні здібності та
соціальний розвиток [7].
Були
наведені такі позитивні аргументи щодо застосування комп’ютерних технологій у
навчальному процесі початкової школи [6]:
1) комп’ютерні технології сприяють удосконаленню викладання та підвищенню
ефективності навчання;
2) комп’ютерну грамотність слід починати формувати якомога раніше для того,
щоб учні звикли й могли швидко адаптуватися до постійного оновлення
комп’ютерних технологій;
3) завдяки комп’ютерним технологіям, зокрема Інтернету, підвищується
мобільність навчального процесу, а саме: учні можуть спілкуватися з учителями
та учнями інших навчальних закладів, а також фахівцями як вітчизняними, так й
інших країн світу, не виходячи зі свого класу;
4) комп’ютерні технології сприяють розвитку саморегуляції та самоконтролю,
навчають учнів керувати своєю інтелектуальною діяльністю [2].
Незважаючи
на це, рекомендується обмежити застосування комп’ютерних технологій у
початкових класах до однієї академічної години на тиждень. Окрім цього,
комп’ютер не має замінювати традиційні засоби навчання, такі як крейду, дошку,
олівець, зошит, ножиці тощо. Він є одним з інструментів навчання, яким повинен
оволодіти учень. Використання ІКТ у навчальному процесі початкової школи
повинно відповідати дидактичним аспектам. Усі ці засоби – програмні продукти,
навчальні платформи тощо – мають бути оцінені відповідно до певних цілей уроку [4].
Вагомою проблемою введення інформатики у початкову школу є також неготовність
вчителів до використання інформаційних та комунікаційних технологій у своїй
професійній діяльності [5, 16].
На перешкоді стає те, що вчителі початкових класів не вміють працювати з
новими інформаційними і комунікаційними технологіями та не розуміють, як їх
можна використовувати на уроках різних предметів.
Тому для підвищення кваліфікації вчителів початкової школи пропонуються
віртуальні лекції та приклади щодо використання ІКТ у викладанні інших наук
(наприклад, http://ecs.lewishan.gov.uk/talent/pricor/module4.html (США), www.szenarien.educa.ch (Швейцарія),
http://stefanov.ict4kids.org (Болгарія)), підвищення кваліфікації на
дистанційних курсах через Інтернет (наприклад, www.szenarien.educa.ch
(Швейцарія)) тощо.
Підвищення кваліфікації сучасного вчителя передбачає активне
реконструювання свого професійного середовища, суб’єктну позицію щодо власної
трудової діяльності. Це, у свою чергу, є неможливим без вільного володіння
потенціалом нових технологій навчання, серед яких провідною є створення навчальних
середовищ різного типу. Учені виділяють серед них освітні середовища
(мінімальна одиниця – школа), єдині часово-просторові навчальні середовища
(тренінг), віртуальні середовища (на основі Інтернету), а також розподілені
комплексні середовища дистанційного навчання.
У віртуальному освітньому
просторі відбувається принципова перебудова діяльності вчителя. Він створює
разом з учнями відповідне навчальне середовище на підґрунті сучасних
телекомунікаційних технологій й існує в ньому, постійно впливаючи на його
розвиток і збагачення. Учитель має вести з учнями постійний діалог, у процесі
якого інформація перетворюється на знання, а знання – на засоби розв’язування
задач. У цих умовах інакше функціонує психологічний механізм динамічного
розподілу функцій управління процесом навчання між учителем і учнем, учень
значно активніше, ніж за традиційного навчання, перебирає ці функції на себе.
Варто ураховувати також і проблеми спілкування на відстані, незалежно
від якості й кількості використовуваних технічних засобів, а також психологічні
особливості управління інформацією на відстані, специфіку часових обмежень:
синхронність (асинхронність), різний час очікування (відповіді, реакції, оцінки
тощо), напруження, яке виникає внаслідок необхідності постійної підтримки контролю
над віртуальним освітнім процесом і включеності до нього.
Ці парадоксальні аспекти
трансформації діяльності вчителя у середовищі телекомунікаційного навчання
суттєво впливають на їх ставлення до нових інформаційно-комунікаційних
технологій. Останнє є, у свою чергу, одним з основних чинників їх впровадження
в систему освіти.
Література:
1.
Жалдак М.І.,
Рамський Ю.С. Проект стандарту освітньої галузі інформатики. – К.: Генеза,
1997. – С. 48–59.
2.
Пейперт С.
Переворот в сознании: Дети, компьютеры и плодотворные идеи. – М.: Педагогика,
1989. – 221 с.
3.
Шаман О.І.
Формування основ інформаційної культури майбутніх учителів початкової школи :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. : 13.00.02 –
«теорія та методика навчання інформатики» / О.І. Шаман. – К., 2005. – 20с.
4.
Bruno Emaus
(University of Amsterdam). Guidelines for primary school teachers for
integration of ICT in their lessons [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http:www.ecolenet.nl/projects/guidelines_primary.html.
– Заголовок з екрану.
5.
Dominik
Petko,Hartmut Mitzlaff, Daniela Knüsel. ICT in Primarschulen. Expertise
und Forschungsübersicht.Im Auftrag des Dachverbandes der Schweizer
Lehrerinnen und Lehrer LCH. Goldau, 31. März 2007. – 70 р.
6.
Oppenheimer, T. "The computer delusion." The Atlantic Monthly,
Vol. 280, N. 1, July 1997, pp. 45-62.
7.
What
Research Says About Technology and Child Development [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.nwrel.org/request/june01/child.html.
- Заголовок з екрану.