К.
е. н. доцент Лозовський О. М. Вовк М. Л.
ВТЕІ
КНТУ
Лідерство та стилі керівництва
В
управлінні підприємством головну роль відіграє лідер. Лідер – це особа ,
необов’язково керівник , яка може організувати та правильно налаштувати
колектив, а також прослідкувати за виконанням роботи. Маючи правильно сформований колектив і маючи
на чолі цього колективу лідера який контролює, направляє та стимулює цей
його, це 50 % успіху колективу. А стилі керівництва можуть бути різноманітними.
Є три основних стилів керівництва : директивний, демократичний та ліберальний.
В залежності від колективу та ситуації можливо
використовувати кожен окремо із стилів керівництва, а також комбінувати. А отже
стиль керівництва — це процес узгодження роботи своїх
підлеглих. Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох
обставин:
·
змісту
задачі і термінів її розв'язання;
·
особистості
керівника;
·
особливостей
колективу і виконавця;
·
специфіки
“поточного моменту”;
·
інші
фактори.
Під стилем розуміється манера
поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити
робити те, що в даний момент потрібно. Існують дві основні стильові шкали:
Більшість дослідників виділяють наступні стилі керівництва:
Директивний стиль (авторитарний);
Демократичний стиль (колегіальний);
Ліберальний стиль (попустительский або анархічний).
Директивний стиль управління
характеризується високою централізацією керівництва, домінуванням
єдиноначальності. Керівник вимагає, щоб про всі справи доповідали саме йому,
одноосібно приймає рішення або скасовує їх. До думки колективу не прислухається, все вирішує за колектив сам.
Переважаючими методами управління є накази, покарання, зауваження, догани,
позбавлення різних пільг. Контроль дуже
строгий, детальний, що позбавляє підлеглих ініціативи. Интересы дела ставятся значительно выше интересов людей, в
общении преобладают резкость и грубость. Інтереси справи ставляться
значно вище інтересів людей, у спілкуванні переважають різкість і грубість. Авторитарний
стиль керівництва негативно позначається на морально-психологічному кліматі,
веде до значного зниження ініціативності, самоконтролю та відповідальності
працівників
Демократичний стиль управління характеризується розподілом
повноважень, ініціативи та відповідальності між керівником та заступниками,
керівником і підлеглими. Керівник
демократичного стилю завжди з'ясовує думку колективу з важливих виробничих
питань, приймає колегіальні рішення. Регулярно і своєчасно проводиться інформування членів
колективу з важливих для них питань. Спілкування з підлеглими проходить у
формі прохань, побажань, рекомендацій, порад, заохочень за якісну та оперативну
роботу, доброзичливо і ввічливо, по необхідності застосовуються накази.
Керівник стимулює сприятливий психологічний клімат у колективі, відстоює
інтереси підлеглих.
Ліберальний стиль управління
характеризується відсутністю активної участі керівника в управлінні колективом.
Такий керівник «пливе за течією», чекає або вимагає вказівок зверху або
потрапляє під вплив колективу. Воліє не
ризикувати, «не висуватися», ухиляється від вирішення назрілих конфліктів,
прагне зменшити свою персональну відповідальність. Роботу
пускає на самоплив, рідко її контролює.
Такий стиль керівництва кращий у творчих колективах, де співробітники
відрізняються самостійністю і творчою індивідуальністю.
Не існує «поганих» або «хороших» стилів управління. Конкретна
ситуація, вид діяльності, особистісні особливості підлеглих і ін фактори
обумовлюють оптимальне співвідношення кожного стилю і переважний стиль
керівництва. Вивчення практики керівництва організаціями свідчить, що в
роботі ефективного керівника в тій чи іншій мірі присутній кожен з трьох стилів
керівництва.
Всупереч поширеним стереотипам переважний стиль
керівництва практично не залежить від статі. (Існує помилкова думка, що
жінки-керівники більш м'які і орієнтовані в першу чергу на підтримання добрих
відносин з діловими партнерами, у той час як чоловіки-керівники більш агресивні
і орієнтовані на кінцевий результат). Причинами поділу стилів
керівництва швидше можуть бути особистісні особливості і темперамент, а не
статеві характеристики. Успішні топ-менеджери - і чоловіки, і жінки - не є прихильниками
тільки одного стилю.
Як правило, вони інтуїтивно або цілком усвідомлено комбінують різні стратегії
керівництва.
Література :
1. Ашин Г.К. Элитология в системе
общественннх наук //общественные науки и современность. - 2003. - №4.
2. Єгорова-Гантман Е. В. і ін. Політиками не народжуються.
Як стати і залишитися ефективним політичним лідером. — М.: Ніколо М, 1993.
3. Мохонова О.А. Лідерство: суть та структурні компоненти//Нова політика - №
2. - 2000. - С. 50-56.