Ст.викл. кафедри фінансів Павленко О.П.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Проблеми розвитку лізингових операцій в Україні в період

У сучасних умовах господарювання спостерігається чітка тенденція використання лізингу в переробних, транспортно-збутових підприємствах та агросоюзах, а в сільськогосподарських підприємствах тенденція має зворотній характер, тобто частка лізингу у придбанні сільськогосподарської техніки надто мізерна. Але даному факту об'єктивно сприяє низька платоспроможність сільськогосподарських товаровиробників, тому, на нашу думку, в кожному регіоні України доцільно виділити групу сільськогосподарських підприємств, які найбільшою мірою відповідали б критеріям, що враховуються за умови визнання його лізингоодержувачем. Для цього необхідно науково дослідити дану галузь з метою визначення даних підприємств [2].

Лізинг можна вважати одним з найпривабливіших джерел оновлення основного капіталу. Оскільки переваги лізингу полягають в наступному: можливості суб'єкта господарювання отримати основні засоби й почати їх експлуатацію, не вилучаючи гроші з обігу, тому що основні засоби перебувають на балансі лізингової компанії, а лізингові платежі відносяться до поточних витрат; підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізинг дає підприємству більше можливостей для маневрування під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюються підприємством, як правило, після отримання виручки від реалізації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому у лізинг; лізингові платежі включають до складу валових витрат, що зменшує оподатковуваний прибуток підприємства лізингоодержувача ; відсутня необхідність пошуку застави .

Для лізингоотримувача перевагами використання лізингу є: економія оборотних коштів (як правило, угоду лізингу фінансує лізингодавець); оптимальне управління капітальними витратами завдяки можливості відносити на валові витрати до 70 % платежів; розширення можливостей купувати нову техніку (при цьому не треба виводити з обороту власні кошти або використовувати позикові); доступність лізингових послуг для підприємства-новачка, який ще немає власних оборотних коштів і кредитної історії для одержання коштів через позику; гнучкість виплат за лізинговою угодою, оскільки платежі здійснюються згідно з попередньою домовленістю та є індивідуальними для кожного клієнта лізингової компанії (лізингоотримувача); використання прискореної амортизації предмета лізингу, що дає можливість оперативно оновлювати застаріле устаткування, а отже, зменшувати оподатковуваний прибуток; термін лізингу не обмежується в часі та може значно перевищувати терміни надання кредитів; податкові пільги: зменшення оподатковуваного прибутку, митних зборів і платежів та податків за операціями міжнародного лізингу; збільшення виробничого потенціалу підприємства, адже лізингова угода на відміну від кредитної не потребує застави; можливість удосконалювання технології виробництва за рахунок вивільнених коштів; зниження ризиків експлуатації одержаного за договором лізингу майна (ризики повністю чи частково бере на себе лізингодавець). Надання лізингових послуг має свої переваги і для лізингодавця, а саме: право власності на предмет лізингу залишається за лізингодавцем, що гарантує безпеку укладеної угоди і зменшує ризики лізингодавця; витрати й доходи від інвестицій погоджуються в часі; платежі здійснюються у встановлений строк, а в разі неможливості подальшого здійснення лізингоотримувачем платежів предмет лізингу повертається лізингодавцю; зменшуються негативні наслідки коливання кон'юнктури ринку: установлюються довгострокові відносини з користувачем і відносно стабільні лізингові платежі; виникає можливість використання податкових пільг.

Продавець (виробник) також має свої переваги при використанні його продукції як предмету лізингу, якими є: розширення кола споживачів продукції підприємства, вихід підприємства виробника на нові ринки збуту; оперативне виявлення недоліків устаткування, що випускається; можливість співпраці з постійним перевіреним на надійність клієнтом, який гарантує оплату; використання лізингу як ефективної рекламної й маркетингової політики виробника; прискорення реалізації продукції та її модернізації; збільшення попиту на додаткове устаткування; зменшення впливу наслідків коливання кон'юнктури ринку [4].

