Экономические науки/3. Финансовые отношения

Асп. Суховий Д.І.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Система фінансування державних соціальних гарантій у Швеції

Швецiя вважається країною з традицiйно високим ступенем соцiальної захищеностi. В цілому систему соціальних гарантій у цій країні створено на початку 20-го століття. За час свого існування - особливо в період після другої світової війни - ця система зазнала суттєвих змін. Її основною рисою є універсальність. Вона охоплює кожного жителя Швеції, незалежно від роду занять, а в багатьох випадках і від того, одержує чи не одержує ця людина заробітну плату. Така ситуація має назву “загальної соціальної політики”.

Пенсiонер у Швеції отримує: пенсiю по державному соцiальному страхуванню, приватну пенсiю, виплати по забезпеченню людей похилого вiку, якi включають медичнi, податковi пiльги, доплати на житло i харчування тощо. Наприкiнцi 90-х років пенсiя становила в середньому 70% передпенсiйного доходу, в тому числi пенсiя по державному страхуванню - 59% передпенсiйного доходу. У Швецiї до фiксованої народної пенсiї здiйснюються диференцiйованi доплати [1].

Пенсiйний фонд у формується на 31% за рахунок держави. Держава не виступає єдиним джерелом виплати сум на соцiальнi потреби. Поряд з нею в соцiальному секторi беруть участь пiдприємцi, виплачуючи приватнi пенсiї, надаючи працюючим пiльги та допомогу. Приватнi пенсiї гарантованi законом [4].

Доплати на дiтей залежать вiд демографiчної полiтики держави i були запровадженi у Швецiї в 1948 році.

У Швеції дiє нацiональна стратегiя щодо запобiгання скорочення робочих мiсць i пiдтримання балансу попиту й пропозицiї працi. Один з найголовнiших важелiв - субсидування мобiльностi робочої сили з компенсацiєю витрат на переїзд, облаштування тощо. Передбаченi також виплати на перепiдготовку, органiзацiю робочих мiсць для iнвалiдiв, громадських робiт для безробiтних, субсидiї тим, хто тривалий час не має роботи, субсидiї пiдприємцям на працевлаштування iнвалiдiв, кредити i субсидiї людям похилого вiку та iнвалiдам, якi прагнуть заснувати власну справу. З 1980 року форми "захищеної зайнятостi" для iнвалiдiв зведено у виробничо-торговельну органiзацiю "Самхалi АБ". В цiлому на полiтику зайнятостi наприкiнцi 80-х років витрачалося 3% ВВП країни i 7% державного бюджету, причому третина коштiв йшла на компенсацiї безробiтним.

Держава бере також активну участь у фiнансуваннi iнших соцiально важливих галузей. Зокрема, на освiту наприкiнцi 80-х років витрачалося 8% ВВП, за цим показником країна посідала провiдне мiсце у свiтi. Освiта надавалася безкоштовно, майже всi школи фiнансуються державою, приватним - надається субсидiя. На освiту витрачалось 13,5% державного бюджету. Майже всi вищi учбовi заклади також є державними i на власний розсуд розподiляють отримуване вiд держави фiнансування. Студентам можуть забезпечуватись субсидiї i позики для занять [2].

Нове житлове будiвництво у Швецiї фiнансується державою на 22-30%, компенсуються витрати на виплату відсоткiв за кредит на будiвництво чи перебудову житла.

Значнi вкладення у соцiальну сферу вважаються одним iз чинникiв стабiльного зростання економiки Швецiї у 80-тi роки. В той же час високi податки i перевантаженiсть видаткової частини бюджету призвели до наростання бюджетного дефiциту, погiршення у грошовiй сферi, що зумовило певнi обмеження соцiальних витрат.

З 1955 року дiє система обов'язкового соцiального страхування, усiм громадянам частково або повністю вiдшкодовуються медичні витрати. З 1946 року все населення охоплене пенсiями, якi iндексуються вiдповiдно до iндексу вартостi життя. Вiд 60 до 100% розмiру пенсiйних виплат i допомоги фiнансуются за рахунок пiдприємцiв [2].

Система страхування по хворобi в Швецiї включає медичне страхування, страхування стоматологiчне i допомогу батькам по хворобi дитини.

Рішення про надання тієї чи іншої допомоги, окрім допомоги по безробіттю, приймаються на місцевому рівні державними страховими касами, які не мають власних фондів і відповідно не приймають ніякої участі в безпосередньому фінансуванні. Збір коштів на виплату соціальних допомог здійснюється за рахунок збору податків.

З 1 січня 1999 року прийняті нові правила про надання субсидій на лікування зубів. Деяка частина базового лікування субсидується певною сумою, визначеною урядом. Всі жителі Швеції, чий річний дохід складає принаймні 6000 шведських крон, охоплюються національною системою страхування, що гарантує їм грошові компенсації по хворобі.

У Швеції страхування на випадок каліцтва на виробництві в рамках загальної системи соціального страхування є не більш, ніж додатковим. Це означає, що у випадку захворювання або інвалідності, спричинених виробничою травмою, спочатку виплачуються загальні допомоги, а лише потім, у якості додаткової, може виплачуватися спеціальна страховка на випадок виробничої травми. Ця страховка поширюється на всіх осіб, що працюють у Швеції за наймом.

Із причин фінансового характеру поняття виробничої травми в даний час визначається більш вузько, ніж колись. У законодавстві виробнича травма визначається як каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку на робочому місці. Психічні розлади, викликані певними чинниками на виробництві, не мають відношення до поняття виробничої травми. Більше того, виведене з ужитку таке поняття, як «фахове захворювання».

