"Педагогічні науки"

2. Проблеми підготовки фахівців.

СВИРИДЕНКО Ю.Ф., КУНЦОВ В.П.

ПФ НУБіП "Кримський агротехнологічний університет"

ПРО САМОСТІЙНУ РОБОТУ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів є основним видом навчального процесу й у навчальний план повинна включатися на рівні з аудиторними заняттями. Кредити повинні чітко враховувати години, виділювані для аудиторних занять і самостійної роботи. Як показує світовий досвід, звичайно вважається, що на одну годину лекції або практичного заняття потрібно, незалежно від характеру предмета, дві години самостійної роботи. Наприклад, якщо кредиту відповідає 36 годин, то 12 годин за планом приділяється лекціям і практичним заняттям, а 24 години - самостійній роботі. При п'ятьох навчальних днях у тиждень загальне навантаження складе, наприклад, 60 годин, з яких 20 годин - аудиторні заняття, а 40 годин - самостійна робота.

Протягом семестру вивчається не більше 5 - 6 курсів. Дисципліни, що читають у вузі, діляться на три категорії: обов'язкові, обмежено обирані та необмежено обирані. Обов'язкові курси в плані даної спеціальності ті, без яких не може бути присуджений академічний ступінь. Це, як правило, загальнонаукові дисципліни, а також основні, базові дисципліни даної галузі науки.

Обмежено обирані дисципліни (предмети за фахом, а також загальнонаукові й загальінженерні дисципліни) повинні дати студентові деяку спеціалізацію, поглибити його знання, безпосередньо пов'язані з його майбутньою діяльністю, інтересами й похилостями.

Частина дисциплін студент може вибрати із загального списку предметів, що читають у даному навчальному закладі, не обов'язково зв'язуючи свій вибір зі спеціальністю. Їхнє призначення - розширити загальний кругозір, культурний рівень студента, задовольнити його особисті інтереси. Для цього кожна кафедра має "резервні" курси, які не обов'язкові для вивчення.

Завдання лекцій - дати загальний огляд теми й викласти найбільш складні й важливі питання, а також дати методичні вказівки студентам для самостійної роботи. Студенти під час самостійної роботи вивчають матеріали курсів навчального плану по підручниках і конспектам, а на старших курсах - і по оригінальній літературі.

Практичні заняття по науково - технічних дисциплінах присвячуються розбору типових завдань, найбільш складним, незрозумілих студентам розділів курсу й поточній перевірці успішності студентів.

Лабораторний практикум в інженерному утворенні необхідний для навчання кожного випускника розробці, проведенню експерименту, аналізу його результатів, а також застосуванню експериментальних даних. Причому не має особливого значення, що досліджує студент під час експерименту, тому що важливо зацікавленість їм студента, що спонукує до роботи. Ціль лабораторного практикуму: навчання теорії й практиці експерименту. При цьому важливо, щоб експеримент або частину його студент провів самостійно.

Принциповим питанням є співвідношення аудиторної й внеаудиторної самостійної роботи студента. У цілому, у світі, цей відсоток коливається в межах 50-70%. У США він дорівнює 65%, у нас менш 50%. Якщо в США тижневе аудиторне навантаження у середньому становить порядку 20 годин, то в нас може досягати 36 годин! Тому самостійна робота студента при великому аудиторному навантаженні проблематичне. Якщо студент систематично займається протягом усього семестру, то немає необхідності виділяти якийсь особливий час для підготовки до іспитів.

Зміст самостійної роботи практично цілком визначається змістом лекційного курсу. Доцільно, щоб студенти не тільки вивчали навчальну літературу, але й виконували домашні завдання (видаються регулярно наприкінці кожного тижня), пов'язаних з матеріалом даного курсу, щотижня - вони повинні бути виконані до наступної лекції або практичного заняття.

При підготовці інженерів-технологів й інженерів-конструкторів розходження в змісті програм основних наук - математики, фізики, хімії. Для інженерів-технологів ухил робиться на застосування й стандартизацію розроблених рішень, а в програмі для підготовки інженерів-конструкторів такі питання відсуваються на другий план й основну увагу звертається на творче проектування, засноване на аналізі й синтезі. При підготовці інженерів-технологів передбачається, що проектування ведеться ними за заздалегідь розробленою схемою, формуляру. Технолог повинен лише добре розуміти задум, проект інженера-конструктора й уміти здійснити його. Вивчення встаткування є типовою рисою навчального плану підготовки технолога будь-якої спеціальності.

Курси математики, фізики й математики, приблизно рівні по обсязі й змісту, що читають для інженерів-конструкторів, відрізняються рівнем, глибиною викладу.

Ефективність самостійної роботи студентів залежить від адекватності навчального навантаження учбово-пізнавальним можливостям студентів. Без реального планування аудиторної й внеаудиторної (самостійної) роботи студентів неможливо говорити про ефективність й оптимізацію навчального процесу.