Не зважаючи на всі переваги, які надає лізинг, існують проблеми на ринку лізингових послу, які безперечно гальмують розвиток цього ринку, а саме: Брак стартового капіталу у лізингових компаній для фінансування своїх послуг: власними коштами лізингові компанії покривають лише 10-ту частину своїх витрат.

1. Відсутність податкових пільг фінансування лізингових операцій. Можна виділити лише пільги на страхування за лізинговим договором. Витрати на страхування не підлягають віднесенню до валових витрат, якщо перевищують 5 % загальних витрат (за винятком обов'язкових видів страхування). Згідно з п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передача лізингових активів лізингоотримувачу за договором операційного лізингу не вважається поставкою товару й на нього не нараховується ПДВ. При цьому ПДВ нараховується на лізингові платежі за договором оперативного лізингу й на операції з імпорту товарів за договором міжнародного лізингу, включаючи й саму передачу лізингових активів. Зазначимо також: Закон України «Про фінансовий лізинг» визначає, що з моменту початку дії лізингової угоди сторони можуть розглядати фінансовий лізинг як оперативний. Незначні терміни дії лізингових угод. У вітчизняній практиці переважають договори середньострокової дії на відміну від зарубіжних компаній, де лізингові угоди укладаються на довгостроковий термін. За даними проекту «Розвиток лізингу в Україні» Міжнародної фінансової корпорації (ІРС) середній термін лізингових угод у 2007 році становив два-три роки. Разом з тим спостерігалася тенденція до зменшення кількості таких договорів з 67 % у 2005 році до 54 % у 2007-му. Слабкий розвиток інфраструктури ринку та відсутність інформації й реклами щодо лізингових послуг. Інфраструктура лізингового ринку повинна включати широку мережу лізингових компаній, консалтингові фірми, інформаційну систему, банківські установи, маркетингові компанії, страхові й рекламні послуги, а також структури збуту та ін. Недостатній інфраструктурний розвиток ринку лізингу спричиняє інші проблеми - брак кваліфікованих кадрів і недостатню інформованість потенційних споживачів лізингових послуг.

2. Невідповідність вітчизняного законодавства нормам міжнародного лізингового права. Виражена тенденція вітчизняного ліз нгового ринку до залежності від імпорту: близько 80 % лізингових операцій є операціями міжнародного лізингу. Нестабільна економічна ситуація в країні як головна причина короткотерміновості дії укладених угод. У нинішніх нестабільних економічних умовах лізингодавці не можуть дозволити розстрочити виплати за лізинговими угодами на 5-7 років, що знецінює переваги лізингу, наприклад, перед кредитом. Поряд із державним регулюванням ринку лізингових послуг повинно здійснюватися саморегулювання через саморегулівні організації чи інші об'єднання професійних учасників. Такі об'єднання повинні створюватися для захисту інтересів учасників лізингового ринку. Незацікавленість банків у довгостроковому кредитуванні лізингових угод. Недостатня фінансова стійкість лізингодавців. Розв'язання цих проблем потребує комплексного підходу й можливе лише за умови прийняття урядом програми розвитку ринку лізингових послуг. [1]

Основними напрямами в рамках цієї програми мають бути: удосконалення законодавчої бази, узгодження її з міжнародними нормами; сприяння розвитку інфраструктури ринку лізингових послуг (інформаційне забезпечення, підготовка кадрів та ін.); розвиток системи гарантій і страхування предметів лізингу; розробка комплексу заходів для збільшення іноземних інвестицій під програми лізингу; посилення зацікавленості банків через систему пільг у довгостроковому кредитуванні лізингових угод; підготовка рекомендацій щодо структури лізингових компаній, розробка критеріїв оцінки фінансової стабільності лізингодавців.