Збір коштів у фонд страхування на випадок виробничого каліцтва здійснюється за допомогою збору внеску, що складає 1,38% від доходів усіх працюючих осіб.

Шведська система страхової підтримки батьків зазнала розвитку від класичного захисту материнства до матеріальної компенсації втрати доходу в зв'язку з доглядом за дітьми.

Більшість батьків одержує цю допомогу у зв'язку з народженням або усиновленням дитини, яка фінансується з фондів соціального страхування заробітної плати, що виплачується роботодавцем.

У Швеції діють дві взаємозалежні схеми пенсійного обслуговування. Перша, що вступила в силу ще до першої світової війни, покликана гарантувати соціальне забезпечення кожного жителя на базі так званих базових пенсій. У 1960 році була прийнята постанова про державні пенсійні надбавки, або додаткові пенсії. Метою цієї постанови було гарантування зв'язку між пенсією і попередніми трудовими доходами. Пенсії по старості, пенсії по інвалідності (відомі у Швеції як “дострокові пенсії”) і пенсії у разі втрати годувальника можуть виплачуватися відповідно до положень обох схем. Обидві схеми співпадають у положеннях щодо віку виходу на пенсію й у вимогах до фізичного стану, що дає право на “дострокову пенсію”.

Пенсійний вік коливається між 60 і 70 роками. Розрахунки, які наводяться нижче, відносяться до осіб, що виходять на пенсію у віці 65 років. Пенсія виплачується довічно.

Особам, що не мають права на додаткову пенсію, або отримують лише низьку пенсію по старості або пенсію для сімей, що втратили годувальника, або пенсію по інвалідності, як доповнення до базової пенсії виплачується пенсійна надбавка. Базова пенсія разом із пенсійною надбавкою забезпечує гарантовану мінімальну пенсію.

Особи, що одержують низькі пенсії, можуть звернутися за допомогою, що компенсує плату за житло. Для тих, хто одержує тільки базову пенсію і пенсійну надбавку або відповідну пенсію за планом про додаткові пенсії, ця допомога покриває 85% від суми нарахувань за житло.

План про додаткові пенсії фінансується з фондів соціального страхування, створених роботодавцями й особами, що працюють не за наймом. Розмір внеску у фонд соціального страхування дорівнює 13% від одержуваного доходу. Верхня межа доходу не встановлюється. Внески вносяться у фонд, що акумулює кошти, сума яких теоретично має бути достатньою для виплати пенсій протягом п'ятьох років.

В даний час витрати на додаткові пенсії складають 60%, а на базові пенсії - біля 40% від усіх пенсійних виплат.

У Швеції існують дві системи виплат допомоги по безробіттю:

- страхування на випадок втрати роботи і фінансується спеціальними страховими фондами, пов'язаними з профспілками;

- матеріальна підтримка ринку праці й охоплює тих, на кого не поширюється діяльність страхового фонду втрати роботи.

Організація страхування безробітних здійснюється спеціальними страховими фондами втрати зайнятості. Ці фонди підпорядковуються Державному управлінню ринку праці.

Фінансування обох систем допомог по безробіттю здійснюється за допомогою оподатковування працюючих осіб.

Допомога на дітей ніяк не пов'язана з базовою сумою. Її розмір визначається під час парламентських слухань і відноситься до розряду політичних рішень.

На дітей, вік яких перевищує 16 років, але які продовжують ще відвідувати школу, виплачується “продовжена” допомога на дітей. Розмір цієї допомоги встановлюється на загальних підставах.

Іншим видом фінансової підтримки сімей з дітьми є компенсація комунальних платежів. Розмір цієї компенсації залежить від числа дітей у сім'ї, розміру сімейних доходів і суми нарахувань за спожиті комунальні послуги.

Фінансування витрат на матеріальну підтримку сімей з дітьми і на компенсацію комунальних платежів таким сім’ям здійснюється за рахунок податкових надходжень.

Багато зарубіжних вчених доходять висновку, що соціалізація розподілу, тобто перерозподіл через державний бюджет більшої частки валового внутрішнього продукту, багато в чому знівелювала вплив панівного у виробництві приватного сектора. Порушилась рівновага між соціальною справедливістю й економічною ефективністю. Така модель значною мірою втратила стимули й джерела економічного зростання [3, с. 305].

Отже, Швеція має розгалужену систему фінансування державних соціальних гарантій. Зобов`язання фінансового характеру покладаються як на державу, так і на приватні структури. Однак в цьому випадку є важливим дотримуватись оптимального співвідношення між економічним розвитком та ефективністю та соціальним забезпеченням і потребами.

Література:

1. Божик С., Надточій Б. Піклування про малозабезпечених непрацездатних громадян // Соціальний захист. – 1994. - №4. – С.47.

2. Буряк С.В., Дубровіна О.О., Мунтіян В.І. Проект Доктрини податкової системи України// Ефективність державного управління. Практикум. Економіка природних ресурсів і довкілля / Ю.Бажал, В.Бакуменко, С.Буряк та ін. За заг ред І.Розпутенка. - К.: Вид-во “К.І.С.” - 2003.. - С.158-175.

3. Василик О.Д. Теорія Фінансів: Підручник / Остап Дмитрович Василик. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.

4. Вегера С. Європейські соціальні стратегії і Україна // Україна: аспекти праці. - 2001. - №6. - С.28.