Право. Гражданское право.

Байова К.В.

НУ ЮАУ ім. Ярослава Мудрого, Україна

Особливості спадкування за законом.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до Цивільного кодексу України воно здійснюється за заповітом або за законом. Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Спадкування за законом здійснюється у разі: - відсутності заповіту; -повного або часткового визнання заповіту недійсним; - неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом чи відмови від неї; - усунення спадкоємця за заповітом від права на спадкування; - охоплення заповітом лише частини спадщини.

Положення про черговість спадкування спадкоємцями за законом базується на презумпції, що в разі висловлення своєї волі спадкодавець залишив би спадкове майно найближчим особам, які законом визначені в певні черги, залежно від певних критеріїв: - близькість родинних зв'язків за походженням; - шлюбні відносини; - усиновлення; - спільне проживання тощо.

Спадкування за законом здійснюється почергово, при цьому кожна наступна черга таких спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, передбачених законом.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який має право на обов’язковому частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкуванням разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

ЦК України передбачає п'ять черг спадкоємців за законом.

До першої черги спадкоємців за законом належать три категорії осіб, а саме: діти спадкодавця, у тому числі, зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. В даному випадку спадкоємцем першої черги є також особа, усиновлена спадкодавцем. Важливо враховувати наступне: статус подружжя мають жінка та чоловік, які перебувають у шлюбі; якщо дружина та чоловік довго не проживають спільно, то це ще не є підставою для позбавлення їх статусу подружжя, а значить і виключення їх з числа спадкоємців першої черги; якщо особи проживають спільно, але без реєстрації шлюбу, то вони не є подружжям, а тому не є спадкоємцями першої черги один після другого.

До другої черги спадкоємців за законом належать рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. В даному випадку мова йде лише про рідних брата та сестру: повнорідних, які мають спільних матір та батька, а також неповнорідних, у яких спільною є лише мати або спільним є лише батько. До другої черги спадкоємців не відносяться також двоюрідні брати та сестри.

До третьої черги спадкоємців за законом відносяться рідні дядько та тітка спадкодавця — тобто рідні брат та сестра матері, батька особи, яка померла.

Згідно ст. 1264 ЦК України до четвертої черги права на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Такі особи можуть бути взагалі не родичами, але насамперед це особи, які проживали з померлим у фактичних шлюбних відносинах, а також ті родичі, які включені і які не включені до п'ятої черги спадкоємців за законом.

У п’яту чергу на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при чому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п’яту чергу права на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членом його сім’ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Також необхідно звернути увагу і на те, що окремі особи згідно закону мають право на спадкування за правом представлення, тобто спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім дітям, матерям, батькам, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

На практиці в Україні спадкування за законом зустрічається значно частіше, аніж спадкування за заповітом. Отже, в нашій державі спадкоємці зазвичай приймають спадщину не на підставі письмового розпорядження спадкодавця, зробленого ним в установленому законом порядку стосовно власного майна на випадок своєї смерті, а на підставі приписів, які містяться в ЦК України. Це пояснюється тим, що в Україні, на відміну від країн європейського співтовариства, спадкування за заповітом ще не набуло такого значного поширення, як спадкування за законом.