У програмі слід передбачити механізм підвищення ефективності надання лізингових послуг через консультаційні центри, які матимуть функції безкоштовної допомоги потенційним клієнтам щодо пошуку найоптимальнішої схеми лізингу. На базі такого центру лізингові компанії можуть створити лізинговий супермаркет. Однією з особливостей такої форми роботи є те, що на одному майданчику клієнт може отримати декілька варіантів пропозицій щодо можливостей лізингу, а також супутні послуги (консультаційні, юридичні, страхові та ін.). При цьому лізингові компанії створюють спільну базу даних клієнтів, а компанія-лізингодавець повинна буде виплатити комісійні тій лізинговій компанії, яка внесла дані клієнта до бази даних. Фінансування як самої програми розвитку ринку лізингових послуг, так і створення консультаційних центрів має здійснюватися частково за рахунок державного бюджету, зацікавлених підприємств і компаній, а також за можливої участі у фінансуванні міжнародних фінансових організацій [3].

Отже, аналізуючи теоретичні засади лізингу, ми можемо зробити наступні висновки: - згідно Закону України «Про лізинг»: лізинг - підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; - предметом лізингу може бути рухоме і нерухоме майно відповідно до ЗУ «Про лізинг»; - суб'єктами лізингу згідно зі згадуваним Законом «Про внесення змін до Закону України «Про лізинг» (ст. 4) можуть бути: лізингодавець, лізингоодержувач, продавець (постачальник); - виділяють два види лізингу фінансовий і оперативний; - найчастіше в сучасній практиці лізингу зустрічаються наступні види ризиків: ризик неплатежу, ризик загибелі або неможливості подальшої експлуатації об'єкта лізингу, ризик прискореного морального старіння, юридичний ризик; - основними функціями лізингу є: фінансова; виробнича, збутова і використання податкових та амортизаційних пільг. Проаналізувавши сутність лізингу можна дійти висновку, що походить він від оренди, проте має ширшу основу і містить у собі одночасно істотні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, що тісно суміщаються і взаємно проникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

Однією з особливостей лізингових відносин є можливість розподілу ризиків між його суб'єктами. Найчастіше в сучасній практиці лізингу зустрічаються наступні види ризиків: ризик неплатежу, який має місце при здійсненні усіх видів фінансування, особливо в умовах дефіциту обігових коштів; ризик загибелі або неможливості подальшої експлуатації предмета лізингу; ризик прискореного морального старіння; юридичний ризик, який полягає в зміні на поточний момент нормативно-правової бази

Банківське кредитування лізингових операцій широко розповсюджене у багатьох, країнах світу і масштаби його в останні роки зростають стрімкими темпами. Початковий етап здійснення банківського кредитування лізингових операцій агроформувань свідчить, що ефективність лізингових операцій віддзеркалюється в збільшенні конкурентоспроможності малих та середніх підприємств, покращенні фінансових результатів їх функціонування, активізації інвестиційних процесів. Серед визначальних чинників, які зумовлюють об'єктивну необхідність нарощування обсягів банківського кредитування агроформувань лізингових операцій, є низький рівень забезпечення підприємств засобами механізації виробничих процесів і відсутність у них фінансових ресурсів для придбання техніки з повною сплатою її вартості.

Гальмуючими чинниками розвитку банківського кредитування агроформувань є невизначеність у майнових питаннях більшості підприємств, поширений суб'єктивізм щодо вибору асортименту сільськогосподарської техніки для лізингових операцій, низька кредитоспроможність переважної більшості агроформувань, низький потенціал вітчизняної банківської системи щодо нарощування кредитування лізингових операцій, висока ризиковість сільськогосподарського виробництва, несприятливі макроекономічні умови, недолугість та неефективність державної підтримки лізингових операцій агроформувань, недосконалість методологічного підґрунтя щодо здійснення банківського кредитування лізингових операцій, зокрема щодо визначення параметрів платежів та схем їх сплати. Прогнозованими наслідками від вирішення порушених питань будуть: поліпшення інвестиційного середовища в аграрній сфері, цивілізований, стрімкий, гармонійний розвиток банківського кредитування лізингових операцій агроформувань, підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення рівня прибутковості агроформувань.